Справа № 359/629/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/845/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 43 11.08.2015
Іменем України
11 серпня 2015 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого-судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
виправданої - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2015 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Літки Лугинського району Житомирської області, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, заміжньої , на утриманні малолітня дитина 6-ти річного віку, працюючої директором ТОВ «Тетіс-Дихальні системи», м. Київ вул. Червоноармійська 65 , раніше не судимої,
- визнано невинуватою у скоєні злочину, передбаченому ч.1 ст. 333 КК України та виправдано.
ОСОБА_9 органами досудового слідства обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України, а саме в тому, що, працюючи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіс-Дихальні системи» (далі ТОВ), яке, відповідно до посвідчення № 2446/2013 Державної служби експертного контролю України зареєстровано як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів, 17.10.2013 р., перебуваючи в пункті пропуску Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в порушення ст.24 Закону України №549-ІV/ від 20.02.2003р. «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»(далі Закон), та «Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення»,(далі-Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003р., умисно, будучи достовірно обізнаною про те, що стаціонарна гідроакустична станція виявлення та супроводження підводних плавців «Нерпа-М» та гідроакустичний прилад підводної охорони «Трал-М» (далі - товар), являються товарами військового призначення та їх міжнародна передача підлягає обов'язковому державному експертному контролю, здійснила міжнародну передачу вищевказаних товарів, тобто тимчасово ввезла на територію України з Російської Федерації, шляхом їх особистого отримання, на підставі довіреності № 774 від 10.10.2013р., по «карнету», для тимчасового ввезення «А.Т.А. RU/1/13/0237» від 14.10.2013 р., без наявності відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю України.
Вироком суду ОСОБА_9 за ч.1 ст. 333 КК України - визнано невинуватою у скоєні даного злочину та виправдано.
Обґрунтовуючи своє рішення суд у вироку зазначив, щов діях обвинуваченої відсутній склад злочину, передбачений ст.333 ч.1 КК України, а саме: суб'єктивна сторона у вигляді прямого умислу та об'єктивна сторона у вигляді суспільно-небезпечного протиправного діяння. Так, обвинувачена вжила всіх необхідних заходів щодо вчинення встановленого порядку здійснення міжнародних передач вказаних товарів, але держава в особі Міністерства оборони України та органів державного експортного контролю, не вжила належних заходів щодо ідентифікації даних товарів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Трал» , як таких, що відносяться до товарів військового призначення, тобто, в ході судового розгляду вищевказане обвинувачення свого підтвердження не знайшло.
Судом встановлено, що обвинувачена, станом на час міжнародної передачі товару, тобто на момент вчинення об'єктивної сторони злочину, не була безумовно обізнана щодо належності вказаного товару до товарів спеціально призначених для військового використання, оскільки був відсутній в наявності відповідний висновок Міністерства оборони України та інших компетентних органів щодо такої належності. Разом з тим, був в наявності висновок Міністерства оборони України від 15.11.2011р. щодо не належності даних товарів до вищевказаної категорії. Тому, в діях обвинуваченої відсутній прямий умисел, як обов'язкова складова злочину, передбаченого ст. 333 ч.1 КК України, оскільки остання не усвідомлювала та не могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій в частині міжнародної передачі товарів спеціально призначених для військового використання.
Дане підтверджується показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про те, що істинна ідентифікація даного товару встановлена не була, порушень законодавства при його оформленні не встановлено, при ідентифікації даного товару вивчались тільки документація, а не самі прилади , і на даний час істинного призначення даних пристроїв не встановлено. Тому, суд виправдав її за ч.1 ст.333 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав приймав участь при розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції просить дослідити письмові докази, надані стороною обвинувачення, вирок суду скасувати, як незаконний, необґрунтований, невмотивований та у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком 1 рік. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертних досліджень у розмірі 16 424 грн. 80 коп. Речові докази у провадженні, а саме: документи, вилучені в ході проведення обшуку 23.12.2013 в офісі ТОВ «Тетіс-Дихальні системи» за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, залишити при матеріалах провадження; стаціонарну гідроакустичну станцію виявлення та супроводження підводних плавців «Нерпа-М» та гідроакустичний прилад підводної охорони «Трал-М» як майно, вилучене з обігу, передати відповідним установам; системні блоки, вилучені в ході проведення обшуку 23.12.2013 в офісі ТОВ «Тетіс-Дихальні системи» за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ГСУ СБУ, після набрання вироком суду законної сили повернути законному володільцю.
Висновки суду вважає передчасними, оскільки вони зроблені без дотримання вимог ст. 94 КПК України, згідно з якими оцінка доказів проводиться не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказує, що суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у діях обвинуваченої суб'єктивної сторони злочину у вигляді прямого умислу та об'єктивної сторони у вигляді суспільно небезпечного протиправного діяння як обов'язкових складових зазначеного злочину.
Також, суд безпідставно зробив висновок, про те, що переміщені товариством вироби, (станція «Нерпа-М» та прилад «Трал-М») не належать до товарів, які підлягають державному експортному контролю.
Крім того, за висновком Державної служби експортного контролю України від 14.03.2014 стаціонарна гідроакустична станція виявлення та супроводження підводних плавців «Нерпа-М» та гідроакустичний прилад підводної охорони «Трал-М» у вказаному складі, є товарами військового призначення (позиція ML9.C додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807). Міжнародні передачі згаданих товарів підлягають державному експортному контролю. Упродовж 2013 року висновок Державної служби експортного контролю України ОСОБА_9 не одержувала. Отже, тимчасове ввезення на територію України станції «Нерпа-М» та приладу «Трал-М» без наявності позитивного висновку Держекспортконтролю є порушенням встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Вказує, що невизначеною є також особа стосовно якої розглядалось кримінальне провадження, оскільки відповідно до вступної та мотивувальної частини вироку справу розглянуто стосовно Дембицької, при цьому згідно з резолютивною частиною виправдано Дембіцьку.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок суду без змін, оскільки вважає вирок законним та обґрунтованим. Стверджує, що в апеляційній скарзі прокурора не мотивовано в чому саме полягають невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та які саме істотні вимоги КПК порушені, які могли перешкодити суду постановити законне і обґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, виправдану та її захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
За змістом ч.1 ст. 333 КК України, відповідальність передбачена за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю. Тобто, обов'язковою ознакою злочину є його предмет - товари, що підлягають державному експортному контролю, та суб'єктивна сторона вказаного злочину, яка характеризується прямим умислом.
Виправдовуючи ОСОБА_9 за ч.1 ст. 333 КК України, суд першої інстанції у вироку обґрунтовано прийшов до висновку, що обвинувачена, станом на час міжнародної передачі товару, тобто на момент вчинення об'єктивної сторони злочину, не була безумовно обізнана щодо належності вказаного товару до товарів спеціально призначених для військового використання та детально виклав свої доводи, з якими апеляційний суд погоджується, тому вмотивовано прийняв рішення про те, що в діях обвинуваченої відсутній прямий умисел, як обов'язкова складова злочину, передбаченого ст. 333 ч.1 КК України, оскільки остання не усвідомлювала та не могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій в частині міжнародної передачі товарів спеціально призначених для військового використання, тобто не доведено складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано послався на покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_13 про те, що істинна ідентифікація даного товару встановлена не була, порушень законодавства при його оформленні не встановлено, при ідентифікації даного товару вивчались тільки документація, а не самі прилади, і на даний час істинного призначення даних пристроїв не встановлено. Зокрема, свідок ОСОБА_16 , в судовому засіданні показав, що є колишнім керівником ТОВ та на той час даний товар не ідентифікувався як товар військового призначення, свідки - працівники митниці - ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , в судовому засіданні підтвердили факт міжнародної передачі вказаних товарів та його митного оформлення, але щодо належності вказаних товарів до товарів військового призначення нічого пояснити не змогли, бо підстав відмови в митному оформленні даних товарів в митниці не було, допитані експерти ОСОБА_20 і ОСОБА_19 пояснили, що висновком від 14.03.2014р. вони визначали необхідність міжнародної передачі вказаних товарів за наявності відповідного дозволу Держекспортконтролю України, так як, відповідно і на підставі висновку Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України від 13.02.2014р. даний товар є товаром військового призначення, проте саме вони не могли визначити чи належить даний товар до товарів військового призначення, оскільки є декілька суперечливих висновків Міністерства оброни щодо ідентифікації даних товарів і на даний час Міністерство оборони України не може однозначно визначитись щодо належності даного товару. Також, ОСОБА_19 показав, що самі пристрої для дослідження не надавались, як не надавались дані від виробника Російської Федерації про те, що ці прилади не відносяться до засобів військового призначення. Оскільки вони не проводять технічного дослідження, то висновки роблять на підставі наданої документації.
Також, суд прийшов до вірного висновку, з врахуванням всіх досліджених та належно оцінених доказів в їх сукупності, що на час розгляду справи в суді, відсутні беззаперечні докази, які б вказували, що спірний товар належить до товарів спеціально призначених для військового використання, тобто на факт міжнародної передачі обвинуваченою товарів, які спеціально призначені для військового використання. При таких обставинах, доводи апелянта про те, що суд безпідставно зробив висновок, про те, що переміщені товариством вироби, (станція «Нерпа-М» та прилад «Трал-М») не належать до товарів, які підлягають державному експортному контролю є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку, що отриманих судом доказів не достатньо для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 , а тому виправдав її за недоведеністю наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. «Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно ст.. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що вирок суду незаконний, необгрунтований та невмотивований, висновки суду не відповідають викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотно порушенні вимог кримінального процесуального закону є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, суд першої інстанції зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані досудовим слідством та стороною обвинувачення та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад злочину.
Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки в його основу покладені належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності. Тому, посилання прокурора в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст. 94 КПК України є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора правильності висновків суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_9 не спростовують.
Що стосується описки при написанні прізвища виправданої, то суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити її на підставі ст. 537 КПК України.
З огляду на викладене, вирок відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим залишає вирок суду без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2015 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Головуючий
Судді