33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" серпня 2015 р. Справа № 918/213/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Демидюк О.О.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Величко К.Я.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.07.15 р.
у справі № 918/213/13-г (суддя Качур А.М. )
позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
відповідач Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот"
про стягнення 3% річних в сумі 19701252 грн. 76 коп.
за участю представників сторін:
позивача - Абісов А.В. (довіреність №52/16 від 15.06.2015р.);
відповідача - Гуз С.Б. №681-юв від 16.12.2014р.).
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року усправі №918/213/13-г за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 3% річних в сумі 19 701 252 грн. 76 коп. в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення суду відмовлено .
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області та прийняти нову ухвалу, якою задоволити заяву про розстрочку виконання рішення.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи.
Позивач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву ПАТ "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення суду задоволити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі № 918/213/13-г, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2014 року, позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 19 701 252,76 грн. відсотків річних - задоволено повністю. Прсуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19 701 252,76 грн. відсотків річних та 68 820,00 грн. судового збору.
16.05.2014 року на виконання вищевказаного рішення господарського суду видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 року відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі № 918/213/13-г строком на 3 роки, у зв'язку з чим виконання судового рішення зупинено на час відстрочки (виконавче провадження за № 43695159).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 року, ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 року змінено, викладено пункт 2 в такій редакції: "Відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року в цій справі строком на 7 місяців до 01.05.2015 року". В іншій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 року в цій справі залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.05.2015 року заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі № 918/213/13-г задоволено частково та відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області строком на 10 місяців, тобто до 06.03.2016 року.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року у справі № 918/213/13-г ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.05.2015 року - скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення суду.
18.06.2015 року ПАТ "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду.
Вказана заява обґрунтована тим, що ПАТ "Рівнеазот" перебуває в скрутному фінансовому становищі, наявна загроза банкрутства підприємства, а у разі виконання рішення прийнятого по даній справі та стягнення заборгованості ПАТ "Рівнеазот" може припинити свою діяльність, що матиме негативні наслідки.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ПАТ "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення суду, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що надання у даному випадку розстрочки є невмотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, чим порушуються основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавлено кредитора можливості захистити свої права.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, колегія суддів бере до уваги те, що Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі, наявна загроза банкрутства підприємства. В разі виконання рішення, прийнятого по даній справі та стягнення заборгованості Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" може припинити свою діяльність повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства - мешканців міста Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи так і для державного та місцевих бюджетів, до яких Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством, чим суттєво наповнює їх.
Згідно поданої податковому органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять 10 179 302 833 грн., в той час як витрати становлять 16 653 962 628 грн. Об'єкт оподаткування при таких показниках є від'ємним та становить: - 6 474 659 795 грн.
До негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище також належать інфляційні процеси в економіці держави, які не залежать від діяльності Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот". Так, за даними Держкомстату індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2014 рік загалом становив - 124,9%, а за період з січня - по квітень 2015 року зріс до 137,1%. Отже, зростання індексу інфляції, коливання курсу гривні, нестабільна соціально - політична, економічна ситуація в країні, негативно впливають на діяльність підприємства, що має наслідком зниження фінансових показників.
Апеляційним судом також враховується, що станом на 30.04.2015р. на підприємстві працює 4044 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить майже 4 000 осіб, фонд оплати праці усіх працівників - 20 811,4 тис. грн. Заборгованість із заробітної плати відсутня. Негайне та повне виконання судового рішення може мати наслідком скорочення штатної чисельності працівників та виникнення заборгованості із виплати заробітної плати, що призведе до негативних соціальних наслідків.
Крім того, згідно Договору № 1798 від 25.11.2005р., Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот", яка становить 1 314 945,27 грн., і не в змозі її погасити. Утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот". Такі обставини спричиняють додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.
Станом на 31.03.2015 року на балансі ПАТ "Рівнеазот" обліковуються основні засоби залишковою вартістю 972 148,00 тис. грн., які у повному обсязі використовуються у виробничому процесі. Підприємством здійснюється виробництво аміаку, слабкої азотної кислоти, аміачної селітри та вапняково-аміачної селітри шляхом забезпечення цілодобового виробничого процесу. Виробництво всіх зазначених продуктів передбачає повне та цілодобове використання всього обладнання, включаючи обладнання допоміжних виробництв. Виключення з виробничого процесу агрегатів та обладнання, віднесених до основних засобів, спричинить зупинку всього виробничого процесу, включаючи виробництво азотних мінеральних добрив та очистку стічних вод м. Рівного. Крім того, боржника віднесено до підприємств з особливо небезпечним виробництвом і обмеження використання або вилучення з виробничого циклу окремих елементів основних засобів може створити ризик виникнення аварійної ситуації на підприємстві, що, у свою чергу, поставить під загрозу життя і здоров'я працівників підприємства та мешканців оточуючих населених пунктів.
