Справа № 357/10477/15-а
2-а/357/842/15
Категорія 90
12 серпня 2015 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дмитренко А. М. , розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є інвалідом 2 групи від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, і згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, але відповідачем вказану допомогу за 2015 рік йому виплачено у розмірі 120 грн. А тому позивач просить суд визнати незаконними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2015 рік; визнати за ним право на виплату вказаної допомоги в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат в сумі 4745 грн. та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4625 грн.
За ухвалою судді від 29.07.2015 року було відкрито провадження по даній справі і призначено її до розгляду в скороченому провадженні без виклику сторін.
Оглянувши матеріали справи, заперечення відповідача на позов, вважаю, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач належить до числа потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом другої групи від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивачу у 2015 році виплачено щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 120 грн. у відповідності до постанови КМ України від 12.07.2005 року № 562 «Про допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно зі ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Але 25.01.2012 року Конституційним Судом України було прийнято рішення за № 3-рп/2012, в п.3 резолютивної частини якого вказано на те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з вищенаведеним рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року повноваження КМ України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах.
КМ України в силу своїх повноважень регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до Конституції та законів України.
А за ст.150 Конституції України з питань, віднесених до його повноважень, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
В п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, зокрема, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме статтю 48 викладено у такій редакції: " Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Наведені вище Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, а діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних Законів над іншими, але загальновизнаним є те, що серед двох актів однакової юридичної сили, які регулюють спірні правовідносини, застосуванню підлягає той, який прийнятий в часі пізніше.
Отже, з 01.01.2015 року застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми статей Закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закону від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено відповідні зміни до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та положення яких неконституційними не визнавались.
Як встановлено судом, позивачу виплачено одноразову щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн., визначеному постановою КМ України, що не суперечить вимогам діючого законодавства.
А тому позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 19, 95, 113, 150 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року за № 3-рп/2012, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562 «Про допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6,9,17, 99, 183-2 КАС України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А. М. Дмитренко