05.08.2015 р. Справа №904/6094/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача
суддів: Кузнецова В.О., Євстигнеєва О.С.,
секретар судового засідання: Петровська А.В.,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1805 від 01.08.2013р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність №811 від 24.07.2015р.;
від відповідача-2: ОСОБА_3, представник, довіреність №8481 від 15.12.2014р.;
від відповідача-3: ОСОБА_4, представник, довіреність №1803 від 01.08.2013р.;
відповідач-4, відповідач-5 та третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені.
розглянувши апеляційну скаргу гр.ОСОБА_5, АДРЕСА_1, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015р. у справі №904/6094/13
за позовом ОСОБА_5, АДРЕСА_2
до
відповідача-1: ОСОБА_6, АДРЕСА_2
відповідача-2: ОСОБА_7, АДРЕСА_2
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", АДРЕСА_2
відповідача-4: ОСОБА_8, АДРЕСА_2
відповідача-5: ОСОБА_9, АДРЕСА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_10, АДРЕСА_2
про визнання права власності на частки в статутному фонді товариства,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015р. (суддя Крижний О.М.) у справі №904/6094/13 в задоволенні позовних вимог - відмовлено повністю. Судовий збір за подання позову покладено на позивача. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 вартість судової експертизи у розмірі 10 360,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 860,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 860,25 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності наявними у справі доказами факту порушення корпоративних прав позивача, внаслідок чого відсутні й правові підстави для задоволення поданих відповідачами-1,2,4 заяв про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Не погодившись з зазначеним вище рішенням, позивач оскаржив останнє до апеляційної інстанції, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За результатами апеляційного перегляду скаржник просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом визнання права власності на наступні частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу": -в розмірі 46,7%, що становить 46 700,00 грн., в тому числі частку в розмірі 23,3%, що становить 23 300,00 грн. та згідно установчих документів закріплена за ОСОБА_6, а також, на частку в розмірі 23,4%, що становить 23 400,00 грн. та згідно установчих документів закріплена за ОСОБА_7. Судові витрати апелянт просить покласти на відповідачів-1 та 2.
В апеляційній скарзі позивач наполягає на ненаданні місцевим господарським судом належної правової оцінки наявним у справі доказам порушення корпоративних прав позивача, зокрема, первинним документам, що доводять факт формування статутного капіталу товариства у повному обсязі саме ОСОБА_5; безпідставному покладенні саме на позивача витрат на проведення ініційованої відповідачем-2 судової економічної експертизи у справі, проти проведення якої, як необґрунтованої та безпідставної, позивач категорично заперечував; в мотивувальній частині рішення не зазначені встановлені судом обставини, зокрема, щодо формування учасниками товариства статутного капіталу, доводи, за якими судом відхилено докази позивача, з посиланням на відповідні норми матеріального права, якими керувався суд, приймаючи оскаржуване судове рішення; незазначенні судом першої інстанції нових обставин, на які останній посилається в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та які стали приводом для залучення до участі у справі відповідача-4 (ОСОБА_11) та відповідача-5 (ОСОБА_9).
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" викладені ОСОБА_5 доводи повністю підтримує, стверджує, що місцевим господарським судом наявні у справі докази та фактичні обставини справи належним чином досліджені не були, правова оцінка наявним у справі доказам - не надана, що призвело до прийняття помилкового рішення.
В свою чергу, в своїх запереченнях та відзиві на апеляційну скаргу відповідачі-1 та 2 (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) наполягають на правомірності рішення господарського суду від 28.04.2015р., відсутності жодних порушень корпоративних прав позивача та, як наслідок, відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень та відзивів до неї, а також, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях учасників судового процесу, колегією суддів встановлено наступне:
05.08.2013р. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" в розмірі 46,7%, що становить 46 700,00 грн., в тому числі частку в розмірі 23,3%, що становить 23 300,00 грн. та згідно установчих документів закріплена за ОСОБА_6, а також, на частку в розмірі 23,4%, що становить 23 400,00 грн. та згідно установчих документів закріплена за ОСОБА_7, за результатами розгляду якого і було прийнято оскаржуване рішення про відмову в позові.
