ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" лютого 2011 р. справа № 2a-436/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до приватного виробничо-комерційного підприємства ''Продхім''про стягнення фінансових санкцій за постановою за № 106273 від 03.08.2010 року в розмірі 1 700,00 грн., -
03.02.2011 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (надалі -позивач, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства ''Продхім'' (надалі -відповідач) про стягнення фінансових санкцій за постановою за № 106273 від 03.08.2010 року в розмірі 1 700,00 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 06.07.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області виявлені порушення вимог положень статті 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт''допущені відповідачем, а саме: надання послуг із перевезення вантажу, без наявності ліцензійної картки на транспортний засіб DAF-45, державний номерний знак НОМЕР_1. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 0186362 від 06.07.2010 року. За наслідками розгляду вказаного акту 03.08.2010 року позивачем винесено постанову за № 106273 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.
04.02.2011 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.
Відповідач, який знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вулиця Української Дивізії, 29/7, отримав копію ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі, копію позовної заяви та додані до неї документи та 14.02.2011 року подав до канцелярії суду заперечення, в якому вказав, що під час відрядження 01.12.2009 року в м. Красноармійськ Донецької області у водія автомобіля DAF-45, державний номерний знак НОМЕР_2 були викрадені всі особисті документи, у тому числі свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля ІВС № 204103 від 15.11.2002 року. До заміни ліцензійної картки вантажні перевезення на договірних умовах здійснювались на підставі завіреної фотокопії ліцензії АВ № 111099 від 22.05.2006 року, а також ліцензійної картки АА № 026826 на автомобіль DAF-45, яка знаходилася у водія, так як вона не втратила чинність до її заміни в територіальному управлінні Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області. Вказав на те, що Положенням про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування затвердженого, наказом за № 803 Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.11.2005 року, не встановлено конкретних термінів на переоформлення ліцензійної картки. А також зазначив, що відповідно до пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року за № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідно мати фотокопію ліцензії, засвідченої автомобільним перевізником, або ліцензійну картку. Таким чином вважає, що у водія автомобіля DAF-45 на момент перевірки 06.07.2010 року були в наявності всі необхідні документи для здійснення внутрішніх вантажних перевезень. Просив відмовити в задоволенні позову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до приватного виробничо-комерційного підприємства ''Продхім''про стягнення фінансових санкцій за постановою за № 106273 від 03.08.2010 року в розмірі 1 700,00 грн.
Згідно із пунктом 4 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.
Враховуючи, що до суду було подано заперечення відповідача проти заявленого позову, поданий територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області позов до приватного виробничо-комерційного підприємства ''Продхім''про стягнення фінансових санкцій за постановою за № 106273 від 03.08.2010 року в розмірі 1 700,00 грн. підлягає розгляду в строк визначений пунктом 4 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України -без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі -прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 06.07.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області виявлено та задокументовано в акті за № 0186362 факт надання відповідачем в м. Немирів послуг із перевезення вантажів транспортним засобом (державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА № 468786), який належить останньому, без наявності ліцензійної картки на даний автомобіль, що є порушення вимог статтей 48, 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''(а.с. 8). Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''за виявлене порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за № 106273 від 03.08.2010 року, застосовано фінансові санкції в розмірі 1 700,00 грн. (а.с. 10).
Відповідачем у передбачений строк загальна сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн. добровільно не сплачена (а.с. 12).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ''Про автомобільний транспорт''.
Статтею 6 Закону України ''Про автомобільний транспорт''встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року ''Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті''визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
Згідно вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт''визначено перелік документів, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Стаття 1 Закону України ''Про автомобільний транспорт''визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень вантажів, без наявності ліцензійної картки встановлюється штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у водія автомобіля DAF-45, із державним номерним знаком АТ 6875 АХ (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА № 468786 від 23.03.2010 року) на момент перевірки 06.07.2010 року була в наявності ліцензійна картка для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, з наступних підстав.
У відповідності до пункту 4.2. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, затвердженого наказом за № 803 Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.11.2005 року, у разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України ''Про ліцензування певних видів господарської діяльності'' ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
Згідно пункту 4.4. вказаного вище Положення при змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з унесенням до них відповідного запису.
Як вбачається з матеріалів справи перевірка працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області проведена 06.07.2010 року (а.с. 8). Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DAF-45 серії ІВС № 204103 від 15.11.2002 року (державний номерний знак НОМЕР_2) втрачене 01.12.2009 року та 23.03.2010 року виготовлено інше свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DAF-45 серії САА № 468786 із видачею нового державного номерного знаку АТ 6875 АХ (а.с. 22). Ліцензійна картка серії АА за № 576198 на автомобіль DAF-45 із державним номерним знаком АТ 6875 АХ виготовлена 06.08.2010 року (а.с. 12, 24).
Таким чином, на момент проведення перевірки, 06.07.2010 року, на автомобіль DAF-45 із державним номерним знаком АТ 6875 АХ та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 468786 від 23.03.2010 року, у відповідача була відсутня видана у встановленому порядку ліцензійна картка.
З огляду на вказане, суд зазначає, що за умови заміни у березні 2010 року реєстраційних документів на транспортний засіб DAF-45, посилання відповідача на чинність ліцензійної картки серії АА № 026826 від 23.05.2006 року, в якій містяться дані із недійсних реєстраційних документів, є необґрунтованим.
Статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт''чітко визначено перелік документів для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, а саме для водія -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Твердження відповідача, із посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 року, з приводу того, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідно мати фотокопію ліцензії, засвідченої автомобільним перевізником, або ліцензійну картку, відхиляється судом, так як статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт'', який має вищу юридичну силу по відношенню до згаданої Постанови, для водія транспортного засобу юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, серед документів, які він повинен мати визначено обов'язкову наявність ліцензійної картки.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, відповідач здійснюючи вантажні перевезення на договірних умовах без наявності ліцензійної картки, діяв в порушення вимог статтей 48, 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''.
У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова позивача, у відповідності до вимог пункту 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідачем до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась (а.с. 12).
Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг із перевезення вантажів наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт''є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з приватного виробничо-комерційного підприємства ''Продхім'' (вул. Української Дивізії, 29/7, м. Івано-Франківськ) фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн. за постановою про застосування фінансових санкцій за № 106273 від 03.08.2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Змістовний аналіз норм Закону України ''Про автомобільний транспорт'', постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року ''Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті'', а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що Головавтотрансінспекція та її структурні підрозділи на місцях, як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що уповноважений застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно-господарські санкції, у випадку невиконання такими порушниками вимоги про їх сплату у добровільному порядку вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.
Суд дійшов до переконання, що таке право Головавтотрансінспекції та її територіальних управлінь випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт і є невід'ємною частиною передбаченого законом права застосовувати санкції до тих суб'єктів господарювання, що допустили відповідні порушення.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 160, 163 та 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 20568100, з приватного виробничо-комерційного підприємства ''Продхім'', ідентифікаційний код 32077315, фінансові санкції в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок за постановою за № 106273 від 03.08.2010 року.
Постанову суду у відповідності до вимог частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернути до негайного виконання.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.
Суддя (підпис) Чуприна О.В.
Постанова складена 21.02.2011 року.