донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2015 справа №905/88/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЧернота Л.Ф. Зубченко І.В., Радіонова О.О.
при секретарі судового засідання Трегубової т.Ю.
за участю представників:
від Прокуратури міста Маріуполя в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Донецькій області: Прокурор відділу прокуратури Харківської області Хряк О.О.- за службовим посвідченням №028256 від 15.08.2014 р.
від позивача: Топорков Д.В. - представник за довіреністю №17 від 01.07.2015 р.
від відповідача:Горячева А.Г. - представник за довіреністю №587 від 20.04.2015 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора області в м. Харків в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
на рішення господарського суду Донецької області
від01.07.2015р.
по справі№905/88/15 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом:Прокурора міста Маріуполя, м. Маріуполь в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м. Харків
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м. Маріуполь
провнесення змін до договору
До господарського суду Донецької області звернувся Прокурор міста Маріуполя з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про внесення змін до договору оренди від 17.06.2003 року № 1055/03, щодо збільшення розміру орендної плати за період з 20.09.2011 року по 17.06.2013 року у зв'язку зі зміною методики розрахунку орендної плати та орендної ставки Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961 та відмовою відповідача укласти відповідний договір про внесення змін у позасудовому порядку.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року по справі № 5006/37/152пн/2012 за позовом відповідача до Регіонального відділення фонду державного майна України укладено додаткову угоду № 5 до договору № 1055/03 від 17.06.2013 року, визначено строк дії договору з 17.06.2003 року по 17.06.2016 року, а також розмір ставки орендної плати на рівні 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів, отже договірні стосунки сторін вже приведено у відповідність із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961; з 18.06.2013 року діє оновлений розмір орендної плати, а тому повторне його визначення та перегляд умов договору, що вже були предметом судового розгляду, є необгрунтований. Просить суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Прокурор звернувся з позовом до суду на захист інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, обґрунтовуючи його тим, що про порушення свого права позивач довідався з моменту відмови відповідача у внесенні змін до договору, що мало місце 01.09.2014 рок.
Представник позивача та Прокурор в судовому засіданні підтримували апеляційну скаргу та просили скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2015 р. по справі №905/88/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора міста Маріуполя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив Донецький апеляційний господарський суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2015 р. у справі №905/88/15 без змін.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позивних вимог, з огляду на наступне:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ» було укладено договір оренди № 1055/03 від 17.06.2003р. та згідно п.1. якого орендодавець(позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки (додаток 3), протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства. Зазначений пункт договору в перебігу строку дії договору неодноразово змінювався у зв'язку зі зміною складу майна, що входило до об'єкту оренди. Факт передання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 17.06.2003р.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції договору №3 від 30.09.2009р.) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами та доповненнями і становить без ПДВ за вересень (базовий) місяць 2009 року - 315203,92 гривень.
За змістом п. 3.4 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Договір укладено на строк з 17.06.2003р. по 17.06.2013р.
За приписами п. 10.2 договору - умови договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні (п. 10.3 договору).
Зміни до договору оренди у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати( в т.ч. внесенням змін до відповідних методик) вирішуються з урахуванням вимог ст.632 ЦК України та частини другої ст.21 Закону «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961, яка набула чинності 20.09.2011р., внесені, серед іншого, зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі Методика), за якими замість існуючої до цього формули «Опл = Вз х Сор.ц,» запроваджену таку Опл = (Воз + Внм) х Сор.ц /100, де Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень Також значення Сор.ц (орендна ставка) для цілісних майнових комплексів державних підприємств морського транспорту збільшене з 4% до 20%.
Позивач направив на адресу відповідача лист №11-06-05-08926 від 22.08.2014р. з вимогою на підставі п.3.4 договору оренди від 17.06.2003р. про внесення змін до договору, у зв'язку із внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. № 961 до Методики та з огляду на прийняття Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», та надіслав відповідний проект договору №6 про внесення змін до договору оренди шляхом його доповнення та викладення п.п. 3.1, 3.9 договору в редакції запропонованого позивачем договору №6 про внесення змін.
Доданий до проекту договору про внесення змін проект Розрахунку орендної плати передбачає відображення означених змін до методики визначення розміру орендних платежів із використанням у формулах розрахунку відомостей про оцінку вартості об'єкту оренди станом на 30.11.2004р. та встановлення (збільшення) розміру орендної плати за серпень 2011р. - 1570421,87 гривень з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням розміру орендної плати починаючи з жовтня 2011 року.
Відповідач направив на адресу позивача лист №3Д-1367 від 26.08.2014р. про відмову від внесення змін до договору.
Відповідачем надано до матеріалів справи копію Рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року по справі № 5006/37/152пн/2012, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014р., укладеного датою прийняття цього рішення додаткову угоду № 5 до договору № 1055/03 від 17.06.2003 року, згідно до якої встановлено використання при визначенні орендної плати ставки 20%, встановлено обов'язок орендаря провести незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів, сплатити різницю між сплаченою орендною платою та орендною платою, визначеною за новою ставкою за період з 18.06.2013 року до дня затвердження результатів оцінки, продовжено строк дії договору до 17.06.2016 року. Пункт 10.2. договору викладено у новій редакції.
За таких обставин, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з позовом та просить змінити договір оренди від 17.06.2003р. №1055/03 шляхом викладення п. 3.1. договору в редакції Договору № 6 про внесення змін до договору оренди від 17.06.2003 року № 1055/03, а також доповнення його пунктом 3.9 та текстом наступного змісту:
« 1.Річна орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу з 20.09.2011р. по 17.06.2013 року встановлюється на рівні 20% від вартості орендованого цілісного майнового комплексу. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною Договору оренди.
2. Пункт 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» доповнити текстом наступного змісту:
«Орендна плата з 20 вересня 2011р. по 17 червня 2013 року включно визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), і становить за базовий місяць - серпень 2011 року - 1570421,87 грн. Відповідні зміни відображені у розрахунку орендної плати, що є Додатком №5 до договору оренди від 17.06.2003р. №1055/03.
Орендна плата за вересень 2011 року складає 809848,35 грн (розрахунок наведено у додатку №5 до договору оренди від 17.06.2003р. №1055/03).
Орендна плата за жовтень 2011 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць (серпень 2011р.) на індекси інфляції за вересень 2011р., жовтень 2011р.».
3. Розділ 3 «Орендна палата» доповнити п. 3.9, викладеним у наступній редакції:
« 3.9. Різниця по сплаті орендної плати за період з 20.09.2011р. по 17.06.2013р. включно, яка складає 25263951,82 гривень (розрахунок наведено у додатку № 6 до договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року.) та виникла внаслідок зміни орендної ставки, сплачується Орендарем протягом місяця після підписання Договору про внесення змін №6».
4. Договір про внесення змін №6 набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печатками, є невід'ємною частиною Договору та укладений в 2-х (двох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, один примірник призначається для Орендаря, другий примірник призначається для Орендодавця.
5. Розрахунок орендної плати викласти у Додатку №5 та у Додатку № 6 до договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003р., які є його невід'ємною частиною та додаються до Договору про внесення змін №6»
Крім того, зазначив, що п. 3.5. Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. N 1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 р. за N 931/5152 імперативно встановлює обов'язковість внесення змін до договору з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 14.09.2011р. №961, якою внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати.
Позивач вказує на те, що надіслання ним на адресу відповідача вимоги про внесення змін до розглядуваного договору не є спробою перегляду рішення суду від 13.06.2013 року по справі № 5006/37/152пн/2012, адже у цій вимозі та проекті договору про внесення змін №6 визначено інший період, на який мають бути встановлені нові умови, що не співпадають із періодом, який був предметом судового розгляду по зазначеній судовій справі. З моменту внесення змін до договору означеним рішенням суду, відповідач продовжував виконувати свої зобов'язання за старою ставкою орендної плати (4%) та вказує на намагання відповідача створити штучні умови за для спливу строку дії договору оренди та уникнення свого обов'язку зі сплати орендної плати за новою, визначеною рішенням суду від 13.06.2013 року по справі № 5006/37/152пн/2012, ставкою (20%). Зволікання відповідача із виконанням зазначеного рішення суду стали приводом для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою кваліфікацією частини 1 ст. 382 КК України.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги прокурора до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 632 Цивільного Кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За приписами ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін; розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
У даному випадку, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, відповідно до п. 3.4 договору оренди від 17.06.2003 року.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Так, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629, від 04.10.1995 №786».
Оскільки відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, а умовами п. 3.4 договору сторони погодили перегляд орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, прокурор вимагає встановлення в договорі розміру орендної плати, який би відповідав змінам, внесеним до цієї Методики постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961. Тому є правомірним сам факт звернення позивача до відповідача з ініціативою про внесення змін до договору оренди від 17.06.2003р. № 1055/03 у зв'язку зі зміною ставки орендної плати.
Дослідивши зміст проекту договору №6 про внесення змін до договору оренди від 16.07.2003р. № 1055/03, суд правомірно дійшов висновку про недоведеність прокурором саме факту виникнення обставин у розумінні ст. 33 та 36 ГПК України за даною справою, з якими закон та/або договір пов'язує можливість та обов'язковість внесення таких змін.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на імперативність приписів Методики, згідно якої договори оренди мають бути приведені у відповідність із нею за період з дати набрання зміненою Методикою чинності, з огляду на що у розглядуваних змінах до договору оренди позивачем ініційовано перегляд ставки орендної плати, та, відповідно, і розміру орендної плати починаючи з 20.09.2011р.
Зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011р., якою змінено Методику, вона не містить посилань на розповсюдження своєї дії на правовідносини, що виникли до її прийняття.
Як вбачається з наданої позивачем інформації про стан надходження орендної плати за договором від 17.06.2003р, станом як на час ініціювання внесення запропонованих змін до договору оренди, так і на час розгляду справи, зобов'язання відповідача, що існували в період з 20.09.2011 року по 17.06.2013 року, були виконані. На підтвердження цього до матеріалів справи надана відповідна довідка відповідача.
Тому, пропозиція позивача про встановлення для відповідача обов'язку із внесення орендної плати за період починаючи з 20.09.2011р. по 17.06.2013 року, із покладенням на нього обов'язку здійснити доплату різниці, що утвориться внаслідок набрання чинності таких змін, є можливість позивача переглянути розмір орендної плати за період, що вже був предметом дослідження.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на те, що належною правовою підставою для внесення відповідачем орендної плати є відповідний договір оренди із змінами до нього, а безпосередньо Методика розрахунку орендної плати такою підставою не є, то виконання відповідачем своїх зобов'язань в розмірі, визначеному угодою сторін, є свідченням виконання відповідачем своїх зобов'язань належним чином, внаслідок чого зобов'язання щодо внесення орендної плати за період з вересня 2011 року по червень 2013 року припинилися.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про невідповідність запропонованої позивачем редакції змін до договору оренди від 17.06.2003р. положенням ст. 632 Цивільного кодексу в частині, що забороняє змінювати ціну в договорі після його виконання, а, отже, і про відсутність у відповідача обов'язку укласти договір № 6 про внесення змін на запропонованих позивачем умовах, а саме з 20.09.2011 року, з урахуванням того, що з 18.06.2013 року рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року по справі № 5006/37/152пн/2012, що набрало законної сили, вже запроваджено збільшений розмір орендної плати у зв'язку зі збільшенням орендної ставки до 20%.
Крім того, як вбачається зі змісту запропонованих позивачем змін до договору оренди, позивачем обраховано розмір орендної плати за новою формулою розрахунку орендної плати, запровадженою Кабінетом Міністрів України в постанові № 961 від 14.09.2011р, а саме Опл = (В оз + В нм) х С ор.ц/100 де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; В оз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; В нм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1 до постанови КМУ.
Для обрахунку розміру орендної плати із формули вбачається, що має використовуватися вартість основних засобів та вартість нематеріальних активів, що визначена саме як наслідок проведення незалежної оцінки.
Позивачем для розрахунку розміру орендної плати використано акти оцінки станом на 30.11.2004 року та станом на 31.03.2009 року, водночас згідно п. 8 Методики результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки. При цьому суду не надано доказів на підтвердження того, що їх чинність встановлена строком, що перевищує 6 місяців від дати його складання, як це передбачено п. 8 Методики.
Позивачем ініціюється новий розрахунок розміру орендної плати, який з огляду на наведені вище положення законодавства здійснюється виходячи із даних незалежної оцінки об'єкту оренди, використання для такого розрахунку даних звітів про оцінку, які втратили чинність є необґрунтованим.
За рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року по справі №5005/37/152пн/2012 вбачається, що до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про укладання додаткової угоди №5 до договору оренди від 17.06.2003 року № 1055/03 в редакції товариства, підставою позову було саме Постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961.
Висновки суду про відмову у задоволенні позову ґрунтуються, в тому числі, і на положеннях ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом), законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Аналогічне положення закріплено і в п. 2 ст. 284 Господарського кодексу України та відтворені в п. 10.2 розглядуваного договору оренди від 17.06.2003 року.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року по справі № 5005/37/152пн/2012 укладено договір про внесення змін до розглядуваного договору оренди, яким, зокрема, запроваджено нову ставку, що використовується для обрахунку розміру орендної плати а саме:
Доповнити пункт 3.1 статті 3 договору абзацом 4 наступного змісту : "При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за належною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди."
За приписами ст.35 Господарського процессуального кодексу України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили , крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
У данному випадку рішення по справі № 5005/37/152пн/2012 від 13.06.2013 року набрало законної сили і прийнято було за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» м.Маріуполь.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позивних вимог.
Щодо заяви відповідача про застосування до вимог прокурора наслідків пропуску строку позовної давності, то суд першої інстанції правомірно відмовив у застосуванні таких наслідків.
Доводи апеляційної скарги не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2015 року у справі №905/88/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України на рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2015 року у справі №905/88/15 залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді І.В. Зубченко
О.О. Радіонова
Надруковано 6 прим:
1 - у справу;
1 - позивачу
1Прокуратурі 1-відповідачу
1 - ДАГС;
1- ГСДО