Як вже зазначалось вище, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності наявними у справі доказами факту порушення корпоративних прав позивача, внаслідок чого, на думку суду першої інстанції, відсутні й правові підстави для задоволення поданих відповідачами-1,2,4 заяв про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Проте, з такими висновками місцевого господарського суду апеляційна інстанція погодитись не може, з огляду на викладене нижче.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2002р. відбулись загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" (далі - товариство), в яких взяли участь ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, про що складено протокол загальних зборів №1 від 16.01.2002р. (а.с.79, т.1).
Зазначеними загальними зборами засновників товариства прийняті рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу"; про затвердження статуту товариства; про створення початкового статутного фонду товариства у розмірі 100 000,00 грн. та розподіл його між засновниками згідно установчого договору; про доручення ОСОБА_1 відкрити від імені засновників тимчасовий рахунок Товариства та про внесення на цей рахунок 30% початкового статутного фонду в національній валюті; про затвердження печатки та штампів товариства; про призначення директором товариства ОСОБА_5 з наданням йому права підпису банківських документів; про державну реєстрацію товариства.
Згідно Установчого договору про реєстрацію та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" від 16.01.2002р. (а.с.91-94, т.1), укладеного вищенаведеними учасниками загальних зборів засновників товариства від 16.01.2002р., його сторони створюють статутний фонд товариства у розмірі 100 000,00 грн. та розподіляють його між собою в наступному співвідношенні (п.2.2 Установчого договору): ОСОБА_9 - 23 300,00 грн. або 23,3% статутного фонду; ОСОБА_5 - 30 000,00 грн. або 30% статутного фонду; ОСОБА_11 - 23 400,00 грн. або 23,4% статутного фонду; ОСОБА_10 - 23 300,00 грн. або 23,3% статутного фонду.
Відповідно до п.2.3. Установчого договору, на момент державної реєстрації товариства свої внески у статутний фонд засновники у розмірі 30% вносять грошима в установу банку. Повністю свої внески в статутний фонд товариства засновники вносять протягом одного року з моменту державної реєстрації (п.2.4. Установчого договору). На суму повного вкладу засновнику видається постійне свідоцтво, що не є цінним папером (п.2.5. Установчого договору).
25.01.2002р. виконавчим комітетом Кіровської районної ради м.Дніпропетровська проведено державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", затвердженого загальними зборами учасників від 16.01.2002р. (протокол № 1), реєстраційна справа № 04052471Ю0011740 (а.с.16-21, т.1).
Відповідно до довідки, виданої Дніпропетровською обласною дирекцією АППБ "Аваль" (а.с.80, т.1), вказана дирекція банку підтверджує, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" 21.01.2002р. в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ "Аваль" відкрито тимчасовий поточний рахунок НОМЕР_1 в національній валюті. На рахунок внесено 30% статутного фонду у сумі 30 000,00 грн.
Зазначені кошти внесені на вказаний вище тимчасовий поточний рахунок Товариства 22.01.2002р., як внесок до статутного капіталу Товариства його учасником ОСОБА_5, що підтверджується випискою по банківському рахунку товариства, складеною за період з 20.01.2002р. по 31.12.2002р. (а.с.120, т.1), довідкою Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", вих. № 909/1 від 30.07.2013р. (а.с.60, т.1), розпискою ОСОБА_1 від 16.01.2002р., яка згідно призначення платежу у платіжному документі є платником коштів, що сплачувались в якості внеску до статутного капіталу товариства ОСОБА_5 (а.с.61 (зворотній бік), т.1), свідоцтвом про право власності на частку в статутному фонді товариства №1 від 01.02.2002р., виданим на ім'я ОСОБА_5 (а.с.58, т.1).
Як вбачається з тієї ж виписки по банківському рахунку ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" (а.с.120, т.1), решта суми статутного капіталу товариства сплачена також ОСОБА_5 двома платежами: платіж від 28.02.2002р. та платіж від 01.03.2002р.
Зазначена обставина підтверджується довідкою Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", вих. 909/1 від 30.07.2013р. (а.с.60, т.1).
20.09.2002р. учасник товариства ОСОБА_11 подав на ім'я загальних зборів товариства заяву про вихід зі складу засновників товариства. Справжність підпису на заяві ОСОБА_11 засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстровано в реєстрі за №2294 (а.с.34, т.1).
Також, 14.10.2002р. з відповідною заявою про вихід зі складу засновників товариства на ім'я загальних зборів товариства звернувся його учасник ОСОБА_9. Справжність підпису останнього на заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстровано в реєстрі за №2476 (а.с.35, т.1).
11 листопада 2002р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", якими розглянуті заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про вихід зі складу засновників товариства та заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про можливість вступу до складу засновників товариства (а.с.36, т.1).
Зазначеними зборами прийняті наступні рішення, які оформлені протоколом зборів №5 від 11.11.2002р.: 1. Вивести ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зі складу засновників товариства. 2.Прийняти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до складу засновників товариства. 3. Зареєструвати зміни до установчих документів товариства у виконкомі Кіровської районної ради м.Дніпропетровська за місцем знаходження. 4.Доручити реєстрацію змін ОСОБА_14.
10.12.2002р. виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровська проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", затверджених загальними зборами учасників від 11.11.2002р. (протокол № 5) (а.с.24-25, т.1).
Отже, відповідно до змісту змін до Установчого договору, датованих 22.11.2002р., учасниками товариства є ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Згідно з п.2.2. Установчого договору, з урахуванням внесених до нього змін сторони створюють статутний фонд товариства у розмірі 100 000,00 грн. та розподіляють їх між собою в наступному співвідношенні: ОСОБА_5 - 30 000,00 грн. або 30% статутного фонду; ОСОБА_10 - 23 300,00 грн. або 23,3% статутного фонду; ОСОБА_6 - 23 300,00 грн. або 23,3% статутного фонду; ОСОБА_7 - 23 400,00 грн. або 23,4% статутного фонду.
10.06.2013р. ОСОБА_10 подав на ім'я загальних зборів ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" заяву про вихід зі складу засновників товариства з передачею належної йому частки в розмірі 23,3% на користь ОСОБА_5 Справжність підпису ОСОБА_10 на заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В., зареєстровано в реєстрі за №1247 (а.с.27, т.1).
Згідно з ч.1 ст.113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч.1 ст. 140 ЦК України).
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.117 Цивільного кодексу України, п. б) ч.1 ст.11 Закону України "Про господарські товариства", учасники господарського товариства зобов'язані виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.
Частина 1 ст.144 Цивільного кодексу України визначає, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.
Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства (ч. 2 ст. 144 ЦК України).
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства").
Зазначені об'єкти, згідно зі ст.177 ЦК України, є об'єктами цивільних прав, відповідно і частка власника у статутному капіталі товариства є предметом цивільних відносин, яка засвідчує участь особи у товаристві.
За положеннями ст.52 Закону України "Про господарські товариства" в редакції станом на час створення товариства та на час внесення змін до установчих документів товариства, пов'язаних зі зміною складу його учасників, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Чинна редакція ст.52 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: -про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; -про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; -про ліквідацію товариства.
Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Таким чином, передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі. Відтак, особливістю статутного капіталу товариства є його поділ на частки кожного з учасників, які у відповідності з цими частками здійснюють управління товариством в межах та порядку, визначених законодавством та установчим документом.
Отже, розмір часток учасників товариства встановлюється статутом, а право на частку є зустрічним надбанням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства.
Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин.
До закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю розмір часток кожного з учасників встановлюється виключно статутом.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (ч.2 ст.51 Закону України "Про господарські товариства").
Зазначене положення Закону кореспондується з положеннями абз.2 ч.4 ст.82 ГК України, згідно з якими статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у товаристві з обмеженою відповідальністю відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (п.п.3,6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Отже, лише протягом першого року з дня державної реєстрації товариства його учасники мають корпоративні права, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів.
Як встановлено апеляційним господарським судом, статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" та Установчим договором порядку визначення розміру часток учасників при внесенні ними додаткових внесків не передбачено.
В свою чергу, лише чинна редакція ст.52 Закону України "Про господарські товариства" імперативно врегульовує питання щодо дій товариства з обмеженою відповідальністю у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку.
