04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-62/4769-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
ОСОБА_1
при секретарі: Романовій Ю.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва
від 01.08.2012р.
у справі №5011-62/4769-2012 (головуючий суддя Любченко М.О., судді: Івченко А.М., Пригунова А.Б.)
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська агрохімічна компанія”
про визнання недійсним рішення загальних зборів
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська агрохімічна компанія” (далі - відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 12.03.2012р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані рішення прийняті неповноважними зборами, без повідомлення позивача про час, день, місце скликання загальних зборів та без дотримання порядку денного, оскільки розгляд одного з питань порядку денного було перенесено та остаточне рішення не прийнято. Окрім того, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, натомість загальні збори були проведені за іншою адресою, а саме: м. Київ, вул. Житомирська, 16, оф.1.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує можливість визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/4769-2012 в позові було відмовлено повністю. Окрім того, повернуто позивачу з Державного бюджету України 02,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/4769-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, положення Закону України „Про господарські товариства”, ст. ст. 98, 116, 145 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2012р.
В судове засідання 15.10.2012р. представники сторін не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.11.2012р.
01.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких відповідач наголошував на безпідставності та непідтвердженості доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання 05.11.2012р. представники сторін не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до п.п.2.1, 4.2 статуту відповідача (в редакції, затвердженій загальними зборами учасників від 19.12.2008р., яка була чинна на дату прийняття оспорюваних позивачем рішень) учасниками товариства є: ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі, яка становить 12,37736%, ОСОБА_4 - з часткою 12,36478%, ОСОБА_5 - з часткою 50,31447%, ОСОБА_2 - з часткою 12,36478%, ОСОБА_6 - з часткою 12,57862%.
12.03.2012р. були проведені загальні збори учасників відповідача, оформлені протоколом від 12.03.2012р., на яких, зокрема, прийнято такі рішення:
- достроково з 13.03.2012р. припинити повноваження директора товариства ОСОБА_7 та відсторонити (усунути) його від виконання обов'язків головного бухгалтера товариства на час проведення аудиторської перевірки господарської діяльності товариства та перевірки ревізійної комісії;
- призначити з 14.03.2012р. директором товариства ОСОБА_8 та надати йому усі повноваження, передбачені статутом товариства;
- призначити з 14.03.2012р. виконуючим обов'язки головного бухгалтера товариства ОСОБА_8 та надати йому усі повноваження, передбачені статутом товариства;
- звільнити ОСОБА_2 з посади голови товариства та обрати головою товариства ОСОБА_3;
- перенести розгляд питання про визначення основних напрямків господарської діяльності товариства на 2012-2013 роки на наступні загальні збори товариства, які відбудуться 14.05.2012р. о 12 год. за попередньо визначеним місцем.
Позивач просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів учасників відповідача, оформлених протоколом від 12.03.2012р., обґрунтовуючи свої вимоги недотриманням як визначеної законодавством процедури скликання загальних зборів учасників товариства, так і порядку денного, а також проведення загальних зборів не за місцезнаходженням відповідача, внаслідок чого було порушено корпоративні права позивача.
Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши позовні вимоги нормативно не обґрунтованими та документально не підтвердженими.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України „Про господарські товариства”.
В ст. 58 названого Закону передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або
призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Відповідно до ст. 60 Закону України „Про господарські товариства” загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ст. 61 Закону України „Про господарські товариства”).
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
По суті, рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Розглядаючи корпоративні спори, слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. ст. 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч.4 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст. ст. 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства, необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується (аналогічна правова позиція наведена в постанові пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” №13 від 24.10.2008р.).
Як уже зазначалось вище, однією з позовних вимог є визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 12.03.2012р., оскільки відповідачем не було дотримано визначеної законодавством процедури скликання загальних зборів учасників товариства.
З цього приводу колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п.9.4, 9.5 статуту відповідача (в редакції, чинній на дату прийняття оспорюваних позивачем рішень) збори учасників скликаються головою товариства на вимогу виконавчого органу чи ревізійної комісії у випадках, що передбачені цим статутом, рішенням зборів учасників. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Про проведення загальних зборів учасники повідомляються усно чи письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
В процесі судового розгляду було встановлено, що 18.11.2011р. ОСОБА_8, який діяв в інтересах ОСОБА_5, що володіє часткою у статутному капіталі відповідача у розмірі 50,31%, було оформлено вимогу про скликання позачергових загальних зборів учасників, згідно з якою проведення зборів запропоновано здійснити у будь-який день з 19.12.2011р. по 27.12.2011р. о 12 год. за фактичним місцезнаходженням товариства, тобто за адресою: 02166, м. Київ, просп. Лісовий, 39 (39-а).
