2/754/161/13
Справа № 2-78/13
Іменем України
25.12.2013 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.
при секретарях Самойловій М.М., Корнюшкіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визначення порядку користування жилим будинком,
- за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 таким, що пропустив строк прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1, зобов'язання оформити та видати свідоцтво про право на спадщину на 56/100 частин будинку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та розподіл будинку. В ході розгляду справи, позивач змінив позовні вимоги та звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим будинком АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що його померлому батьку - ОСОБА_3. належав на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Зазначений будинок має житлову площу 96,40 кв.м. та господарські споруди: сарай позначений під літ. «Б», гараж під літ. «В», сарай під літ. «Г», гараж під літерою «Д», вбиральня під літ. «Е», споруди під літ. 1-6. Ще до смерті батько на власний розсуд розпорядився частиною належного йому будинку та склав договір дарування, згідно якого подарував йому - позивачу по справі 44/100 частин зазначеного будинку з передачею у користування трьох жилих кімнат розміром 22,8 кв.м., 9,0 кв.м., 12,3 кв.м., кухні розміром 9,8 кв.м., передньої розміром 8,1 кв.м та ванної кімнати розміром 3,2 кв.м. Після смерті батька позивача 11 квітня 2002 року відкрилась спадщина, яка складається з 56/100 частин зазначеного жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд. Позивач зазначив, що 10 березня 1987 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким половину будинку, у тому числі гараж під літерою «В» заповів йому, іншу половину майна, у тому числі гараж під літ. «Д» заповів його сестрі - відповідачу по справі. Вони з сестрою - відповідачем по справі є спадкоємцями померлого ОСОБА_3. та їх долі у спадковому майні складають по 28/100 частин за кожним (56/100:2 = 28/100). Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) жилий будинок від 07 листопада 2008 року до загально-спадкової частини жилого будинку належать наступні приміщення:1-1 веранда площею 10,3 кв.м., 1-2 кухня площею 7,5 кв.м., 1-3 ванна площею 3,0 кв.м., 1-4 передня площею 5,87 кв.м., 1-5 житлова кімната площею 13,3 кв.м., 1-6 житлова кімната площею 14,7 кв.м., 1-7 житлова кімната площею 15,7 кв.м., 2-7 житлова кімната площею 8,6 кв.м., І веранда площею 4,9 кв.м., всього 83,8 кв.м., загальної площі приміщень де ідеальна доля кожного спадкоємця становить 83,8:2 = 41,1 кв.м. Приміщення 1-5, 1-6, 1-7, 2-7 відносяться до житлової площі у спадковому будинку та складають 52,3 кв.м., з яких ідеальна доля кожного спадкоємця становить 26,15кв.м. До нежилої площі у спадковому майні відносяться приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1 та складають 31,5 кв.м., з яких ідеальна доля кожного спадкоємця становить 31,5:2 = 15,75 кв.м. За час свого життя батько не звертався до відповідних органів для отримання рішення про надання дозволу на переобладнання будинку у двоквартирне жиле приміщення, а поділ будинку на квартири зазначений у технічному паспорту є умовним та не може братися до уваги. Враховуючи наведене позивач просив виділити йому у користування частину житлових та нежитлових приміщень, які за своєю площею практично відповідають його ідеальній долі у спадковому майні та є меншою лише на 0,7 кв.м., оскільки господарські будівлі та споруди розділені спадкодавцем відповідно до заповіту, а його право власності оформлено свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2008 року.
ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Головного управління юстиції у м.Києві про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1.
В ході розгляду справи судом по суті, від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 таким, що пропустив строк прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1, зобов'язання оформити та видати свідоцтво про право на спадщину на 56/100 частин спірного будинку, посилаючись на той факт, що ще до своєї смерті батько на власний розсуд розпорядився частиною належного йому будинку та склав договір дарування, згідно якого подарував позивачу по справі 44/100 частин зазначеного будинку, а решту 56/100 залишив їй. Відповідач вказала, що після смерті батька, вона своєчасно звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини. Однак разом з тим, їй не було видано свідоцтво нотаріусом, а через 5 років 7 місяців, позивач звернувся до нотконтори з заявою і, незважаючи на той факт, що він пропустив строк на прийняття спадщини, не подав відповідної заяви про поновлення вказаного строку та не довів, що він пропустив вказаний строк з поважних причин, нотаріусом йому було видане свідоцтво про право на спадщину. Враховуючи той факт, що вказане свідоцтво було видано незаконно, відповідач просила суд про визнання його недійсним, визнання за нею права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1, та зобов'язання оформити та видати свідоцтво про право на спадщину на 56/100 частин спірного будинку на її ім'я, оскільки вона своєчасно виконала всі вимоги закону та прийняла спадщину.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 підтримали у повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини, просили суд про його задоволення. Зустрічні позовні вимоги не визнали у повному обязі, зазначили суду, що дані вимоги не обгрунтовуються відповідними доказами, є надуманими, а тому просили суд у їх задоволенні відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві.
Представник Головного управління юстиції у м.Києві в судове засідання не з'явився, про розгляд справи управління повідомлене судом належним чином, про що свідчить копія листа сповіщення та поштове повідомлення про отримання кореспонденції суду (а.с.191, 193 т.2).
За таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника Головного управління юстиції у м.Києві, на підставі наявних доказів у справі.
Заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є не обгрунтованими у повному обсязі та не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступних обставин.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Cудом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.94 т.1).
Відповідно до копії договору на право забудови, 23.06.1950 року між житловим управлінням виконкому Дарницької Ради народних депутатів народних депутатів та ОСОБА_3 був укладений договір на право забудови будинку АДРЕСА_1 (на час розгляду справи будинок АДРЕСА_1). Зазначений будинок був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 у Київському міському БТІ 20.11.1951 за реєстровим № 10272 (а.с. 126 - 128 т.1).
10.12.1984 року Рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів № 866 було узаконено прибудови до будинку АДРЕСА_1, а саме: веранду під літерою А-І - 10,3 кв.м., кухню А-2-7,5 кв.м., ванну А-3-3 кв.м., веранду а-І - 4,9 кв.м., кухню переобладнану під житлову кімнату А-4 - 8,6 кв.м., житлову кімнату А-6 - 13,3 кв.м., житлову кімнату А-7 - 14,7 кв.м., житлову кімнату А-8 - 15,7 кв.м., передню А-І-2-І - 8,1 кв.м., ванну А-2-2 - 3,2 кв.м., кухню А-2-3 - 9,8 кв.м., сарай під літерою «Б», гараж «В», сарай «Г», клозет «Е», спорудження 1,2,3,6 (а.с.207).
27.05.1985 року Дніпровською районною Радою народних депутатів було затверджено Акт прийняття в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_1
Згідно з зазначеним Актом, вбачається, що на час його складання домоволодіння, яке належало ОСОБА_3 являло собою окремий будинок на І поверсі і складалося з двох квартир у складі приміщень: 1-ша квартира: чотири житлові кімнати, кухня, передпокій, ванна (житлова площа 52,3 кв.м, корисна площа 83,8 кв.м.); 2-га квартира: три житлові кімнати, кухня, передпокій, ванна, вбиральня (житлова площа 44,1 кв.м., корисна площа - 65,2 кв.м.). Площа забудови становить 149 кв.м. Здійснено перебудови: веранду під літерою А-І - 10,3 кв.м., кухню А-2 - 7,5 кв.м, ванну А-3 - 3 кв.м., веранду А-І - 4,9 кв.м., кухню переобладнану під житлову кімнату А-4 - 8,6 кв.м., житлову кімнату А-6 -13,3 кв.м., житлову кімнату А-7 - 14,7 кв.м., житлову кімнату А-8 - 15,7 кв.м., передню А-І-2-І - 8,1 кв.м., ванну А-2-2 - 3,2 кв.м., кухню А-2-3 - 9,8 кв.м (а.с.208-209 т.1).
30.03.1993 року на підставі договору, посвідченого державним нотаріусом 19-ї Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 подарував позивачу ОСОБА_1 44/100 будинку за адресою: АДРЕСА_1 з передачею в користування кімнат, розмірами 22,8 ткв.м., 9,0 кв.м. та 12,3 кв.м., кухні розміром 9,8 кв.м., передньої розміром 8,1 кв.м., ванної розміром 3,2 кв.м. Право власності на 44/100 частин будинку зареєстровано за позивачем у встановленому законодавством порядку (а.с.17-18 т.1).
