Справа № 214/10523/14-к Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/470/К/15 Суддя-доповідач ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 12 серпня 2015 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року, у кримінальному провадженні № 12014040230000860 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полевской Свердловської області, Росія, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, якого визнано винним та засуджено за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Питання з речовими доказами вирішене.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_8
обвинувачений - ОСОБА_6
захисник - ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати, посилаючись на те , що стаття за , якою його було засуджено , не відповідає обставинам справи.
Вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року ОСОБА_6 було визнано винним та засуджено за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115КК України, за наступних обставин.
Так, 30.09.2014 року, у вечірній час, обвинувачений ОСОБА_6 , разом зі своїми знайомими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та її чоловіком ОСОБА_12 , вживали спиртні напої на лавці поблизу під'їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , де ОСОБА_10 пригадав ОСОБА_6 про те, що останній раніше образив його матір, і проявляючи з даного приводу своє невдоволення, завдав ОСОБА_6 одного удару правим кулаком в ділянку обличчя, спричинивши йому фізичного болю.
Визнаючи свою провину, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 , що вже вибачився перед його матір'ю, та вважаючи конфлікт вичерпаним, разом з ОСОБА_10 , продовжили вживати спиртні напої на цій же лавочці та спілкуватися.
Під час спілкування, ОСОБА_10 перебуваючи під впливом алкоголю, знову почав висловлювати ОСОБА_6 своє невдоволення з приводу образ його матері та провокувати його на продовження конфлікту.
Вказана поведінка ОСОБА_10 обурила ОСОБА_6 і на цьому ґрунті у нього виникла гостра неприязнь до ОСОБА_10 та умисел на заподіяння йому смерті за вказаних мотивів.
Діючи з цією метою, ОСОБА_6 , знаходячись біля цієї ж лавки повалив ОСОБА_10 спиною на асфальтований майданчик та сівши йому на передню ділянку грудної клітини, дістав з кишені ремінної чоловічої сумки, що висіла у нього на плечі, належний йому ніж господарсько-побутового призначення.
Одразу ж після цього ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись на ділянці місцевості біля лавки, встановленої поблизу під'їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , діючи з метою заподіяння смерті ОСОБА_10 , з мотивів гострої неприязні до нього, утримуючи в правій руці вищезазначений ніж, приблизно о 22.30 годин 30.09.2014 року, проявляючи агресію посилену станом алкогольного сп'яніння, умисно завдав потерпілому ОСОБА_10 , який лежачи на спині намагався ухилитися від ударів, клинком ножа - не менше 7 ударів в ділянки верхніх кінцівок та не менше 5 ударів в різні анатомічні ділянки грудної клітини - місця розташування життєво-важливих органів людини.
Однак свої злочинні дії, направлені на умисне заподіяння ОСОБА_10 смерті, ОСОБА_6 не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, бо ОСОБА_11 , яка знаходилася поруч, почала руками відтягувати його від ОСОБА_10 та голосно кликати на допомогу.
Зазначені дії ОСОБА_11 зупинили ОСОБА_6 в його злочинних намірах, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_10 , тому він розуміючи свою неспроможність довести їх до кінця, з місця злочину втік.
В цей же день - 30.09.2014 року о 22.40 годин потерпілий ОСОБА_10 бригадою швидкої медичної допомоги, що прибула на місце злочину за викликом ОСОБА_11 , був госпіталізований до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР», де йому своєчасно було надано якісну медичну допомогу, в результаті чого смерть ОСОБА_10 не настала.
Своїми протиправними діями направленими на умисне вбивство ОСОБА_10 , з мотивів неприязні до нього, ОСОБА_6 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді:
?двох непроникаючих колото-різаних ран грудної клітини праворуч по середній лінії та передньо-пахвовій лінії на рівні 5-го міжребір'я; непроникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітини по середньо-ключичній лінії за ходом 4-го міжребір'я; трьох колото-різаних ран лівого передпліччя; чотирьох колото-різаних ран правого передпліччя, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №2384 від 23.10.2014 року, за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
?проникаючої колото-різаної рани у 6-му міжребір'ї ліворуч по передньо-пахвовій лінії, з розвитком ускладнення у вигляді гемопневмотораксу; проникаючої колото-різаної рани грудної клітини праворуч, за ходом 5-го міжребір'я по задньо-пахвовій лінії, з ушкодженням правого куполу діафрагми, без ушкодження органів черевної порожнини та розвитком ускладнення у вигляді гемопневмотораксу, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №2384 від 23.10.2014 року за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 були кваліфіковані судом за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, за ознаками: незакінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від її волі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати ,посилаючись на те , що стаття за , якою його було засуджено , не відповідає обставинам справи.Крім того , обвинувачений зазначає , що в судових засіданнях суду приймав участь різний прокурор , а прокурор ОСОБА_13 , яка приймала участь у останньому судовому засіданні , не була присутньою в судових дебатах.Суд не мав права приймати до уваги пояснення свідка ОСОБА_11 , так як вона тривалий час дружить з потерпілим ОСОБА_10 , та вони є сусідами. Обвинувачений заперечує проти того , що перебував в стані алкогольного сп'яніння , це не було доведено. Ніж був в руках у потерпілого , він розмахував ножем , що він сприймав як загрозу для себе , він схопив потерпілого за руку і вони впали і яким чином були потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження він не розуміє.
