Єдиний унікальний номер 243/2830/15-ц Номер провадження 22-ц/775/91/2015
06 серпня 2015 року м. Артемівськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Жарової Ю.І., суддів Маширо О.П., Канурної О.Д.
при секретарі судового засідання Хоміч Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -
До Слов*янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті телерадіокомпанії «САТ» та у ефірі даного каналу розміщено випуск програми «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій автор програми, журналіст останнього сюжету програми опублікували цілий ряд негативних та недостовірних тверджень про нього. Зокрема, ОСОБА_3 у своєму публічному виступі стверджував, що в.о. Слов*янського міського голови ОСОБА_4 призначає на керівни посади ряд сепаратистів, а також на посаду Будинку культури «Залізничників» м. Слов*янська планує призначити ОСОБА_1 Також у своєму виступі відповідач зазначив, що він працює з ФСБ Росії. Вважає вищевикладені твердження недостовірними, оскільки позивачем не надано жодних доказів та не підтверджено жодними фактами. У зв'язку із зазначеними протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях. Тому просив суд зобов*язати відповідача спростувати недостовірну інформацію та зобов*язати відповідача публічно вибачитись перед ним та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 80000 грн.
Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач фактично мав намір виконати свій громадський обов*язок, захистивши інтереси громади міста Слов*янська, що згодом виразилося у зверненні громадської організації, членом якої він є до Слов*янського МВ СБУ України в Донецькій області.
Не погоджуючись з рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області, позивач по справі, ОСОБА_1 подав до апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач до судового засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідмлений належним чином.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповіднно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чинном повідомлених про час і місце розгляду справи, не першкоджає розглядоові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення відповідача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні Слов'янської міської ради Донецької області відбулась зустріч губернатора Донецької області ОСОБА_5 з громадою м. Слов'янська Донецької області. За результатами зустрічі журналістами телерадіокомпанії «САТ» зроблено репортаж для телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» ТРК «САТ», який згодом розміщено у ефірі даного каналу та на сайті відеохостингу «Youtube».
При перегляді відеозапису зазначеної телепрограми встановлено, що під час наведеної зустрічі гр. ОСОБА_3 повідомив про призначення на низку керівних посад у м. Слов'янську Донецької області представників сепаратистів, зокрема, на зайняття посади завідуючого Будинку культури «Залізничників» м. Слов'янська претендував ОСОБА_1, який влітку 2014 року співпрацював із представниками ФСБ Росії та представниками російських засобів масової інформації. Також, під час зазначеного виступу, відповідач звернувся до керівництва міста і області із проханням проведення відповідної перевірки щодо кожної особи, яку планується призначити на керівну посаду у м. Слов'янську.
Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відомості оголошені ОСОБА_3 під час його виступу на зустрічі громади м. Слов'янська із губернатором Донецької області, тобто офіційному заході, та одним з тезисів заяви відповідача є прохання до керівництва області у майбутньому проводити відповідну перевірку щодо кожної особи, яка претендує на зайняття керівної посади в органах місцевого самоврядування м. Слов'янська.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Крім того, відповідачем надано копію заяви ГО «Старт», ГО «Зелена лента», ГО «Безпека і контроль» на адресу Слов'янського міського відділу Служби безпеки України в Донецькій області (копія Голові ДонОДА ОСОБА_5), в якій відповідач просить провести перевірку на предмет наявності у діях гр. ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, який у період червень-серпень 2014 року виконував обов'язки директора ДОЛ «Славяне», який розташовувався на території м. Євпаторії АР Крим, та який в порушення діючого законодавства України вивозив дітей з окупованого м. Слов'янська представниками так званої ДНР.
Саме у наведеній заяві порушуються питання, аналогічні викладеним у виступі ОСОБА_3 під час зустрічі громади м. Слов'янська із губернатором Донецької області.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до п. 16 Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року, суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року роз'яснено, що Положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач фактично мав намір виконати свій громадський обов'язок, захистивши інтереси громади міста Слов'янська, що згодом виразилось у зверненні громадської організації, членом якої він є до Слов'янського МВ СБУ України в Донецькій області.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення Слов*янського міськрайонного суду від 07.05.2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді