73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"21" липня 2006 р. Справа № 7/228-АП-06
м.Херсон, зал судового засідання №324, 11 год. 30 хв.
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Сиваш", смт.Сиваське Новотроїцького району
до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Генічеськ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Сизова В.Ю. - юрист, дов. у справі; Ярошенко Ю.Б. - спеціаліст, дов. у справі;
від відповідача: Землякова Г.В.- ст. держподатінспектор, дов. № 1743/10 від 22.10.2004р. (у справі).
Позивач (ПСП агрофірма “Сиваш») звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного податкового законодавства прийняті відповідачем (Генічеська МДПІ) податкові повідомлення-рішення № 0000212301/0 від 21.03.2005р. про донарахування підприємству штрафної санкції у розмірі 21240 грн. за порушення п.5 ст.3, п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №1776-ІІІ від 01.06.2000р. (далі Закон №1776) та № 0000222301/0 від 21.03.2005р. про застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 23740 грн. за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що підприємство не здійснювало продажу запчастин фізичній особі Кисіль М.Е. на суму 4000 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 244 від 19.10.2004р. Зазначену суму фізична особа -замовник внесла в якості оплати за надані послуги з ремонту автотранспорту, що підтверджується актом виконаних послуг № 20 від 17.06.2004р., складеним між виконавцем послуг (позивачем) та їх замовником-фізичною особою Кисіль М.Е. Пунктом 1 статті 9 Закону №1776 передбачено, що при надані послуг підприємствами усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.
Зважаючи на те, що позивач надавав саме ремонтні послуги з використанням запчастин, він не був зобов'язаний використовувати РРО та розрахункову книжку, отже, до нього безпідставно застосовано відповідальність, передбачену статтею 17 Закону №1776.
Оспорюючи законність прийнятого органом ДПС акту, позивач посилається на порушення відповідачем положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р., зокрема п.1.9 та 1.5 статті 1 цього Закону, в частині визначення штрафних санкцій за порушення норм застосування РРО податковим зобов'язанням, оскільки статтею 17 Закону № 1776 за порушення положень зазначеного Закону передбачено прийняття акту у формі рішення.
Не погоджуючись з нарахованою підприємству штрафною санкцією по ПДВ у сумі 23740 грн., позивач посилається на те, що згідно даних перевірки непідтверджений відповідними податковими накладними податковий кредит по ПДВ у сумі 7188 грн. 84 коп. складають ПДВ у розмірі 7000 грн. з операції із придбання позивачем у ТОВ “Укрреалсервіс» кукурудзи на суму 42000 грн. та ПДВ у розмірі 188 грн. 84 коп. з придбання у ТОВ МТЗ “Агрозапчастини» запасних частин на суму 1133 грн. 02 коп. По зазначених операціях, позивач мав податкові накладні, які додані ним до матеріалів справи, тому сплачений у складі ціни ПДВ до податкового кредиту віднесено без порушення положень п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами і доповненнями (далі Закону №168).
Не погоджуючись також з висновками перевірки щодо невключення до податкового зобов'язання сум ПДВ з попередніх оплат за продукцію від ПП Маковський В.П. (сума ПДВ 1790 грн.) та від ТОВ “Юрвала» (сума ПДВ 11166,67 грн.) всього 12956грн. 67 коп., що призвело до донарахування зобов'язання до скороченої декларації по ПДВ., позивач посилається на те, що операція з ПП Маковським В.П., не є продажем, а є операцією з придбання кукурудзи.
Придбання товарів є підставою для отримання права на податковий кредит, а не для виникнення податкових зобов'язань.
З огляду на донарахування ПДВ у сумі 20145,51 грн. (12956,67 грн. + 7188,84 грн.), що мало бути віднесеним до скороченої сільськогосподарської декларації та неперерахуванням зазначеної суми на спеціальний рахунок, позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно вважає цю суму використаною не за цільовим призначенням з стягненням штрафу у розмірі 20145 грн. 51 коп. за порушення п.11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР.
Обґрунтовуючи свої доводи посилається на те, що нормою ч.3 п.11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР не передбачено стягнення до бюджету коштів, що взагалі не були перераховані на спецрахунок сільгосптоваровиробником. Стягнення до бюджету не перерахованих на спецрахунок коштів передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. “Про порядок акумулювання та використання коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість стосовно операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок) №271, зокрема абз. 2 пункту 4, яка є підзаконним актом, а не нормою Закону.
Застосовуючи при нарахуванні штрафу норму підакцизнного акту, відповідач порушив ст.11 Закону України “Про податкову службу в Україні» та п.1.5 ст.1 Закону №2181.
Нараховуючи штраф, контролюючий орган порушив ч.2 п.10.2 ст.10 Закону №2181 в редакції, що діяла на момент застосування штрафної санкції, яка встановлювала, що відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності визначаються законом з цих питань, тобто Законом №2181, який передбачає відповідальність виключно за заниження (завищення) податкових зобов'язань сплатити до бюджету відповідну суму. Натомість сільгосптоваровиробник не сплачує до бюджету ПДВ по господарських операціях з продажу сільгосптоваровиробниками товарів власного виробництва, що відображуються у скороченій сільськогосподарській декларації.
Відповідач не погоджуючись з позовом, у наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що оспорювані акти прийнято у відповідності з нормами чинного податкового законодавства з врахуванням наступного.
По факту порушення підприємством п.5 ст.3, п.1 ст.9 Закону №1776 по операції з продажу запчастин без застосування розрахункової книжки, яка повинна використовуватися при здійсненні операцій з торгівлі не власного виробництва, пояснює, що здійснення позивачем саме операції з купівлі-продажу повністю підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку -прибутковим касовим ордером №244 від 19.10.2004р. Наданий ПСП АФ “Сиваш» акт виконаних робіт з послуг по заміні запчастин до автомашини Камаз № 20 від 17.06.2004р., який в процесі перевірки наданий не був, не спростовує факту здійснення операції з купівлі-продажу запчастин.
Щодо донарахування податкового зобов'язання по ПДВ, то підприємством в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.3 Закону №168 до податкового зобов'язання не включено ПДВ з сум попередньої оплати за продукцію, одержану від приватного підприємця Маковського В.П. (10740 грн., у т.ч. ПДВ -1790 грн.) та від ТОВ “Юрвала» (67000 грн., у т.ч. ПДВ -11166,67 грн.).
Внаслідок виявленого порушення донараховано ПДВ у сумі 12956 грн. 67 коп. і на цю суму збільшено податкові зобов'язання.
В порушення п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону №168 до податкового кредиту віднесено суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, а саме по операції з придбання від ТОВ “Укрреалцукор» кукурудзи на суму 42000 грн., у т.ч. 7000 грн. ПДВ та від ПМТО “Агро-запчастини» запчастин на суму 944 грн. 18 коп.
Відповідач не приймає доводів позивача щодо існування податкових накладних, і можливості їх ненадання перевіряючим внаслідок значного обсягу робіт, оскільки на момент проведення перевірки податкові накладні були відсутні, а пояснення посадовими особами ПСП АФ “Сиваш» щодо встановленого факту порушення не надавалися.
У розумінні положень п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону №168, одержання попередньої оплати є датою виникнення податкових зобов'язань, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій … дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів. Підприємство підпадає під визначення платника ПДВ та зареєстровано платником зазначеного податку в територіальному органі державної податкової служби, отже, отримання коштів, які надійшли як авансові суми за виконання робіт (послуг) є подією, що сталася раніше, і з цієї суми мають бути нараховані податкові зобов'язання по ПДВ.
Крім того, ПСП АФ “Сиваш» надає скорочену сільськогосподарську декларацію з ПДВ, по якій позитивне значення ПДВ залишається в розпорядженні сільгоспвиробника відповідно до п.11.29 ст.11 Закону №168.
В зв'язку з донарахуванням ПДВ у розмірі 20145 грн. 51 коп. та неперерахування його на спецрахунок для акумуляції, зазначена сума податку вважається такою, що використана не за цільовим призначенням, відповідно до п.5 Порядку № 241 підлягають стягненню до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Відповідач також зазначає, що для звернення за судовим захистом порушеного права позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.99 КАС України строк позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Уповноваженими представниками органу Державної податкової служби, діючими на підставі посвідчень від 02.03.2005р. №12 та від 09.03.2005р. №183 проведено документальну перевірку ПСП агрофірми “Сиваш», код 03784918 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2004р. по 31.01.2005р.
В процесі проведення перевірки складено акт від 21.03.2005р. № 98/23-1-1-03784918 за висновками якого прийнято податкові повідомлення-рішення, оспорення яких є предметом даного спору.
За обставин викладених у позовній вимозі позивач просить суд визнати прийняті рішення нечинними.
Як встановлено з обставин та фактичних матеріалів справи, ПСП АФ “Сиваш» надає скорочену сільськогосподарську операцію з податку на додану вартість, по якій позитивне значення згідно приписів п.11.29 ст.11 Закону №168 залишається в розпорядженні сільгосптоваровиробника.
В процесі перевірки встановлено, що в серпні і грудні місяцях 2004р. до податкового зобов'язання не включено суми попередньої оплати за продукцію, одержану від приватного підприємця Маковського В.П. на суму 10740 грн., у т.ч. 1790 грн. ПДВ та від ТОВ “Юрвала» на суму 67000 грн., у т.ч. 11166 грн. 70 коп. ПДВ, всього на суму 12956 грн. 67 коп.
Включення зазначеної суми до податкових зобов'язань мало відбутися на підставі п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону №168, тобто по даті, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше …
Перевіркою також встановлено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону №168 до податкового кредиту віднесено суми ПДВ по операціях, не підтверджених виданими продавцями податковими накладними по операції з придбання у січні 2004р. від ТОВ “Укрреалцукр» кукурудзи на суму 42000 грн., у тому числі ПДВ-7000 грн.; по операції з придбання у вересні 2004 р. від ПМТО “Агрозапчастини» запчастин на суму 944 грн. 18 коп., у т.ч. ПДВ -188 грн. 84 коп. всього на 7188 грн. 84 коп., які було виключено з податкового кредиту.
Донарахований за наслідками перевірки ПДВ в сумі 20145 грн. 51 коп., як такий що мав бути перерахований на спеціальний рахунок згідно з скороченою декларацією, перевіряючі вважають використаним підприємством не за цільовим призначенням і таким, що відповідно до пункту 5 Порядку №274 має бути стягнутим до Державного бюджету у безспірному порядку, в зв'язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 21.03.2005р. про застосування до підприємства штрафної (фінансової) санкції в сумі 23740 грн., з яких згідно з викладеною позивачем правовою позицією ним оспорюється 20145 грн. 51 коп.
Дійсно, згідно приписів п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тому усні пояснення позивача з приводу того, що податкові накладні №5 від 28.01.2004р. на покупку кукурудзи на суму 42000 грн. (7000 грн. ПДВ) та № 14889/1 від 08.10.2004р. на покупку запчастин на суму 1133 грн. 02 коп. (у т.ч. 188 грн. 84 коп. ПДВ) продавцями були видані, але, можливо не враховані внаслідок значного обсягу роботи, не можуть бути підставою для висновку щодо обґрунтованості включення визначених в них сум ПДВ до податкового кредиту.
Що стосується донарахованої суми податкового зобов'язання у розмірі 12956 грн., з яких 1790 грн. ПДВ у сумі попередньої оплати (10740 грн.), одержаної від ПП Маковського В.П. та 11166 грн. 70 коп. ПДВ у сумі попередньої оплати, одержаної від ТОВ “Юрвала».
З фактичних матеріалів справи встановлено, що дійсно пл. дорученням №173 від 24.12.2004р. на рахунок підприємства була одержана попередня оплата у сумі 67 тис. грн. згідно рахунку № 114 від 24.12.04р., ПДВ від ТОВ “Юрвала» у т.ч. 11166 грн. 67 грн. ПДВ, сума якого відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7 мала бути зарахованою до податкового зобов'язання.
Що стосується 1790 грн. ПДВ з суми попередньої оплати (10740 грн.) одержаної від ПП Маковського В.П., то акт перевірки не містить відомостей про дату надходження попередньої оплати, платіжного документа, на підставі якого проводилась оплата. Позивач стверджує, що навпаки, по накладній №20 від 21.04.2004р. він одержував від ПП Маковського В.П. кукурудзу на суму 10740 грн., надавши суду засвідчену копію зазначеної накладної.
Натомість суд по зазначеній вимозі визнає частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 21.03.2005р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по ПДВ у сумі 20145 грн. 51 коп. з врахуванням наступного.
ПСП АФ “Сиваш» будучи сільгосптоваровиробником відповідно до п.11.29 надає контролюючому органу скорочену податкову декларацію з податку на додану вартість згідно з якою позитивне значення ПДВ залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету у безспірному порядку.
Дія п.7.7.статті 7 Закону №168 для сільгосптоваровиробників зупинена в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.
З зазначеного виходить, що суми ПДВ, що не підлягають сплаті до бюджету, але нараховуються сільгосптоваровиробниками і залишаються у їх розпорядженні із зарахуванням їх на окремий рахунок відповідно до чинного законодавства на придбання МТР виробничого призначення не можуть вважатися податковим зобов'язанням.
Пункт 11.29 статті 11 Закону №168 встановлює єдину обставину стягнення цих коштів у безспірному порядку до Державного бюджету - їх нецільове використання, тобто, використання вже акумульованих коштів на інші потреби ніж на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Такого факту за наслідками проведеної перевірки не встановлено.
Отже, у органа ДПС були відсутні підстави для стягнення нарахованого зобов'язання до Державного бюджету та надання йому статусу, акумульованого на спецрахунку позитивного значення ПДВ, яке залишається у розпорядженні сільгосптоваровиробника.
У задоволенні позову щодо визнання нечинним зазначеного повідомлення-рішення в частині донарахування решти суми штрафу з ПДВ, яка складає 3594 грн. 49 коп. (23740 -20145,51) відмовляється внаслідок відсутності викладення позивачем правової позиції та обґрунтування підстав позову.
За наслідками перевірки позивачу також нараховано 21240 грн. штрафу за порушення податкового законодавства, про що було прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р» № 0000212301/0 від 21.03.2005р.
Оригінали або належно засвідчені копії податкових повідомлень-рішень позивачем не надано.
З поданого корінця не можливо встановити на підставі якого чинного податкового законодавства та за які порушення застосовано штрафну санкцію. Натомість з фактичних матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки щодо розрахунків із споживачами за готівку встановлено порушення п.5 ст.3, п.1 ст.9 Закону №1776, а саме: підприємством не проведено через РРО та з використанням розрахункової книжки операції з продажу товарів не власного виробництва, грошові кошти по яких одержано згідно прибуткових ордерів № 96 від 08.06.2004р. на суму 153 грн. за дизпаливо; №96 від 08.06.2004р. за мішки; № 244 від 19.10.2004р. на суму 4000 грн. за придбані у приватного підприємця Кисіль М.Є. запасні частини; за ведення книги обліку розрахункових операцій з порушенням встановленого порядку її ведення -340 грн. штрафу.
Суд приймає до уваги доводи заявника щодо безпідставного визначення контролюючим органом нарахованого штрафу податковим зобов'язанням.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючим органом є Закон № 2181.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.9 зазначеного Закону податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податкове повідомлення -письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Приписи пункту 1.5 статті 1 Закону № 2181 встановлюють, що штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Застосований до підприємства контролюючим органом штраф за порушення норм застосування РРО, встановлених Законом № 1776 не є податковим зобов'язанням у розумінні положень Закону №2181, оскільки у позивача такі зобов'язання відсутні, що виключає можливість прийняття акту, оформленого податковим повідомленням-рішенням.
Стаття 17 Закону № 1776 за порушення встановлених ним вимог передбачає застосування визначених штрафів шляхом прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд визнає нечинним оспорюваний акт в частині визначення застосованого ним штрафу податковим зобов'язанням.