В судовому засіданні, при апеляційному розгляді, прокурор просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні, при апеляційному розгляді кримінального провадження, просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню , з наступних підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається , що органами досудового слідства та судом першої інстанції було встановлено , що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , під час конфлікту з ОСОБА_10 наніс йому не менше 7 ударів в ділянки верхніх кінцівок та не менше 5 ударів в різні ділянки грудної клітини - місця розташування життєво-важливих органів , умисно заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження , небезпечні для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначає про те , що його дії були невірно кваліфіковані судом , так як кваліфікація за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України не відповідає обставинам кримінального праворушення.
Проте , приймаючи рішення про спрямованість умислу винної особи , суд має виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, суд повинен враховувати не тільки засоби, за допомогою яких було нанесено тілесні ушкодження, а й взаємостосунки винного з потерпілим ,події , що передували злочину , дані про поведінку винного та потерпілого як до , так і після вчинення посягання , причини його припинення.
Відповідно до ст. 15 КК України та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи” від 7 лютого 2003 року № 2 закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом , тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 19.08.2009 року та постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року по справі №5-32кс12, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.455, ч.1 ст.458 КПК України, висновки Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.
Зазначені вимоги Закону були повністю враховані судом першої інстанції при оцінці дій обвинуваченого ОСОБА_6 та визначені їх правової кваліфікації.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку проте , що пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 в частині того , що він не намагався спричинити смерть потерпілого ОСОБА_10 і спричинити йому тяжкі тілесні ушкодження спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_10 , та свідка ОСОБА_11 , які пояснили, що ОСОБА_6 наносив потерпілому навмисні удари ножем в життєво важливі органи людини, і лише після втручання свідка ОСОБА_11 , які відтягувала обвинуваченого від потерпілого не дала можливості довести обвинуваченому ОСОБА_6 свій умисел на позбавлення життя потерпілого до кінця.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , під час конфлікту з ОСОБА_10 наніс йому не менше 7 ударів в ділянки верхніх кінцівок та не менше 5 ударів в різні ділянки грудної клітини - місця розташування життєво-важливих органів.
При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України судом був врахований характер умисно нанесених ножових поранень , нанесення ножових поранень в життєво важливий орган - грудну клітину потерпілого, знаряддя вчинення злочину - удари наносились ножем , те що удари ОСОБА_6 припинив наносили потерпілому тільки після того , як свідок ОСОБА_11 стала відтягувати обвинуваченого від потерпілого , ніякої допомоги потерпілому обвинуваченим надано не було ,обвинувачений втік з місця бійки.
Тому , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає , що всі обставини кримінального правопорушення свідчать про те , що обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлював невідворотність настання смерті потерпілого , але вона не настала з незалежних від волі винного обставин , що дає підстави кваліфікувати вчинене ОСОБА_14 як замах на вбивство.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 злочину, а саме те , що він вчинив зазначений злочин з прямим умислом , тому його дії слід розцінювати як замах на вбивство та вірно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.3 ст.15,ч. 1 ст.115 КК України.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те , що прокурор ОСОБА_13 не приймала участь в судовому засіданні , коли проводились судові дебати , оскільки вони спростовуються технічним записом судового розгляду справи , відповідно до якого в судовому засіданні суду
15.06.2015 року приймала участь прокурор ОСОБА_13 ( а.кп.182 ) , яка і виступала в судових дебатах.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те , що при вчиненні кримінального правопорушення він не перебував у стані алкогольного сп'яніння , оскільки вони повністю спростовуються поясненнями як самого обвинуваченого ОСОБА_6 , так і потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 , які зазначали, що безпосереньо перед конфліктом , який виник між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_15 вони вживали спиртні напої.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину , його особу та обставини справи, пом'якшуючи покарання обставини - щире каяття ,те , що відповідно до ст..89 КК України він раніше не судимий, часткове визнання вини та наявність обтяжуючих покарання обставин, а саме - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і тому , колегія суддів не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 меньш суворої міри покарання, про що зазначає в своїй апеляційній скарзі обвинувачений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.405, 408, 419 КПК України (ред..2012р.) колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення , а вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року , яким ОСОБА_6 було засуджено за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізована суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали апеляційного суду.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4