Таким чином, вилучення основних засобів в ході примусового виконання судового рішення призведе до зупинки виробничого процесу боржника та може мати наслідком виникнення аварійно-небезпечної ситуації.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. №1734 ПАТ "Рівнеазот" відноситься до категорії підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
З огляду на викладене вбачається, що підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі, негайне виконання рішення суду, загрожує підприємству банкрутством та зупинкою виробництва, що може мати негативні наслідки соціального, економічного та екологічного характеру. Крім того, підприємство має стратегічне значення, як для держави в цілому так і, для Рівненського регіону, оскільки є одним із найбільших підприємств регіону, є бюджетоутворюючим, надає роботу близько 4000 людей з відповідним матеріальним забезпеченням, очищає близько 70% стоків міста.
Водночас слід зазначити, що судом першої інстанції при розгляді питання про розстрочку виконання судового рішення не враховано, що предметом позовних вимог у цій справі є стягнення лише 3% річних, розмір яких складає 19 770 072,76 грн. (заборгованість по основному боргу у суму, що підлягає стягненню, не входить), тобто мова йде про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачену ст.625 ЦК України.
Разом з тим, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не надано суду будь-яких доказів, пояснень з приводу того, що несплата заборгованості 3% річних призведе до не можливості здійснити розрахунки по зовнішньоекономічних контрактах, про які той зазначає.
Крім того, відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 09.04.2008р. у справі № 1/13, до обставин, що ускладнюють виконання рішення, відносяться нерентабельність підприємства, наявність боргу перед ним інших контрагентів.
В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, дослідивши та оцінивши як доводи заявника, так і заперечення стягувача, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про доцільність та можливість задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року строком на 4 (чотири) роки згідно графіку погашення заборгованості.
З огляду на викладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником доведено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи.
Крім того, колегією суддів при перегляді ухвали господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року у справі №918/213/13-г встановлено порушення норм процесуального права, що у відповідності до вимог статті 104 ГПК України, є самостійною підставою для скасування вказаної ухвали.
З огляду на це, апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року у справі №918/213/13-г - скасувати, прийнявши нову ухвалу, якою заяву ПАТ "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення задоволити.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,106 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" - задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 року у справі №918/213/13-г - скасувати.
Прийняти нову ухвалу.
"Заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі №918/213/13-г задоволити.
Розстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі №918/213/13-г строком на 4 (чотири) роки згідно графіку погашення заборгованості:
- з 01.07.2015р. до 30.09.2015р. - в сумі 80 000 грн. 00 коп.;
- з 01.10.2015р. до 31.12.2015р. - в сумі 80 000 грн. 00 коп.;
- з 01.01.2016р. до 31.03.2016р. - в сумі 80 000 грн. 00 коп.;
- з 01.04.2016р. до 30.06.2016р. - в сумі 80 000 грн. 00 коп.;
- з 01.07.2016р. до 30.09.2016р. - в сумі 100 000 грн. 00 коп.;
- з 01.10.2016р. до 31.12.2016р. - в сумі 100 000 грн. 00 коп.;
- з 01.01.2017р. до 31.03.2017р. - в сумі 100 000 грн. 00 коп.;
- з 01.04.2017р. до 30.06.2017р. - в сумі 100 000 грн. 00 коп.;
- з 01.07.2017р. до 30.09.2017р. - в сумі 200 000 грн. 00 коп.;
- з 01.10.2017р. до 31.12.2017р. - в сумі 200 000 грн. 00 коп.;
- з 01.01.2018р. до 31.03.2018р. - в сумі 200 000 грн. 00 коп.;
- з 01.04.2018р. до 30.06.2018р. - в сумі 200 000 грн. 00 коп.;
- з 01.07.2018р. до 30.09.2018р. - в сумі 4 562 518 грн. 19 коп.;
- з 01.10.2018р. до 31.12.2018р. - в сумі 4 562 518 грн. 19 коп.;
- з 01.01.2019р. до 31.03.2019р. - в сумі 4 562 518 грн. 19 коп.;
- з 01.04.2019р. до 30.06.2019р. - в сумі 4 562 518 грн. 19 коп."
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Огороднік К.М.