Справа № 360/1497/15-к
13 серпня 2015 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в смт.Бородянка Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110360000061 від 26 березня 2015 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який проживає в АДРЕСА_1 , працюючого водієм в КЗ БРР "Бородянська центральна районна лікарня", в смт.Бородянка Київської області, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України,
встановив:
21 березня 2014 року обвинувачений ОСОБА_4 , на виконання Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 1126-VII від 17 березня 2014 року, був призваний військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Згідно з наказом командира військової частини - польова пошта В НОМЕР_3 №62 від 25 березня 2014 року (по стройовій частині) ОСОБА_4 був зарахований у військовому званні старшого солдата до списків особового складу цієї частини на всі види забезпечення та призначений на посаду водія-електрика.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу " з 21 березня 2014 року ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен був дотримуватися вимог ст.11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року, та ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року.
У період з 13 серпня 2014 року по 14 листопада 2014 року обвинувачений ОСОБА_4 у зв'язку з отриманою травмою перебував на лікуванні у КЗ ''Бородянська центральна районна лікарня" в смт.Бородянка Київської області по вул.Семашка,3, а після закінчення лікування був зобов'язаний до 09-ї години 15 листопада 2014 року самостійно повернутися до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 відповідно до ст.262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Проте, 15 листопада 2014 року обвинувачений ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, після закінчення лікування у КЗ '' ІНФОРМАЦІЯ_3 " не з'явився до військової частини і не доповів командуванню військової частини про закінчення лікування, а залишився за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де в подальшому постійно перебував і проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів щодо повернення у військову частину або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
07 квітня 2015 року, приблизно о 12-й годині, тобто більше ніж через один місяць, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно, з власної ініціативи прибув до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 і заявив про себе.
Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
16 липня 2015 року прокурор військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, і обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 уклали угоду про визнання винуватості, яка була надана суду 13 серпня 2015 року.
Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_4 беззастережно та в повному обсязі визнає свою винуватість в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 за ч.3 ст.407 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень. При цьому враховано, як пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
В угоді також зазначені передбачені ст.473 КПК України наслідки укладення та затвердження угоди і передбачені ст.476 КПК України наслідки невиконання угоди.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив затвердити цю угоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні, вказав, що він цілком розуміє свої права і обов'язки, зміст угоди, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, і погодився на призначення йому узгодженого покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 також просив затвердити дану угоду на зазначених в ній умовах.
Суд вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч.3 ст.407 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд вважає, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, на утриманні має малолітню дитину, має постійне місце роботи, щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю даного злочину, суд вважає за можливе на підставі ст.69 КК України призначити ОСОБА_4 покарання більш м'якого виду, не зазначеного в санкції ч.3 ст.407 КК України, - у виді штрафу.
Вислухавши думки прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість затвердження даної угоди на зазначених в ній умовах.
Керуючись статтями 370, 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 липня 2015 року між прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42015110360000061 від 26 березня 2015 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, і призначити йому узгоджене покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий-суддяОСОБА_6