Лугинський районний суд Житомирської області
Справа № 2-467/2010
Провадження по справі б/н
30 вересня 2010 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого - судді Бичківської К.Г.
при секретарі Стужук Н.М.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини
справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів застави недійсними,-
17.06.2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів застави недійсними
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 22.05.2007 року між нею та відповідачем в особі Лугинського відділення було укладено договір споживчого кредиту № 014/1829/82/110291. Згідно даного договору банк надає їй кредит в розмірі 40 000.0 доларів США, а вона зобов'язувалась повернути банку суму кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. Для забезпечення кредитного договору, укладений Договір іпотеки від 25.05.2007 року, предметом якого виступає житловий будинок, що знаходиться за адресою : смт. Лугини, вул. К. Маркса, буд. 42, а.
04.09.2007 року між нею та відповідачем в особі Лугинського відділення було укладено договір споживчого кредиту № 014/1829/73/117737. Згідно даного договору банк надає їй кредит в розмірі 20 000.0 доларів США, а вона зобов'язувалась повернути банку суму кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. Для забезпечення кредитного договору, укладений Договір застави від 04.09.2007 року, предметом якого виступає автомобіль Mercedes 313 CDI.
Протягом 3 років вона виконувала свої обов'язки по виконанню договорів. В квітні 2010 року вона дізналась, що банк не мав права укладати вищевказані договори кредитування, так як ні вона ні банк не мали індивідуальної ліцензії виданої НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів.
Крім визнання договорів кредитування та застави недійсними, позивачка просить виключити з Державного реєстру іпотек запис № 704 від 25.05.2007 року про державну реєстрацію Договору іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер №5021270 від 25.05.2007 року та виключити запис в реєстрації обтяжень за № 8739, а також зобов'язати відповідача зробити перерахунок заборгованості за обома кредитними договорами для можливості реституції, прийняти у неї суму залишкової заборгованості рівними платежами протягом 84 місяців і зобов'язати відповідача зарахувати сплачені нею проценти та комісії в рахунок тіла кредиту за обома Договорами.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, суду показав, що кредитні договори укладені з позивачкою є законними, так як зобов'язання банк перед позивачкою виконав. Позивачка з умовами договору ознайомлена, при укладенні договору зауважень від неї не надходило. Протягом 3 років позивачка виконувала договори кредитування, а з березня 2010 року вона перестала погашати кредит.
Також банк має необхідні дозвільні документи для здійснення операцій з валютними цінностями.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка 22.05.2007 року та 04.09.2007 року уклала з
ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» договори кредитування на отримання кредитів відповідно 40 000 доларів США та 20 000 доларів США. Для забезпечення даних кредитних договорів були укладені договір іпотеки від 25.05.2007 року предметом якого є житловий будинок за адресою Житомирська область смт. Лугини, вул. К. Маркса 42а, а також договір застави транспортного засобу від 04.09.2007 року предметом якого є автомобіль Mercedes 313 CDI.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент».
Банк виконав умови кредитування і надав позивачці кошти передбачені договорами.
Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій ( постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275) банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті на території України на підставі банківської ліцензій та письмового дозволу.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу ( генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Коли ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої Національним банком України надана банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідно до п. 1.5 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ( постанова Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483).
Відповідач ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» отримав у Національному Банку України банківську ліцензію №10 від 11 жовтня 2006 року та дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 року на здійснення операцій з валютними цінностями в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Отже, укладаючи договори з позивачкою, ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» діючого законодавства у сфері валютного регулювання не порушував, а тому підстав для визнання спірних кредитних договорів недійсними суд не вбачає.
Керуючись, ст.ст.192, 203,215, 227, 524,533, 572 - 577, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 214-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів застави недійсними відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К. Г. Бичківська