36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.08.2015 Справа № 917/1253/15
за позовом Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, пров.Чайковського, 5, м. Полтава, 36002
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36037
про стягнення 4 141,20 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: Погрібняк О.М., довіреність № 15 від 28.07.2015 р.;
від відповідача: не з'явилися.
Суть спору: розглядається позовна заява Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 4 141,20 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.11.2011 р. між сторонами Договору оренди №1Р-27 торгового місця, з яких : 3 990,92 грн. основний борг за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року включно (з урахуванням часткової оплати), 150,28 грн. пеня.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору та відсутність клопотання про його продовження, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Позивач надав суду заяву № 962 від 06.08.2015 р. (вх. № 11282 від 07.08.2015 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4 851,19 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.11.2011 р. між сторонами Договору оренди №1Р-27 торгового місця, з яких : 4 695,20 грн. основний борг за період з січня 2014 року по серпень 2015 року включно (з урахуванням часткової оплати), 155,99 грн. пеня.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог № 962 від 06.08.2015 р. (вх. № 11282 від 07.08.2015 р.) подана ним з дотриманням встановлених правил вчинення відповідної процесуальної дії, суд приймає її до розгляду в даному позовному провадженні. Спір розглядатиметься в межах предмету позову в редакції наведеної заяви позивача.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,
встановив:
03.08.2011 р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення № 225 "Про організацію міського комунального ринку "Речовий" на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка", згідно якого вирішено організувати міський комунальний ринок "Речовий" на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Полтави у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка, за виключенням земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна, яке належить іншим юридичним або фізичним особам. Відповідно до п. 2 вищезазначеного рішення доручено суб'єкту господарювання - комунальному підприємству "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради здійснювати організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках. Міський комунальний ринок "Речовий" зареєстрований у встановленому порядку, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія реєстраційного свідоцтва ринку "Речовий" № 45 від 16.08.2011 р..
27.09.2011р. позачерговою чотирнадцятою сесією Полтавської міської ради шостого скликання прийнято рішення "Про передачу в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2, відповідно до якого передано в оренду строком на 5 років КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради земельну ділянку пл. 1,9470 га. за адресою АДРЕСА_2, за рахунок міських земель, для організації ринку "Речовий" (землі житлової та громадської забудови).
27.09.2011 року між Полтавською міською радою та КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Полтава для організації ринку "Речовий" (копія наявна у матеріалах справи).
01.11.2011 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підставі заяви останньої було укладено договір оренди № 1Р-27 (далі - Договір оренди, а.с. 14-15). Предметом даного договору є оренда торговельного місця, розташованого на території комунального ринку "Речовий" за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 4 кв. м..
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору (п. 1.4 Договору оренди);
- орендодавець (позивач) зобов'язаний передати орендареві в тимчасове платне користування об'єкт оренди (п. 2.2 Договору оренди);
- орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, яка відповідно до розділу 4 даного договору і становить - 234 грн. 75 коп. (п. 3.2 та п. 4.1 Договору оренди);
- орендна плата вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря. (п. 4.2 Договору оренди);
- договір укладено строком на 59 місяців та діє з 01.11.2011 р. по 27.09.2016 р. включно (п. 7.1 Договору оренди).
В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором оренди, відповідач не проводив своєчасно та у повному обсязі розрахунків по орендній платі, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі за період з січня 2014 р. по серпень 2015 р. включно у розмірі 4 695,20 грн..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції заяви № 962 від 06.08.2015 р. (вх. № 11282 від 07.08.2015 р.) про стягнення з відповідача 4 851,19 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.11.2011 р. між сторонами Договору оренди №1Р-27 торгового місця, з яких : 4 695,20 грн. основний борг за період з січня 2014 року по серпень 2015 року включно (з урахуванням часткової оплати), 155,99 грн. пеня.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У частині 3 статті 184 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 868 "Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків" затверджено Типовий договір оренди торговельного місця.
Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 року передбачено, право адміністрації ринку на укладання письмових угод з продавцями про надання торгівельних місць в оренду. З зазначенням у письмовій угоді терміну дії угоди, асортименту товару, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торгівельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість. Пунктом 13 вказаних Правил торгівлі на ринках торговельне місце визначається як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тому, об'єктом договору оренди у спірних правовідносинах є торговельне місце. Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Правил торгівлі на ринках, у разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).
Як вбачається з матеріалів справи, на основі типового договору оренди торговельного місця між сторонами 01.11.2011 р. було укладено Договір оренди № 1Р-27, у якому останні, зокрема, узгодили, що орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування об'єкт оренди, а орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди (найму). Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 24.10.2011 р. у справі № 07/33-71, яка врахована судом відповідно до приписів ст. 11128 ГПК України.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати перед позивачем складає 4 695,20 грн. за період з січня 2014 року по серпень 2015 року включно. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.4 Договору оренди визначено, зокрема, що у випадку несвоєчасної спали орендарем орендної плати, останній зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно статті 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 155,99 грн. пені за період з 25.12.2013 р. по 25.11.2014 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань зі сплати орендних платежів за кожний місяць окремо), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 695,20 грн. основного боргу та 155,99 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36037), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5), ідентифікаційний код юридичної особи 30191518, р/р 2600411489 в АБ "Полтавабанк", МФО 331489 - 4 695,20 грн. заборгованості, 155,99 грн. пені та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.