Справа № 212/219/15-ц Головуючий в 1-й інстанції Провадження № 22-ц/774/1718/К/15 Ваврушак Н.М.
Категорія № 34 (1) Доповідач - Братіщева Л.А.
11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Грищенко Н.М., Чорнобук В.І.
при секретарі: Маслової К.В.
за участю: представника позивача ТОВ «Фірма «Едельвейс-4» - Портного Миколи Івановича,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Едельвейс-4» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Едельвейс-4» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В січні 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Едельвейс-4» (надалі - ТОВ «Фірма «Едельвейс-4») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначив, що 07 листопада 2014 року о 13.00 год. неповнолітній син відповідача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи без водійського посвідчення автомобілем ВАЗ-21093 д.н. НОМЕР_1 скоїв ДТП - наїзд на припаркований автомобіль Рено Логан д.н. НОМЕР_2, який належав ТОВ «Фірма «Едельвейс-4», про що співробітниками ДАІ було складено відповідну довідку. 27 листопада 2014 року постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу відповідача ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 184 ч. 3 КпАП України та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85 грн. в дохід держави. Внаслідок ДТП та пошкодженні автомобіля ТОВ «Фірма «Едельвейс-4» було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 31803,28 грн., яку просили стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 318,03 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2015 року, в якому ухвалою від 06.07.2015 року виправлено описку, в задоволенні позову ТОВ «Фірма «Едельвейс-4» до ОСОБА_3 - відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фірма «Едельвейс-4», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 159,02 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги. Вважають, що суд першої інстанції зробив невірний висновок про недоведеність того, що саме ОСОБА_3 має відповідати за позовними вимогами, оскільки при розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 183 КпАП України, вона повністю визнала вину в тому, що її неповнолітній син, керуючи автомобілем, скоїв ДТП, а тому повинна нести майнову відповідальність, як мати неповнолітнього, оскільки заподіяна ним шкода є наслідком нездійснення за ним контролю та неналежного виховання. Також судом першої інстанції не було взято до уваги та не досліджена постанова по справі про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем, не досліджені письмові пояснення позивача та не звернута увага на доводи позивача про те, що відповідач вводить суд в оману, неправильно трактуючи Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що саме відповідач ОСОБА_3 має відповідати за позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок скоєння ДТП з вини її неповнолітнього сина.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що ДТП скоєно з вини неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - сина відповідача по справі ОСОБА_3 і судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що відповідно до ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Частина 4 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснює про те, що шкода, заподіяна неповнолітнім віком від 15 до 18 років, згідно зі ст.447 ЦК відшкодовується самим заподіювачем. Якщо в останнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, відповідний обов'язок покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників за умови їх винної поведінки, що сприяла виникненню шкоди. Цей їх обов'язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування шкоди.
Але всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивач не довів про наявність підстав про відшкодування матеріальної шкоди саме з відповідача по справі - матері п'ятнадцятирічного ОСОБА_6, винного в скоєнні ДТП та завданні матеріальної шкоди позивачу.
Доказів про відсутність у ОСОБА_6 майна, позивач не надав, як вбачається з матеріалів справи та рішення суду, судом першої інстанції представнику позивача, відповідно до ст.ст. 11, 31, 33 ЦПК України, роз'яснено право на зміну, або уточнення позову, яке залишено позивачем поза увагою.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач ОСОБА_3 повинна нести матеріальну відповідальність, виходячи з положень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» про те, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав, є безпідставними, так як частина 2 п. 6 зазначеної Постанови роз'яснює майнову відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, в той час, як ОСОБА_6 на час скоєння ДТП вже було 15 років.
Доводи апеляційної скарги про те, що представнику відповідача невідомо про наявність будь-якого майна у неповнолітнього ОСОБА_6, не є доказом відсутності цього майна, які повинні бути підтверджені належним чином.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Едельвейс-4» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
Головуючий:
Судді: