04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" серпня 2015 р. Справа№ 910/11853/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Гончарова С.А.
Сітайло Л.Г.
за участю представників:
від позивача - Білинова А.В., довіреність № 01/123-56 від 02.01.2015;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11853/15 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 3 512,64 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 3 512,64 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11853/15 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 2 512, 64 грн. страхового відшкодування.
При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер АА9974СН, цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група".
При цьому, судом розмір страхового відшкодування зменшено на 1 000 грн. франшизи.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11853/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Так, апелянт посилається на необхідність врахування показників експлуатаційного зносу застрахованого транспортного засобу.
Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2015 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, від апелянта надійшла заява, згідно якої він підтримав свою скаргу та просив розглядати справу за відсутності його представника.
За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", як страховиком та приватним підприємством "Агро-Спец-Запчастина", як страхувальником 24.04.2014 укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-R/01-040-03790, за яким застраховано транспортний засіб "ВАЗ-21112", реєстраційний номер АА9699СМ.
У місті Києві на перехресті проспекту Григоренка та вул. Драгоманова 09.09.2014 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "ВАЗ-21112", реєстраційний номер АА9699СМ, під керуванням Рибакова С.Л. та автомобіля "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер АА9974СН, під керуванням Євсикової Ю.Б.
У результаті зазначеної ДТП, автомобіль "ВАЗ-21112", реєстраційний номер АА9699СМ, під керуванням Рибакова С.Л., отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою ДАІ (а.с. 22).
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 31.10.2014 у справі №753/17774/14-п водія автомобіля "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер АА9974СН, Євсикову Ю.Б. визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про Адміністративні правопорушення.
Відповідно до рахунку №2632 від 23.09.2014 вартість відновлювального ремонту застрахованого у позивача автомобіля становить 14 481,00 грн.
Страхувальник пошкодженого в ДТП транспортного засобу "ВАЗ-21112", реєстраційний номер АА9699СМ, звернувся до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.
Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору страхування визнана позивачем страховим випадком, про що 16.10.2014 складено страховий акт №СТ/14/0367.
Згідно розрахунків, здійснених на підставі положень договору добровільного страхування, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 14 213, 50 грн.
На виконання умов вищезазначеного договору позивачем здійснено перерахування СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля страхового відшкодування на суму 14 213, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6538 від 16.10.2014 р.
Відповідачем позивачу було оплачено суму страхового відшкодування лише у розмірі 10 700, 86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.02.2015 № 2750.
Решта суми відповідачем оплачена не була.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер АА9974СН, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155 (а.с. 41).
Застрахованим транспортним засобом за зазначеним полісом є автомобіль "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер АА9974СН, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну якому становить 100 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 000 грн.
Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно умов договору страхування наземного транспорту № 06-R/01-040-03790 від 24.04.2014 до нього перейшло право вимоги до відповідача. Тому, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхового відшкодування в розмірі 3 512, 64 грн. (14 213, 50 грн. - страхове відшкодування - 10 700, 86 грн. - сума сплаченого відповідачем позивачу страхового відшкодування).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону України "Про страхування").
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначені норми передбачають наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Враховуючи положення наведених норм а також те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер АА9974СН, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155, до позивача у даній справі перейшло право регресної вимоги.
Позивачем, сума заявленого до стягнення страхового відшкодування (3 512, 64 грн.), розрахована виходячи з рахунку СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним нарахування суми страхового відшкодування на підставі рахунку СТО, з огляду на наступне.
Статтями 1 та 5 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні (ст. 7 Закону України "Про страхування").
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п. 34.1. вказаного Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Зі змісту наведених норм Закону вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - відповідача.
Однак, правовідносини, що виникли між позивачем та приватним підприємством "Агро-Спец-Запчастина" на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-R/01-040-03790 від 24.04.2014 належать до добровільного страхування.
Відтак, при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та приватним підприємством "Агро-Спец-Запчастина" договору добровільного страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.
Таким чином, позивач при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, повинен керуватися нормами Закону України "Про страхування" та умовами укладеного між ним та приватним підприємством "Агро-Спец-Запчастина" договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-R/01-040-03790 від 24.04.2014.
Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України у постановах від 07.08.2014 у справі № 910/14328/13, від 21.01.2014 у справі № 910/11450/13, від 17.02.2015 у справі № 910/15581/14.
З огляду на викладене, визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку СТО не суперечить ні умовам договору добровільного страхування, ні вимогам закону.
При цьому, безпідставним є висновок апелянта про необхідність врахування показників експлуатаційного зносу застрахованого транспортного засобу. Такий висновок ґрунтується на застосуванні положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Положеннями розділу 6 договору добровільного страхування 06-R/01-040-03790 від 24.04.2014 передбачено визначення страхового відшкодування без урахування експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні.
Згідно ч. 4 ст. 9 ЗУ "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 статті 14 та статтею 204 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Сторонами доказів визнання недійсним вказаного Договору страхування повністю, або окремих його пунктів, зокрема, в частині виплати страхового відшкодування без урахування фізичного зносу, до суду не надано.
Доводи апелянта про те, що пошкодження переднього бамперу, кришки багажника та лівої панелі переднього бамперу, застрахованого позивачем автомобіля, не відносяться до ДТП, яка сталася 09.09.2014, відхиляються колегією суддів, оскільки у Довідці ДАЇ, Ремонтній калькуляції, рахунку СТО та Страховому акті значиться про пошкодження внаслідок ДТП саме цих деталей.
За наведених обставин, апелянт дійшов помилкового висновку щодо необхідності врахування при виплаті страхового відшкодування фізичного зносу автомобіля.
Сума страхового відшкодування, заявлена позивачем до стягнення, обґрунтовано зменшена судом першої інстанції на суму франшизи.
Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155 (а.с. 41) франшиза становить 1 000 грн., то стягненню з відповідача підлягає сума збитків за вирахуванням суми франшизи.
Отже, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вирахуванням франшизи складає 2 512, 64 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11853/15 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи № 910/11853/15 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді С.А. Гончаров
Л.Г. Сітайло