Номер провадження 2/754/5388/14
Справа №754/13900/14-ц
Іменем України
23.12.2014 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.
при секретарях - Самойловій М.М., Малинці А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової Надії Анатоліївни, ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право на спадщину на житло, визнання правочину недійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса КМНО - Аніскової Н.А., Малої Т.І. про скасування свідоцтва про право на спадщину на житло, визнання правочину недійсним та права на спадкування.
В ході розгляду справи, було подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме в частині зазначення персональних даних відповідача ОСОБА_4 яка змінила прізвище на "ОСОБА_4", та була, як ОСОБА_4 залучена в якості належного відповідача по справі.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_6 заявив суду клопотання про залишення частки позовних вимог без розгляду, а саме в частині надання ОСОБА_1 додаткового строку на прийняття спадщини.
Згідно з ухвалою суду від 23.12.2014 року, зазначена частина вимог була залишена без розгляду.
Заявлену іншу частину позовних вимог ОСОБА_1 та його представник підтримали у повному обсязі, зазначили суду, що на момент прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_2, останній не перебував у шлюбі з померлою, а відтак не був її спадкоємцем, що в подальшому призвело до безпідставного набуття права власності на частину належної померлій ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1, незаконного відчуження всієї квартири відповідачу ОСОБА_4 та порушення законних прав та інтересів позивача, за захистом яких він змушений звертатись до суду з вказаним позовом.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечувала проти задоволення їх судом.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги позивача визнала, зазначила суду, що не заперечує проти повернення спірної квартири, т.я. саме на прохання свого дядька - відповідача ОСОБА_2, вона погодилась на укладення договору купівлі-продажу даної квартири, при цьому грошей дядьку вона не платила за квартиру, просто ОСОБА_2 боявся позбутися житла і вона погодилась на його пропозицію.
Представник Головного управління юстиції у м.Києві в судове засідання не з'явився, про розгляд справи управління було повідомлено судом належним чином, про що свідчать копії листів-сповіщень, поштові повідомлення про вручення кореспонденції суду (а.с.27, 31, 60, 62, ).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аніскова Н.А. в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена судом належним чином, надіслала листа з проханням проводити розгляд справи у її відсутності (а.с.69).
За таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника Головного управління юстиції у м.Києві та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової Н.А..
Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з вимогами ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (а.с.3).
Відповідно до копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1, він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 батьками зазначені: відповідач по справі ОСОБА_2 та померла ОСОБА_7 (а.с.11).
З копії матеріалів спадкової справи померлої ОСОБА_7 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини, надавши при цьому нотуріусу копію паспорту, де міститься відмітка про реєстрацію шлюбу з померлою, та в подальшому отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до наданої суду копії запису акту про розірвання шлюбу №1195 від 23.09.1993 року, шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_7 було розірвано на підставі рішення Ватутінського районного суду м.Києва від 03.11.1992 року, реєстрація розірвання шлюбу померлою ОСОБА_7 була здійснена 23.09.1993 року а/з №1195 (а.с.99, 100).
Відповідно до вимог ч.1 ст.38 КЗпШС від 20.06.1969 р.., за життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.
Згідно з вимогами ст.44 КЗпШС від 20.06.1969 р.., шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Враховуючи той факт, що реєстрація розірвання шлюбу померлою ОСОБА_7 була здійснена 23.09.1993 року, за таких обставин суд приходить до висновку, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 був припиненим з 23.09.1993 року.
Згідно з вимогами ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Враховуючи той факт, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 був припиненим з 23.09.1993 року, за таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, як колишній подружжя, не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_7, відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, таким чином право на спадкування за законом у першу чергу мав син померлої - позивач по справі ОСОБА_1.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що видане 23.10.2012 року 15-Київською державною нотаріальною конторою Головного управління юстиції у м.Києві на ім'я ОСОБА_2 підлягають задоволенню судом.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України).
Як було встановлено судом, 26.12.2012 року між відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого остання купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18-21).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, отримавши, без відповідних на те підстав, право власності на квартиру АДРЕСА_1, в подальшому уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з відповідачем ОСОБА_4, чим позбавив позивача права на спадкування за законом у першу чергу, як сина померлої, що призвело до порушення прав та законних інтересів останнього.
Крім того, як було встановлено судом, ОСОБА_4, в порушення вимог вимог ст. 655 ЦК України, за вищевказаним договором купівлі-продажу прийняла у власність майно - спірну квартиру, при цьому не сплативши відповідачу ОСОБА_2 за неї вартість, визначену у розмірі 498.563 грн..
За встановлених обставин, беручи до уваги, що на час відчуження спірної квартири, відповідач ОСОБА_2 неправомірно набув право власності на належну померлій ОСОБА_7 частку в спірній квартирі, а також, що чинним законодавством України безпосередньо встановлено обов'язковість здійснення за договором купівлі-продажу однією стороною (продавець) передачі або зобов'язання передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а відтак договір купівлі - продажу квартири квартири АДРЕСА_1, укладений 26.12.2012 року між відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А. підлягає визнанню судом недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 57, 58, 60, 61, 212, 213-215 ЦПК України, ст.215, 626, 655, 1261 ЦК України, п.п.1, 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що видане 23.10.2012 року 15-Київською державною нотаріальною конторою Головного управління юстиції у м.Києві на ім'я ОСОБА_2.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений від 26.12.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Надією Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за №3098.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Деснянського
районного суду м. Києва Т.А.Зотько