Згідно з копією довідки - характеристики, виданої Київським МБТІ від 29.01.2003 року, на час смерті ОСОБА_3. належало на праві власності 56/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, 44/100 вищевказаного житлового будинку на праві власності зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.136 т.1).
10.03.1987 року ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом 10-ї Київської нотаріальної контори, за яким він заповів позивачу 1/2 частину належного йому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, в тому числі гараж під літерою «В», а решту майна, в тому числі гараж під літерою «Д» - заповів відповідачці ОСОБА_2 (а.с.96 т.1).
Відповідно до ч.1 п.1) ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв на час відкриття спадщини, визнається, що спадкодавець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 07.11.2002 року звернулась до 15-ї КДНК з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3. та просила серед іншого видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 56/100 частин жилого будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.93 т.1).
Згідно з заявою, поданою ОСОБА_1, останній 20.11.2007 року звернувся до 15-ї Київської держнотконтори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_7 (а.с.92 т.1).
02.10.2008 року державним нотаріусом 15-ої КДНК ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спадкового майна, яке складалося з 56/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1
На іншу 1/2 частику спадкового майна свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Сторонам роз'яснювалось, що відповідно до вимог ст.ст.27, 31 ЦПК України, позивач, відповідач, третя особа для підтвердження своїх вимог та заперечень, зобов'язані надати суду всі наявні докази, або повідомити про них суд до початку розгляду справи судом по суті.
Тобто сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно до статті 57 ЦПК України являються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Стаття 64 ЦПК України письмовими доказами називає будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Згідно з технічним паспортом на спірний житловий будинок від 13.12.2002 року вбачається, що по квартирі № 1 зазначеного будинку рахуються наступні приміщення:
веранда -10,3 кв.м.
кухня - 7,5 кв.м.
ванна - 3,0 кв.м.
житлова - 8,6 кв.м.
передня - 5,8 кв.м.
житлова - 13,3 кв.м.
житлова - 14,7 кв.м.
житлова 15,7 кв.м.
веранда - 4,9 кв.м.
всього: загальної площі 83,8 кв.м., житлової 52,3 кв.м.
по квартирі № 2 рахуються наступні приміщення:
передня - 8,1 кв.м.
ванна - 3,2 кв.м.
кухня - 9,8 кв.м.
житлова - 22,8 кв.м.
житлова - 9,0 кв.м.
житлова - 12,3 кв.м.
всього: загальної площі 65,2 кв.м., житлової 44,1 кв.м. (а.с.46-50 т.1).
Згідно з технічним паспортом на спірний житловий будинок від 07.11.2008 року вбачається, що по квартирі № 1 зазначеного будинку рахуються наступні приміщення:
веранда - 10,3 кв.м.
кухня - 7,5 кв.м.
ванна - 3,0 кв.м.
передня - 5,8 кв.м.
житлова - 13,3 кв.м.
житлова - 14,7 кв.м.
житлова - 15,7 кв.м.
веранда - 4,9 кв.м.
всього: загальної площі 75,2 кв.м., житлової - 43,7 кв.м.
по квартирі № 2 рахуються наступні приміщення:
передня - 8,1 кв.м.
ванна - 3,2 кв.м.
кухня - 9,8 кв.м.
житлова - 22,8 кв.м.
житлова - 9,0 кв.м.
житлова - 12,3 кв.м.
житлова - 8,6 кв.м.
веранда - 2,4 кв.м.
всього: загальної площі 76,2 кв.м., житлової 52,7 кв.м. (а.с.8-13 т.1).
За договором дарування 44/100 частин спірного будинку до ОСОБА_1 перейшли в користування наступні приміщення: житлові кімнати розмірами 22,8 кв.м., 9,0 кв.м. та 12,3 кв.м., кухня розміром 9,8 кв.м., передня розміром 8,1 кв.м. та ванна розміром 3,2 кв.м.
До спадкової частини жилого будинку АДРЕСА_1 належать наступні приміщення:
№ 1-1 веранда площею 10,3 кв.м.
