20 червня 2012 року 13:05 Справа № 0870/3801/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
до відповідача-1:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби, м. Запоріжжя
відповідача-2:Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя
про:визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
за участю
від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 18-248 від 26.12.2011;
ОСОБА_2, довіреність № 18-226 від 26.12.2011;
ОСОБА_3, довіреність 18-222 від 23.12.2011
від відповідача-1:Ратієв Д.С., довіреність № 23/8/10 від 28.03.2012
від відповідача-2:не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач-1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, яка виразилася у ненаданні до органу казначейства висновку про відшкодування ПАТ «Запорізький завод феросплавів» податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, у розмірі 1 090 443,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що у квітні місяці 2010 року позивачем було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, після проведеної податковим органом перевірки декларації, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя податковими повідомленнями-рішеннями зменшило ВАТ «Запорізький завод феросплавів» суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 090 443,00 грн., і визначило суму зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 620 163,50 грн. Вказує, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 2а-0870/269/11 від 14.02.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011, вказані податкові повідомлення-рішення скасовані. Посилаючись на положення п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України позивач вважає, що процедура судового оскарження закінчилась 27.10.2011 проголошенням ухвали Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. А тому, у відповідача-1 виник обов'язок подання до відповідача-2 висновку про відшкодування позивачу 1 090 443,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ. Оскільки на час звернення із позовом до суду сума бюджетного відшкодування залишилась не відшкодованою, позивач вважає таку бездіяльність відповідача-1 протиправною та просить стягнути суму бюджетного відшкодування.
В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.
Відповідач-1 позов не визнав, у письмових запереченнях від 14.05.2012 вх. № 20241 посилається на те, що положеннями п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України визначена послідовність бюджетного відшкодування у випадку процедури адміністративного або судового оскарження, а саме - податковий орган має надати висновок до органу казначейства протягом п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення суду. Стверджує, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі отримала ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 2а-0870/269/11 лише 19.01.2012. В порядку ст. ст. 211-213, 215 КАС України вказана ухвала та постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 у справі № 2а-0870/269/11 оскаржені до Вищого адміністративного суду України. З огляду на це вважає, що станом на дату звернення позивача до суду із вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 і стягнення з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року процедура судового оскарження не закінчилась, а отже з боку відповідача-1 відсутня бездіяльність. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача-1 підтримав заперечення з підстав викладених вище.
Відповідач-2 відзив на адміністративний позов не надав, представника у судові засідання не направив. Клопотанням від 22.05.2012 вих. № 03-13/22-1083 просить суд розглянути справу за відсутністю представника Управління.
В судовому засіданні 20.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
20.04.2010 ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач є правонаступником ВАТ «Запорізький завод феросплавів» згідно п. 1.1 Статуту) подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно поданої декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, складала 1 090 443,00 грн.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010 року, за результатами якої складено акт № 211/08-08/00186542 від 16.06.2010. На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 29.06.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000480808/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року на суму 1 090 443,00 грн. та № 0000490808/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 620 163,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ВАТ «Запорізький завод феросплавів» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 по справі № 2а-0870/269/11 позовні вимоги ВАТ «Запорізький завод феросплавів» задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 29.06.2010 № 0000480808/0 та № 0000490808/0, від 18.08.2010 № 0000480808/1 та № 0000490808/1, від 20.10.2010 № 0000480808/2 та № 0000490808/2, а також від 05.01.2011 № 0000480808/3 та № 0000490808/3.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 у справі № 2а-0870/269/11 залишена без змін, а апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі - без задоволення.
Посилаючись на те, що у відповідача-1 настав строк подання до відповідача-2 висновку про суму податку, яка підлягає відшкодуванню, чого зроблено не було, позивач вважає таку бездіяльність протиправною та з вимогою стягнути заборгованість з бюджетного відшкодування з ПДВ, ПАТ «Запорізький завод феросплавів» звернулось до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників
декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Крім того, згідно п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби
виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого
заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення
податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства
України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Тобто, законодавець для покладання на податковий орган обов'язку подати висновок до органу Державного казначейства України передбачає наявність двох умов: закінчення процедури адміністративного або судового оскарження та отримання податковим органом відповідного судового рішення.