Щодо суті виявлених порушень. Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 1776 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Як вбачається з наданих у справу документів первинного бухгалтерського обліку -прибуткового касового ордеру № 244 від 19.10.2004р., позивачем прийнято від приватного підприємця Кисіль М.Е. 4000 грн. за автозапчастини до автомашини КАМАЗ, послуги з заміни автозапчастин.
Послуги з ремонту на суму 4000 грн. (у тому числі 666,67 грн. ПДВ) надано 17.06.2004р., про що складено акт №20.
Позивач вважає безпідставним віднесення контролюючим органом послуг з заміни автозапчастин до операцій з продажу підприємством цих запчастин ПП Кисіль М.Е.
Натомість суд вважає подані позивачем в обґрунтування позову в цій частині доводи безпідставними, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах чинного податкового законодавства, а позов не підлягаючим задоволенню з врахуванням наступного.
Як вбачається з акту від 21.03.2005р. №98/23-1-1-03784918, контролюючим органом перевірку проведено за період фінансово-господарської діяльності підприємства з 01.01.2004р. по 31.01.2005р.
Керівник ПСП АФ “Сиваш» Ганжа В.Ф. особистим підписом у акті перевірки засвідчив, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевіряється, немає.
Таким чином, суд не приймає до уваги документ первинної бухгалтерської/податкової звітності, а саме акт виконаних робіт № 20 від 17.06.2004р., який був наданий суду в якості документального доказу, але не був наданий уповноваженим представникам органу державної податкової служби в процесі здійснення перевірки та дослідження документів.
З наданої позивачем копії прибуткового касового ордеру № 244 зазначено підставу прийняття грошових коштів від гр. Кисіль М.Е. "за запчастини, послуги з заміни автозапчастин". Але акт виконаних робіт не містить відомостей, на яку суму придбано позивачем від гр. Кисіль М.Е. запчастин для ремонту автомашини, найменування ремонтних послуг та їх вартість.
Крім того, операція з надання робіт (послуг) є об'єктом оподаткування згідно приписів статті 4 Закону №168, датою виникнення податкових зобов'язань по якій відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону №168 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше. Для конкретного випадку -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Натомість операція з продажу послуг гр. Кисіль М.Е. не знайшла свого відображення у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за 2004 рік, оригінал якої було надано суду для огляду.
Судом не беруться також до уваги і доводи відповідача щодо пропуску позивачем встановленого частиною 2 статті 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Кодекс адміністративного судочинства України, згідно з п.1 Прикінцевих та перехідних його положень набрав чинності з 01 вересня 2005 р., тому встановлений п.2 ст.99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав скінчиться, для конкретного позову 02 вересня 2006р. Таким чином, позов позивачем подано в межах встановленого строку.
Позивачу видається довідка на повернення з державного бюджету 78 грн. 20 коп. надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 94, 98, п.4 ст.157, 158, 160-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
постановив:
1. Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 21.03.2005р., прийняте Генічеською міжрайонною державною податковою інспекцією в особі керівника Новотроїцького відділення Генічеської МДПІ в частині застосування до ПСП агрофірми “Сиваш», код 03784918 штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість у сумі 20145 грн. 51 коп.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000212301/0 від 21.03.2005р., прийняте Генічеською міжрайонною державною податковою інспекцією в особі керівника Новотроїцького відділення Генічеської МДПІ про застосування до ПСП агрофірми “Сиваш», код 03784918 штрафу у розмірі 21240 грн. в частині його визначення податковим зобов'язанням.
2. У задоволенні решти позову відмовити.
3. Стягнути з Державного бюджету (м.Херсон, пр.Ушакова, 53, уповноважений територіальний орган УДК України в Херсонській області) на користь приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Сиваш", Новотроїцький район, смт.Сиваське, вул.Леніна, 17, п/р № 260036337 в АППБ "Аваль", МФО 352093, код ОКПО 03784918, - судовий збір у сумі 3грн. 40 коп.
4. Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету 78 грн. 20 коп. надмірно сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.О. Задорожна