23.12.2011р. ОСОБА_8, який діяв в інтересах ОСОБА_5, було оформлено аналогічну вимогу про скликання загальних зборів з 30.01.2012р. по 05.02.2012р.
Вимоги від 18.11.2011р. та від 23.12.2011р. були направлені на адреси учасників товариства. Факт надіслання та отримання цих вимог підтверджується наявними в матеріалах справи цінними листами з описом вкладення та повідомленнями про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що позивач особисто отримував вимоги ОСОБА_8
Однак вимоги учасника відповідача ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_8, від 18.11.2011р. та від 23.12.2011р. не були виконані, загальні збори не проводились.
08.02.2012р. ОСОБА_8, який діяв в інтересах ОСОБА_5, було оформлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача 12.03.2012р. о 12 год. за адресою: м. Київ, вул. В.Житомирська, 16, оф.1. Вказане повідомлення було надіслано на адреси учасників відповідача 09.02.2012р.
Наведені обставини спростовують твердження позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про час, день та місце проведення загальних зборів учасників відповідача, які відбулися 12.03.2012р.
Відносно доводів позивача про те, що загальні збори були проведені не за місцезнаходженням відповідача, а за іншою адресою, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що як діючим законодавством, так і статутом відповідача передбачено обов'язковість завчасного повідомлення учасників товариства про час і місце проведення зборів та порядок денний. Натомість вимог щодо обов'язковості проведення зборів учасників товариства саме за його місцезнаходженням статут відповідача та законодавчі акти не містять.
Відносно доводів позивача про недотримання на загальних зборах учасників відповідача, які відбулися 12.03.2012р., порядку денного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З наявного у матеріалах справи протоколу загальних зборів учасників відповідача від 12.03.2012р. вбачається, що до порядку денного були включені такі питання:
- про обрання голови та секретаря загальних зборів товариства;
- звіт виконавчого органу (директора) товариства за період з 01.01.2009р. по 30.02.2012р. про проведену господарську діяльність та щодо укладання договорів від імені товариства, шляхом складання належним чином завіреного письмового звіту і вручення кожному із учасників товариства під розпис його примірника для вивчення;
- призначення аудиторської перевірки господарської діяльності товариства за період з 01.01.2009р. по 30.02.2012р.;
- усунення (відсторонення) виконавчого органу (директора) товариства від виконання своїх обов'язків;
- переобрання голови товариства;
- визначення основних напрямків господарської діяльності товариства на 2012-2013 роки;
- створення нового складу ревізійної комісії товариства.
Вимоги про скликання загальних зборів від 18.11.2011р., від 23.12.2011р. та повідомлення від 08.02.2012р. містять аналогічні за своїм змістом переліки питань.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, редакція другого питання порядку денного, визначеного вимогами від 18.11.2011р., від 23.12.2011р. та повідомленням від 08.02.2012р., не має принципових відмінностей від редакції, визначеної в протоколі загальних зборів від 12.03.2012р., у зв'язку з чим доводи позивача про недотримання порядку денного на загальних зборах 12.03.2012р. є безпідставними.
Твердження позивача про те, що рішення загальних зборів учасників, оформлені протоколом від 12.03.2012р., були прийняті неповноважними зборами також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до вищезгаданого протоколу на загальних зборах учасників відповідача були присутні учасники, які володіють в сукупності 62,69183% статутного капіталу (ОСОБА_3 - 12,37736%, ОСОБА_8, діючий в інтересах ОСОБА_5, - 50,31447%), що відповідає вимогам ст. 60 Закону України “По господарські товариства”.
Підсумовуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів позивача щодо недотримання відповідачем визначеної законодавством процедури скликання і проведення загальних зборів учасників товариства 12.03.2012р., а також порушення корпоративних прав позивача, у зв'язку з чим законодавчо визначені підстави для визнання недійсними рішень, прийнятих учасниками товариства (відповідача) на вищезгаданих зборах, відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені в оскаржуваному ним рішенні суду першої інстанції.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/4769-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-62/4769-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
ОСОБА_1