Редакція наведеної статті Закону станом на дати заснування товариства та включення до його складу нових учасників не визначає таких наслідків у випадку невиконання учасником товариства свого обов'язку щодо внесення вкладу протягом року з дня державної реєстрації товариства. Не регулює вказане питання також статут товариства та Установчий договір.
Отже, як встановлено вище, учасники товариства, які подали заяви про вихід зі складу товариства, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 свої вклади до статутного капіталу товариства не вносили.
Положення Закону України "Про господарські товариства", які регулюють правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю та його учасником, пов'язані з виходом учасника з товариства, не забороняють товариству при виході учасника прийняти рішення щодо формування статутного капіталу іншим чином, в тому числі шляхом розподілу частки учасника товариства, що вийшов, між іншими учасниками, або шляхом прийняття до складу учасників товариства нових осіб та наділення їх часткою учасника, що вийшов, з покладанням на цих осіб обов'язку щодо формування статутного капіталу.
Рішенням загальних зборів товариства про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_9, ОСОБА_11 та прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на користь яких розподілено частки вибулих учасників, фактично покладено обов'язок на нових учасників щодо формування статутного капіталу Товариства у розмірі, встановленому Установчим договором в редакції змін до нього від 22.11.2002р.
Як вбачається з матеріалів справи, а інше не доведено сторонами під час вирішення спору, будучи прийнятими до складу учасників ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свого обов'язку щодо внесення вкладів до статутного капіталу товариства не виконали. Даний факт підтверджується також висновком судової економічної експертизи №9562 від 16.10.2014р. (а.с.38 том 3). При цьому, згідно положень ст.144 ЦК України, звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства не допускається.
Водночас, як встановлено вище та підтверджено наявними у справі первинними документами, статутний капітал ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" сформований у повному обсязі та виключно за рахунок майнової участі ОСОБА_5.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ч.1 ст.392 ЦК України).
В свою чергу, відповідно до висновку Конституційного суду України (рішення від 05.02.2013р. у справі №1-3/2013) щодо офіційного тлумачення положень ч.4 ст.58 та ч.1 ст.64 Закону України «Про господарські товариства», положення ч.4 ст.58 Закону слід розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом Товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства.
Питання ж щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації товариства учасник не виконав свого обов'язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників товариства не прийняли передбачених ч.3 ст.144 ЦК України і ч.2 ст.52 Закону рішень, відповідно до п.п.7, 8 ч.1 ст.92 Конституції України (у даній справі №904/6094/13 - за відсутності у ОСОБА_5 можливості для прийняття таких рішень через недостатність голосів, тобто, кворуму), підлягає законодавчому врегулюванню.
З наведеного вбачається, що іншого шляху вирішення позивачем спірного питання «щодо встановлення фактичної кількості голосів та повноважень загальних зборів товариства за умов невиконання протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства відповідачами-1 та 2 обов'язку з формування статутного капіталу» інакше, ніж у судовому порядку - немає.
Натомість, місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні обраний позивачем спосіб захист порушеного права безпідставно визнано неналежним, при цьому, в який саме спосіб за фактичних обставин справи позивач має право захистити свої інтереси - не зазначено, в позові - відмовлено.
Як наслідок, помилковим слід визнати незастосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин строків позовної давності з посиланням на п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. та ч.1 ст.261 Цивільного кодексу, з огляду на відсутність порушення прав позивача.
Помилковим колегія суддів вважає також твердження суду першої інстанції з приводу того, що обов'язкові під час нового розгляду справи вказівки Вищого господарського суду України (постанова від 05.02.2014р. у справі №904/6094/13) стосуються лише дослідження наявності підстав для застосування позовної давності та наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірні частки у статутному капіталі товариства не встановлюють.