№ 1-2 кухня площею 7,5 кв.м.
№ 1-3 ванна площею 3,0 кв.м.
№ 1-4 передня площею 5,8 кв.м.
№ 1-5 житлова кімната площею 13,3 кв.м.
№ 1-6 житлова кімната площею 14,7 кв.м.
№ 1-7 житлова кімната площею 15,7 кв.м.
№ 2-7 житлова кімната площею 8,6 кв.м.
№ І веранда площею 4,9 кв.м., всього 83,8 кв.м. загальної площі приміщень.
Згідно з вимогами ст. 548 ЦК УРСР № 1540-VI від 18.07.1963, який діяв на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Cтаттею 549 ЦК УРСР № 1540-VI від 18.07.1963, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до довідок Органу самоорганізації населення у м.Києві "Комітет мікрорайону "Биківня" №13 від 02.03.2010 року та №18 від 02.04.2012 року, померлий ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав з 1985 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1. На момент смерті батька - ОСОБА_3., відповідач ОСОБА_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, проживала разом із батьком однією сім'єю з 1985 року (а.с.108, 109 т.2).
Як вбачається з копії довідки Органу самоорганізації населення у м.Києві "Комітет мікрорайону "Биківня" №12 від 27.02.2012 року, позивач ОСОБА_1, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на момент смерті батька - ОСОБА_3., у 2002 році проживав разом з батьком за вищевказаною адресою (а.с.198 т.2).
Згідно з відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №23992 (И 2013) від 14.11.2013 року, договір користування житловими приміщеннями у приватному будинку АДРЕСА_1 не реєструвався, вказаний приватний будинок АДРЕСА_1 на праві власності був зареєстрований: 56/100 частин за ОСОБА_3 на підставі договору про надання земельної ділянки в безстрокове користування, посвідченого 26.06.1950 р., акту про закінчення забудови; 44/100 частин за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 30.03.1993 року (а.с.2 т.3).
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5, пояснювали у судових засіданнях, що за час свого життя померлий ОСОБА_3 не звертався до відповідних органів для отримання рішення про надання дозволу на переобладнання будинку у двоквартирне жиле приміщення, а поділ будинку на квартири, зазначений у технічному паспорті є умовним та не може братися до уваги. Позивач був зареєстрований та проживав з померлим ОСОБА_3 за однією адресою: АДРЕСА_1, він користувався залишеним йому батьком спадковим майном, безпосередньо гаражем, квартира, де він мешкає входить до єдиного домоволодіння за вищевказаною адресою, не містить окремого особового рахунку, на час смерті батька була обладнана єдиною системою опалення, а відтак не може бути розцінена судом, як окреме житлове приміщення. Крім того позивач зазначив суду, що відповідно до заповіту, батько крім частини будинку, залишив йому також і гараж під літерою "В", який ним використовувався і за життя батька і після його смерті, тому пояснення представника відповідача, щодо того, що він не прийняв фактично спадщину не відповідають дійсності.
Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України від 18.06.1994 року №18/5, Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06 ). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Як зазначила суду, Державний нотаріус 15-Київської держнотконтори ОСОБА_8, при наданні роз'яснень по оформленню спадщини після смерті ОСОБА_3., нею було встановлено склад спадкового майна на підставі Договору про забудову, посвідченого 5-Київською держнотконторою та довідки характеристики Київського МБТІ, згідно якої спадкодавцю ОСОБА_3 належало 56/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідними господарськими спорудами та допоміжними спорудами, визначено що позивач та відповідач є такими, що фактично прийняли спадщину оскільки на день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали та були прописані з останнім за однією адресою: АДРЕСА_1, що було перевірено штампом прописки в паспортах спадкоємців.
Вищевказані дії Державного нотаріуса 15-Київської держнотконтори ОСОБА_8 по видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача ОСОБА_1, не були оскарженні у передбаченому законом порядку з боку відповідача ОСОБА_2.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача ОСОБА_2, викладене у зустрічній позовній заяві, щодо того, що позивач ОСОБА_1 пропустив строк на прийняття спадщини після смерті батька не знайшло свого обґрунтування та підтвердження відповідними належними доказами, а відтак зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 таким, що пропустив строк прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1, зобов'язання оформити та видати свідоцтво про право на спадщину на 56/100 частин будинку не підлягають задоволенню судом.
