Справа № 359/1976/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/925/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 34 11.08.2015
Іменем України
11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2015 року, яким, -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця хутора Борисогліб Краснодарського краю Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 раніше не судимого,
засуджено та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди - задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 55 000 грн. та витрати на користь держави за проведення експертиз у розмірі 1 965 грн. 60 коп.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що 27 жовтня 2014 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вулиці Київський Шлях, в м. Бориспіль Київської області, в напрямку м. Харків, неподалік буд. № 1, в порушення п. 2.3 б), п. 2.3 д) п. 18.4 Правил дорожнього руху України, проявив злочинну самовпевненість, належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу перед пішохідним переходом, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину вул. Київський Шлях, по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого здійснив наїзд на останнього.
Внаслідок даної пригоди пішохід ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 295 від 28.11.2014 року смерть ОСОБА_10 настала від закритої спинномозкової травми з повним розривом хребта на рівні між 2-3 грудними хребцями із переломом 2 грудного хребта та зруйнуванням оболонок та речовини спинного мозку. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_10 етиловий спирт не виявлений.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Борисіпльського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2015 року - скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в порушення вимог ст. 65 КК України та п. 1, 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належним чином не враховано суспільну небезпеку та ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів та посягає на найвищу соціальну цінність - життя людини. Крім того, судом належним чином не враховано особу ОСОБА_8 який завдану потерпілій ОСОБА_9 шкоду в повному обсязі не відшкодував, внаслідок чого в ході судового розгляду остання наполягала на призначенні реального покарання у виді позбавлення волі. Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставно застосовано ст. 75 КК України та призначено ОСОБА_8 покарання, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість.
На апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення в яких просить вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції належним чином врахував суспільну небезпеку, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу засудженого, зокрема, те що ОСОБА_8 визнав свою вину повністю, щиро розкаявся в скоєному, раніше не судимий. Окрім цього, зазначає, що на їх погляд ОСОБА_9 з урахуванням її похилого віку (83 роки) адекватно не може сприймати всі обставини ДТП та в повній мірі дати оцінку самій пригоді і судовому процесу, зокрема критичної оцінки щодо міри покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого та його захисника, котрі апеляційну скаргу не підтримали і вважають вирок законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину за який він засуджений доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється в апеляційній скарзі.
Щодо доводів апеляційної скарги про м'якість призначеного покарання обвинуваченому то вони є необґрунтованими.
Як видно з вироку, суд при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_8 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, проте вчинений з необережності; дані про особу винного, котрий раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проживає з хворою дружиною, є пенсіонером та людиною похилого віку, 1942 року народження.
Окрім того, ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому та частково розпочав відшкодовувати моральну шкоду потерпілій ОСОБА_9 і ці обставини судом визнані пом'якшуючими покарання.
Також судом врахована думка потерпілої ОСОБА_11 , котра просила не позбавляти волі обвинуваченого, претензій ні матеріального ні морального характеру до нього немає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_8 у відповідності зі ст. 50, 65 КК України і обґрунтовано звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням.
Підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2015 року, щодо ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.