Провадження № 2/359/979/2014
Справа № 359/1914/14-ц
27 червня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Леоненко А. О.,
за участі : позивача - ОСОБА_1,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
встановив :
11 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просила сул : визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, з дня вибуття з квартири. Судові витрати у справі покласти на відпвідача.
Позивні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. У даній квартирі зареєстровані вона та її син ОСОБА_2.
У 2008 році її син зібрав всі свої речі та виїхав. Добровільно він не бажає знятися з реєстрації у належній їй квартирі, чим порушує її право вільно розпоряджатися майном.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Натомість, по пошті направив на адресу суду заперечення, якими позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Разом з тим, вказані письмові заперечення самим відповідачем не підписано.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується : договором купівлі-продажу від 12.09.2003 року зареєстровано в реєстрі за № 3324, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2158023 від 02.12.2003 року (а. с. 5-6).
У зазначеній квартирі зареєстровані : позивач та відповідач ОСОБА_2, що підтверджується довідкою № 123 від 28.02.2014 року виданої КП « ЖРЕУ» (а. с. 7).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 05.03.2014 року складеного депутатом Бориспільської міської ради ОСОБА_3, при обстеженні житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2, при обстеженні виявлено, що протягом п'яти років у вказаній квартирі проживає лише ОСОБА_1 (а. с. 8).
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушення його прав.
Із положень ст. 391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ”, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Згідно зі ст. 6 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ” громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ч. 3 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі зібрані у справі докази прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, який більше одного року не проживає за вказаною адресою, і тому слід визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
У частині позовних вимог про визнання відповідача втративши право користування житловим приміщенням саме з дня вибуття, слід відмовити, оскільки таке не передбачено ст. 405 ЦК України, а також між сторонами не укладався договір найму жилого приміщення при розірванні якого передбачено визнання втратившим право користування житловим приміщенням саме з дня вибуття, тобто у відповідності до ст. 107 Житлового кодексу України, відповідно до якої наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму та у разі вибуття члена сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судові витрати по справі складають сплачений позивачем судовий збір в сумі 243,60 гривень (а.с. 1), які відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 29, 319, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. 71, 72, 150 Житлового кодексу України, ст. 41, 47 Конституції України, ст. 3, 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст. 3, 4, 10, 60, 88, 212 - 215, 218, 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та проживаючої за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СО 551990 виданий 15.05.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві) судовий збір в розмірі 243 гривень 60 копійок ( двісті сорок три гривні шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л. В. Яковлєва