Справа № 360/185/15 Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.
Провадження № 22-ц/780/2688/15 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.
Категорія 26 11.08.2015
Іменем України
11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Сліпченка О.І.,
суддів: Іванової І.В., Волохова Л.А.,
при секретарі: Петленко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2 стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (надалі Позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 серпня 2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір відповідно до умов якого останній було надано кредит на загальну суму 50 000 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, строком кредитування по 23 серпня 2011 року.
04 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до п.1 якої процентну ставку було встановлено у розмірі 17 % річних, а 28 квітня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до вищевказаного кредитного договору, відповідно до п.1 якого банк здійснює повернення на рахунки обліку строкової заборгованості прострочену заборгованість за основним боргом в сумі 20 910,94 дол. США та продовжує термін користування кредитними коштами за цим кредитним договором до 23 серпня 2021 року.
Відповідачка умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала і станом на 19 січня 2015 року її заборгованість по кредиту склала 638 030,05 грн., яку просить стягнути в примусовому порядку та судові витрати.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 544 466 (п'ятсот сорок чотири тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 34 копійки та судовий збір - 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні. В іншій частині в позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме правильність проведення розрахунків в частині вимог про стягнення пені, інфляційних витрат та 3 відсотків річних, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволені позову в зв'язку з недоведеністю та передчасністю.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню з відповідача підлягають наступні суми - заборгованість по кредитному договору в розмірі 544 466,34 грн., з яких: 170 769,51 грн. - поточна заборгованість по кредиту, 100 710,10 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 2402,41 грн. - поточна заборгованість по процентам, 149 885,25 грн. - прострочена заборгованість по процентам, 29210,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в межах строку позовної давності та заявлених позовних вимог за період з 26 січня 2014 року по 19 січня 2015 року ( 29 695,62 грн. - 1594,81 грн. (пеня за період з 19 січня по 10 лютого 2014 року) + 1109,43 грн. (пеня за період з 26 січня по 10 лютого 2014 року - 1594,81 грн. : 23 дн. х 16 дн.), 42 355,61 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в межах строку позовної давності та заявлених позовних вимог за період з 26 січня 2014 року по 19 січня 2015 року (43039,18 грн. - 878,88 грн. (пеня за період з 10 січня по 27 січня 2014 року) + 195,31 грн. ( пеня за період з 26 по 27 січня 2014 року - 878,88 грн. : 9 дн. х 2 дн.), 49133,21 грн. - загальна сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості.
В іншій частині в позові місцевий суд вважав за необхідне відмовити, зважаючи на пропущення строку позовної давності по вимогах щодо стягнення пені за період з 12 травня 2010 року по 25 січня 2014 року, так як позивачкою подана заява про застосування строку позовної давності до цих вимог, та безпідставність вимог щодо стягнення 3% річних, оскільки розмір процентів за користування кредитом встановлений самими кредитним договором.
Колегія суддів повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 23 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем. було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-041.06.1, за яким банк надав останній кредит на споживчі цілі на загальну суму 50 000 дол. США, зі сплатою 15 % річних, строком кредитування по 23 серпня 2011 року включно (а.с.6-9,28-32).
04 грудня 2008 року між позивачем та відповідачкою було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої процентну ставку за кредитним договором було встановлено у розмірі 17 % річних, а 28 квітня 2010 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до зазначеного кредитного договору, за яким банк здійснює повернення на рахунки обліку строкової заборгованості прострочену заборгованість за основним боргом в сумі 20 910,94 дол. США та продовжує термін користування кредитними коштами за даним кредитним договором до 23 серпня 2021 року за умови виконання позичальником умов п.2 та п.3 цього Додаткового договору щодо надання оригіналів правовстановлюючих документів та укладання додаткової угоди до діючого договору іпотеки. Після здійснення Банком операції, зазначеної в п.3 цього додаткового договору, сума кредиту, наданого позичальнику на споживчі цілі, яку позичальник зобов'язаний повернути банку в термін до 23 серпня 2021 року складає 297 751,81 грн.(а.с.17-18,19).
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала і, згідно розрахунку позивача, станом на 19 січня 2015 року її заборгованість по кредитному договору склала 638 030,05 грн., в тому числі: 170 769,51 грн. - поточна заборгованість по кредиту, 100 710,10 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 2 402,41 грн. - поточна заборгованість по процентам, 149 885,25 грн. - прострочена заборгованість по процентам, 151 740,68 грн. - пеня за несвоєчасне виконання умов договору, 13 388,88 грн. - загальна сума 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості, 49 133,21 грн. - інфляційні втрати від суми простроченої заборгованості, як вказав в своєму розрахунку позивач (а.с.25-27).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Як зазначалося вище відповідачем було допущено невиконання умов кредитного договору, сплату за кредитним договором здійснювала не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 19 січня 2015 року утворилася заборгованість за вказаним договором, яка складається із вищенаведених сум (а.с.6-27).
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, останню проплату за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 здійснювала: погашення кредиту - 21 квітня 2011 року, погашення відсотків -14 жовтня 2014 року ( а.с.25).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів позивач зверталася до суду із заявою про застосування строків позовної даності.
Стосовно стягнення з відповідача на користь банку пені по кредиту і відсотках слід зазначити, відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Умовами вказаного кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня за прострочення оплати.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 616 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
В частині позову місцевий суд вважав за необхідне відмовити, зважаючи на пропущення строку позовної давності по вимогах щодо стягнення пені за період з 12 травня 2010 року по 25 січня 2014 року, так як позивачкою подана заява про застосування строку позовної давності до цих вимог та безпідставність вимог щодо стягнення 3% річних, оскільки розмір процентів за користування кредитом встановлений самими кредитним договором. В цій частині рішення суду не оскаржувалось.
Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України, стягуючи на користь банку пеню у розмірі 1078765 грн. 57 коп., не врахував, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, не обговорив питання про зменшення розміру неустойки відповідно до правил ч. 3 ст. 551 ЦК України, на чому наполягав відповідач.
Так, заявлений Банком до стягнення розмір пені 1078765 грн. 57 коп. не відповідає сумі неповернутого кредиту, оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій, і наслідки порушення зобов'язань не є співмірними, виходячи з принципів справедливості та розумності, закріплених у ст.3 ЦК України, колегія суддів, враховуючи наявність обставин, що мають істотне значення, а саме те, що відповідач є багатодітною матір'ю ( вісім дітей - а.с.68-75).
Із врахуванням цих обставин у справі - розміру збитків та дій позивача, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені із 71556 грн. 86 коп. до 2000 грн., відповідно до загальних засад цивільного законодавства, а саме передбачених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14 у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором позики, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Крім того, колегія суддів не може погодитись із висновком місцевого суду в частині стягнення інфляційних втрат.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Таким чином, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суд першої інстанції не усунув, на вказані вимоги закону уваги не звернув.
За таких обставин судове рішення місцевого суду в частині стягнення неустойки та інфляційних втрат не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення в цій частині нового рішення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості по кредитному договору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 березня 2015 року змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором, визначивши його в сумі - 425 746,93 (чотириста двадцять п'ять тисяч сімсот сорок шість) грн.93 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: