04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" серпня 2015 р. Справа№ 910/1435/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Зубець Л.П.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання - Натха М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Давидович В.М. за довіреністю
від відповідача: Мірчук І.С. за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 (дата підписання 27.04.2015)
по справі №910/1435/15-г (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ПЛЮС-2000»
про розірвання договору та стягнення 5 350 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 по справі №910/1435-15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 по справі № 910/1435/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.
За твердженнями скаржника, позивачем в поданій суду заяві про уточнення позовних вимог не було змінено підставу позову, а тому місцевим господарським судом необгрунтовано відмовлено в прийнятті цієї заяви. Як вказує скаржник, рішення суду не містить відомостей щодо подання клопотання від 24.02.2015, в якому позивач конкретизував норми права, які дають йому право розірвати договір в судовому порядку. На думку скаржника, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та не мав достатніх правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 у справі №910/1435/15-г апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. та призначено до розгляду на 30.06.2015.
22.06.2015 через відділ документального забезпечення суду відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 по справі №910/1435-15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Власова Ю.Л. та Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Зубець Л.П., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 прийнято справу № 910/1435/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Зубець Л.П., Михальська Ю.Б.
У судовому засіданні 30.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.08.2015.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Зубець Л.П., Хрипун О.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 прийнято справу № 910/1435/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Зубець Л.П., Хрипун О.О.
Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2015 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ПЛЮС-2000» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» як покупцем укладено договір поставки № 20.10/14, відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов'язався у встановлені строки виготовити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти продукцію і сплатити за неї визначену грошову суму.
Згідно з п. 1.2 договору найменування продукції визначено у специфікації.
Відповідно до п.2.1 договору одиниця виміру та кількість кожної окремої партії продукції встановлюється сторонами у Специфікації. Загальна кількість продукції, що постачається встановлюється шляхом додавання її кількості, фактично відпущеної Покупцю згідно накладних.
У Специфікації до Договору сторони визначили вимоги до Товару: пакети типу банан (укр. ручка), розмір 35х45/МЗ, матеріал 50мкм/LDPE, кольоровість 1+0, тираж 10000 од. (+/-15%), ціна 1,07 грн., загальна вартість товару 10 700 грн.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що продукція, яка постачається за договором, за своєю якістю повинна відповідати всім вимогам, що пред'являються відповідними технічними умовами до даної групи продуктів. Разом з продукцією покупцю повинні передаватись документи, що підтверджують її якість і безпечність, а саме: сертифікат (паспорт) якості, результати гігієнічних досліджень, а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 2.4 договору у випадку поставки продукції неналежної якості або продукції, яка не буде відповідати умовам договору, постачальник зобов'язується за свій рахунок в строк до 30 робочих днів з моменту складання акта сторонами про неналежну якість продукції / невідповідності продукції умовам договору замінити таку продукцію належною. Виклик представника постачальника для складання акту про неналежну якість продукції / невідповідності продукції умовам договору є обов'язковим.
Продукція повинна бути поставлена покупцю протягом 25 банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації і внесення передоплати в розмірі 50 % (п.3.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору доставка продукції в пункт призначення здійснюється постачальником. Розвантаження транспорту виконується силами і за рахунок покупця.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що датою поставки / прийомки продукції вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:
1-й етап - 50% передоплата за виготовлення продукції, протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації;
2-й етап - 50% повна оплата робіт за виготовлену продукцію.
Згідно п. 6.1 договору передача (приймання-здавання) продукції за кількістю здійснюється у відповідності з супровідними документами, а за якістю - згідно відповідним документам про якість.
Відповідно до п. 10.1-10.2 договору при виникненні суперечностей під час виконання умов договору сторони вирішують їх за взаємною згодою шляхом переговорів. У випадку недосягнення взаємної згоди спори за договором розглядаються господарським судом у відповідності з діючим законодавством України.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що будь-які зміни і доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Пунктом 11.9 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
23.10.2014 постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ПЛЮС-2000», виставив покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000297 на оплату продукції у кількості 10 000 шт. на загальну суму 10 700,04 грн.
Позивач на підставі вказаного рахунку-фактури здійснив попередню оплату в розмірі 50% на загальну суму 5 350,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку покупця за 24.10.2014.
25.11.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №162 від 24.11.2014, в якій зазначив, що зразки пакетів, які виготовлені згідно договору поставки є неналежної якості (пакети виготовлені з поліетилену, колір якого є недостатньо насиченим, що складає враження зміни кольору з білого в сторону бежевого, не мають глянцевого блиску, на вигляд і дотик вони матові; недостатня насиченість та щільність кольору зображення, яке нанесено на пакети; зображення, які нанесені на пакети має значні пошкодження), у зв'язку з чим позивач просив надати продукцію належної якості, а у випадку невиконання вказаної вимоги - повернути суму сплачених коштів у розмірі 5350,00 грн. Вказану претензію відповідач отримав 27.11.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
09.12.2014 позивач надіслав відповідачу вимогу № 164 від 04.12.2014 (отримана відподвідачем 11.12.2014), в якій посилаючись на те, що на момент укладення договору відповідачем не надано належної інформації щодо предмету договору поставки, повідомив про те, що розриває та відмовляється від договору поставки та вимагає протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання даної вимоги повернути попередню оплату в розмірі 5 350,00 грн.
Відповідач у відповіді на претензію від 09.12.2014 вих.№42 зазначив, що 19.11.2014 представник позивача був повідомлений про готовність замовлення і була узгоджена дата відвантаження і передачі продукції згідно п. 3.1 договору. Продукція була доставлена на склад позивача в повному обсязі, однак при її прийманні представник позивача, оглянувши 10-20 пакетів, відмовився продовжити прийом-передачу товару, заявляючи, що продукція неякісна. Претензії позивача щодо неякісного товару відповідач відхилив як безпідставні. Також у відповіді на претензію відповідач зазначив, що вся продукція, замовлена згідно договору поставки, готова 19.11.2014 в повному об'ємі, у зв'язку з чим відповідач просив оплатити продукцію в повному обсязі та призначити представника і дату для здійснення прийому-передачі товару згідно договору.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на надання відповідачем недостовірної та неповної інформації про товар та на його неналежну якість, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 651, 678 ЦК України просив розірвати договір поставки №20.10/14 від 20.10.2014 та стягнути з відповідача 5 350 грн. сплачених за товар коштів.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивачу на момент укладення Договору було відомо, який товар він замовляв та позивачем не доведено факт поставки неякісного товару.
06.03.2015 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на ч. 2 ст. 693 ЦК України вказував, що відповідач в порушення умов договору товар не поставив, а тому просив стягнути з відповідача здійснену попередню оплату та розірвати Договір через істотне порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором.
Суд першої інстанції відмовив у прийнятті до розгляду вказаної заяви позивача вважаючи, що поданою заявою позивач змінив підстави позову після початку розгляду справи по суті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
У п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду справи господарським судом по суті та лише у суді першої інстанції. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи 24.02.2015 місцевий господарський суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 24.02.2015 (а.с.66).
Заявою про уточнення позовних вимог від 06.03.2015 року позивач фактично змінив підстави позову з посиланням на інші норми матеріального права, зокрема, на ч. 2 ст. 693 ЦК України, та просив стягнути з відповідача здійснену попередню оплату та розірвати Договір, у зв'язку з непоставкою товару позивачу, тоді як первісно поданий позов обґрунтований позивачем, з посиланням на ст. 678 ЦК України та положення Закону України «Про захист прав споживачів», поставкою неякісного товару та надання відповідачем недостовірної та неповної інформації про товар.
Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв вказану заяву позивача до розгляду, оскільки остання подана після початку розгляду справи по суті та за своїм змістом фактично змінює підстави позову.
Отже, судом першої інстанції правомірно розглянуті вимоги позивача заявлені у первісно поданому позові.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 266 ГК України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Частиною другою статті 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Як зазначалось вище згідно з п. 1.2 договору найменування продукції визначено у специфікації.
У Специфікації до Договору сторони визначили вимоги до Товару: пакети типу банан (укр. ручка), розмір 35х45/МЗ, матеріал 50мкм/LDPE, кольоровість 1+0, тираж 10000 од. (+/-15%), ціна 1,07 грн., загальна вартість товару 10 700 грн.
Відповідно до п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документи, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.
У п. 16 Інструкції П-7 також зазначено, що одержувач зобов'язаний викликати для участі в прийомі продукції представника відправника, якщо це передбачено, зокрема, у договорі.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що у випадку поставки продукції неналежної якості або продукції, яка не буде відповідати умовам договору, постачальник зобов'язується за свій рахунок в строк до 30 робочих днів з моменту складання акта сторонами про неналежну якість продукції/невідповідності продукції умовам договору замінити таку продукцію належною. Виклик представника постачальника для складання акту про неналежну якість продукції/невідповідності продукції умовам договору є обов'язковим.
Таким чином, зі змісту вказаного пункту договору слідує, що документом, який підтверджує факт поставки товару неналежної якості є складений сторонами Акт про неналежну якість продукції/невідповідності продукції умовам договору.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази складання акту про поставку товару неналежної якості /невідповідності продукції умовам договору на підставі п. 2.4 Договору.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч замовленню позивача виготовив товар - пакети з поліетилену колір якого є недостатньо насиченим, що складає враження зміни кольору з білого в сторону бежевого, й таким чином допустив виготовлення неякісного товару.
Однак, у Специфікації до договору позивач та відповідач узгодили матеріал, з якого виготовлено пакети, а саме - 50 мкм/ LDPE та визначили кольоровість товару: 1+0.
Доказів того, що товар був виготовлений не у відповідності до погодженого сторонами матеріалу та його кольоровості позивачем не надано.
Згідно з п. 11.1 договору будь-які доповнення до договору відповідають дійсності лише якщо вони виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Погоджених змін та доповнень до договору з визначення інших умов, ніж ті, що передбачені в договорі щодо виду поліетилену та його кольоровості між сторонами вчинено не було.
Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки йому товару неналежної якості.
Посилання позивача на електронне листування №3 (лист, надісланий з поштової скриньки Anna Jarosh [anna_west@mail.ru], яке на думку позивача свідчить про неналежну якість товару, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки зі змісту вказаного електронного листування слідує, що представник відповідача Ярош А. пояснила Дриппі А., що по ТОВ «Ветеко» зразки в межах норми допуску, а щодо претензій з якості поліетилену, зазначила, що під час виготовлення товару відповідачем був використаний поліетилен LDPE відповідно до умов договору.
Вищенаведене листування не свідчить про порушення прав позивача на інформацію під час замовлення товару, а також не підтверджує факт виготовлення неякісного товару.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено суду невідповідності товару умовам укладеного між сторонами правочину, а відтак посилання позивача на ч. 2 ст. 678 ЦК України в частині істотного порушення вимог щодо якості товару як на підставу розірвання Договору та повернення сплачених за товар грошових коштів є безпідставним.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, норми Закону України «Про захист прав споживачів», якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» про розірвання договору поставки №20.10/14 від 20.10.2014 та стягнення з відповідача 5 350 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1435/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1435/15-г залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1435/15-г залишити без змін.
3.Матеріали справи № 910/1435/15-г повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Л.П. Зубець
О.О. Хрипун