Позивач вважає, що в даному випадку процедура судового оскарження закінчилась із набранням, згідно із приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили.
Однак, суд не погоджується із таким твердженням позивача через наступне.
Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
В даному випадку позивач здійснив процедуру як адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.06.2010 № 0000480808/0 та № 0000490808/0 так і судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.06.2010 № 0000480808/0 та № 0000490808/0, від 18.08.2010 № 0000480808/1 та № 0000490808/1, від 20.10.2010 № 0000480808/2 та № 0000490808/2 та від 05.01.2011 № 0000480808/3 та № 0000490808/3, звернувшись до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно із ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 13 КАС України, особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, учасники можуть скористатися своїм правом на обов'язкове апеляційне та касаційне оскарження рішення суду.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.
Із наданих представником відповідача-1 документів вбачається, що податковий орган не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 14.11.2011 (вих. № 9651/10/10-013) за якою 22.03.2012 відкрито касаційне провадження (№ К/9991/20328/12).
Таким чином, оскільки в даному випадку не закінчилась процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.06.2010 № 0000480808/0 та № 0000490808/0, від 18.08.2010 № 0000480808/1 та № 0000490808/1, від 20.10.2010 № 0000480808/2 та № 0000490808/2 та від 05.01.2011 № 0000480808/3 та № 0000490808/3, відповідач-1 не отримував судове рішення касаційної інстанції за результатами перегляду справи № 2а-0870/269/11, суд вважає, що наразі відсутній обов'язковий перелік обставин з яким Податковий кодекс України пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку щодо подання висновку до органу казначейства.
Посилання позивача на норму абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме на її останнє речення, як на підставу для неоднозначного, множинного трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України суд вважає безпідставним з огляду на таке.
За приписами абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Тобто, за змістом вказана норма визначає безпосередньо порядок дій органів Державного казначейства України і жодним чином не стосується податкового органу.
При цьому слід зауважити, що посилання на «набрання законної сили судовим рішенням» наявне лише в абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України. В той час як абз. 2 вказаної норми, що визначає порядок дій податкового органу, жодним чином не пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку щодо надання висновку до органу казначейства із набранням законної сили судовим рішенням.
Крім того, згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.
В спірних правовідносинах відповідач-1 не надавав відповідачу-2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за березень 2010 року суми ПДВ в розмірі 1 090 443,00 грн. Відповідно, відповідач-2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу вказаної суми, а тому абз.1 п. 200.15 ст. 200 ПК України не може застосовуватись.
Тож суд вважає, що в даному випадку не існує неоднозначного (множинного) трактування обов'язків контролюючого органу, а тому підстави для застосування положень п. п. 4.1.4 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України у суду відсутні.
З наведених вище підстав суд не вбачає ознак бездіяльності відповідача-1 у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПК України на відповідача-1 не покладений обов'язок у спірних правовідносинах після набрання законної сили судовим рішенням суду І інстанції подати відповідачу-2 відповідний висновок.
Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 у спірних правовідносинах.
Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 090 443,00 грн. суд зазначає наступне.
За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість вважається лише сума податку не відшкодована платнику податків протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.
При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі якщо його перебіг не розпочався.
Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Отже, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПК України, перебіг строку для відшкодування позивачу податку на додану вартість за березень 2010 року не розпочався. Тому, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 1 090 443 грн. не набула статусу бюджетної заборгованості.
З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 1 090 443,00 грн. бюджетного відшкодування є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Через наведене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, через що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що позивач передчасно звернувся із позовом до суду, що в свою чергу не позбавляє його права звернутися із позовом після настання відповідних обставин, із яким закон пов'язує виникнення у позивача такого права.
В свою чергу відповідачем доведено та підтверджено долученими до справи доказами відсутність в діях СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя Державної податкової служби бездіяльності та відсутність підстав для стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби та Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.Я. Максименко