Так, в мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2014р. у справі №904/6094/13 зазначено наступне:
«За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з доводами судів про те, що внаслідок виходу зі складу засновників ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та прийняття до товариства відповідачів, на останніх фактично переведено обов'язок засновників, які вибули із складу засновників, щодо формування статутного капіталу товариства. Однак, як встановлено судами та доведено матеріалами справи, відповідачі не виконали свого обов'язку відносно внесення вкладів до статутного капіталу товариства. Врахувавши положення ст.ст.113, 117, 140, 144, 177, 328, 392 ЦК України, ст.ст.82, 167 ГК України, ст.ст.11,13,52 Закону України "Про господарські товариства", а також, ті фактичні обставини, що частки засновників у статутному капіталі ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", які закріплені за ними Установчим договором з урахування змін до нього, не відповідають вартості їх майнової участі в такому капіталі, а саме, статутний капітал у 100% розмірі сформований за рахунок внесків позивача, суди дійшли правомірного висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання за позивачем права власності на наступні частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу": в загальному розмірі 46,7%, що становить 46 700,00 грн., в тому числі частку в розмірі 23,3%, що становить 23 300,00 грн. та згідно установчих документів закріплена за ОСОБА_6, а також, на частку в розмірі 23,4%, що становить 23 400,00 грн. та згідно установчих документів закріплена за ОСОБА_7.».
За наведених вище обставин, з огляду на той факт, що частки учасників у статутному капіталі ТОВ "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", які закріплені за ними Установчим договором з урахування змін до нього, не відповідають вартості їх майнової участі в такому капіталі, а саме, статутний капітал у 100% розмірі сформований за рахунок внесків ОСОБА_5, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність ознак порушення відповідачами-1 та 2 (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) корпоративних прав позивача (ОСОБА_5) та, як наслідок, наявності правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання за позивачем (ОСОБА_5.) права власності на частки у статутному капіталі товариства в загальному розмірі 46,7%, які згідно з Установчим договором закріплені за відповідачами (ОСОБА_6 та ОСОБА_7).
В свою чергу, вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності (заява відповідачів-1,2 та 4), колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст.256, 257, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, згідно постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2014р. у справі №904/6094/13, вимоги про визнання права власності на частки у статутному капіталі товариства носять економічний зміст, а тому на них поширюється позовна давність. Аналогічна правова позиція викладена в п.5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у господарських спорах».
Разом з цим, згідно з п.2.2 вищезгаданої постанови Пленуму Вищого господарського суду України та за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
Таким чином, враховуючи встановлення апеляційним господарським судом факту порушення корпоративних прав позивача (ОСОБА_5.) та визнання наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за доцільне розглянути заяви відповідачів-1,2 та 4 про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
При цьому, у визначенні початку перебігу строку позовної давності колегія суддів виходила з наступного:
Так, чинна редакція ст.52 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Аналогічні умови сплати учасниками товариства внесків до статутного капіталу встановлені також п.2.4. Установчого договору.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що 10.12.2002р. виконавчим комітетом Кіровської районної ради м.Дніпропетровська проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", затверджених загальними зборами учасників від 11.11.2002р. (протокол № 5) (а.с. 24-25, т.1).
Встановлений ст.52 Закону України "Про господарські товариства" та п.2.4. Установчого договору річний строк сплати учасниками товариства (в даному випадку ОСОБА_6 та ОСОБА_7) внеску до статутного капіталу сплинув 10.12.2003р. У зв'язку з наведеним, враховуючи, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початком перебігу строку позовної давності слід вважати 11.12.2003р. Таким чином, трирічний строк позовної давності, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин сплинув 11.12.2006р., тоді як позовна заява подана ОСОБА_5 лише 05.08.2013р. (а.с.3 том 1), тобто, із пропуском встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку, що є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає обґрунтованими, натомість, оскаржуване рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
З огляду на результат вирішення спору, згідно з ч.2 ст.49 ГПК України, судові витрати у справі, у тому числі витрати на звернення з позовною заявою та витрати на апеляційне оскарження підлягають стягненню солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача, витрати на проведення судової експертизи покладаються на відповідача-2 (ОСОБА_7), як на сторону, що ініціювала проведення судової експертизи та з вини якої виник спір.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу гр.ОСОБА_5, АДРЕСА_1, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015р. у справі №904/6094/13 - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015р. у справі №904/6094/13 - скасувати.
В позові - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_5 1 720,50 грн. судових витрат за подання позову, 860,25 грн. судових витрат на апеляційне оскарження.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.08.2015р.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя О.С. Євстигнеєв