При цьому, суд не приймає, як доказ щодо обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 які показали суду, що ОСОБА_2 проживала з батьком однією сім'єю, а ОСОБА_1 мешкав в окремій квартирі і батько ще за життя розподілив належний йому будинок, що підтверджується договором дарування, складеним на ім'я позивача, з тих підстав, що дані показання спростовуються рештою зібраних по справі та досліджених судом доказів.
Крім того, суду з метою повного та всебічного дослідження та з'ясування обставин справи в частині твердження представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4., щодо складання померлим ОСОБА_3 за життя на ім'я доньки - відповідача по справі заповіту на належні йому 56/100 частин будинку АДРЕСА_1, по клопотанню представника ОСОБА_4. судом було витребувано письмові докази з 15 - Київської держнотконтори. Згідно ухвали суду від 15.10.2013 року про витребування письмових доказів, було надано для огляду в судовому засіданні алфавітні книги обліку заповітів за період з 1993 року по квітень 2002 року, відповідно при перевірці яких, судом було з'ясовано, що 15 - Київською держнотконторою протягом вищевказаного періоду не посвідчувалось заповіту на ім'я ОСОБА_2 за життя заповідача ОСОБА_3., а відтак вказане твердження представника ОСОБА_4. не знайшло свого обґрунтування в судовому засіданні та не було підтверджено відповідними належними доказами.
У відповідності до вимог ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду з вищевказаним позовом, просив суд визначити порядок користування жилим будинком, виділивши йому у користування наступні приміщення: веранду, площею 10,3 кв.м. (№1-1), передню, площею 5,8 кв.м. (№1-4), житлову кімнату, площею 15,7 кв.м. (№1-7), житлову кімнату, площею 8,6 кв.м. (№2-7). При цьому зазначав, що він фактично користується кімнатою, жилою площею 8,6 кв.м. (№2-7), т.я. вхід у вказану кімнату було переобладнано і зроблено з приміщення де мешкає він з родиною, а вхід з приміщення, де мешкає ОСОБА_2 було замуровано.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначив суду, що жилий будинок АДРЕСА_1 складається з двох окремих квартир, ізольованих між собою, а відтак визначення порядку користування жилим будинком у натурі є неможливим.
В ході розгляду справи судом, позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_5 заявили клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 20.07.2012 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському НДІСЕ.
04.04.2013 року матеріали справи повернуті на адресу суду без висновку судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з не наданням експерту в призначений час доступу до об'єкта дослідження за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою від 05.04.2013 року провадження у справі було відновлено.
В судовому засіданні 23.04.2013 року позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_5 повторно заявили клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти клопотання позивача ОСОБА_1 та крім того, заявив суду аналогічне клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.
Вислухавши думку учасників судового розгляду та враховуючи, що для з'ясування обставин, які мали значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі ремесла, дійшов висновку про необхідність повторного призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою повного та всебічного розгляду справи та ухвалою суду від 23.04.2013 року, призначив судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Незалежному інституту судових експертиз.
23.08.2013 року матеріали справи повернуті на адресу суду без висновку судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку з її несплатою.
У зв'язку з тим, що матеріали справи були повернуті суду, провадження у справі згідно ухвали від 23.08.2013 року було відновлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виділення йому у користування в натурі кімнат, які знаходяться у квартирі, де проживає ОСОБА_2, а за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим будинком не знайшли свого обґрунтування у судовому засіданні та не підлягають задоволенню судом.
Оскільки суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі та відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог, за таких обставин, судові витрати, понесені сторонами по справі, відповідно до положень ст.88 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 4, 10, 27, 31, 59, 60, 61, 64, 88, 143, 212, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст.548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України від 18.06.1994 року №18/5,
ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, 3-особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визначення порядку користування жилим будинком - відмовити.
ОСОБА_2 в позові до Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 таким, що пропустив строк прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1, зобов'язання оформити та видати свідоцтво про право на спадщину на 56/100 частин будинку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Деснянського
районного суду м. Києва Т.А.Зотько