04.08.2015 року Справа № 904/1206/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідач),
суддів: Герасименко І.М., Сизько І.А.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,
за участю:
прокурора: Понаморенко А.С., посвідчення № 023761 від 20.12.2013р.,
від позивача: Годько І.О. представник, довіреність № 2 від 15.04.15,
від відповідача: Жданова Г.С. представник, довіреність № 2 від 12.01.15,
від третьої особи: Башмаков А.О. представник, довіреність № 2-3179/0/261-15 від 06.07.15,
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015р. у справі №904/1206/15
за позовом прокурора м.Тернівка Дніпропетровської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
до комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство", м.Тернівка Дніпропетровська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м.Дніпропетровськ
про стягнення 127122грн. 59 коп.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015р. у справі №904/1206/15 (суддя Кеся Н.Б.) позов прокурора м.Тернівка Дніпропетровської області, пред"явлений в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області задоволено, з комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство"(далі-КП"Тернівське ЖКП") стягнуто шкоду в сумі 127122грн.59коп., заподіяну навколишньому природному середовищу в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 18.11.2013 по 14.04.2014р.р. з зарахуванням коштів на відповідний рахунок, відкритий в управлінні Державної казначейської служби України в м.Тернівка Дніпропетровської області;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що факт порушення з боку КП"Тернівське ЖКП" вимог чинного законодавства по охороні атмосферного повітря підтверджується належними та допустимими доказами з боку державного органу, до компетенції якого належить виявлення цих порушень та з того, що розмір збитків розрахований на підставі нормативно-правового акта, який регулює порядок визначення такого розміру;
- не погодившись з прийнятим рішенням, КП"Тернівське ЖКП" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;
- у поданій скарзі йдеться про неврахування господарським судом наявності доказів зі сторони відповідача, які свідчать про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства та недослідження причин, з яких відповідач не отримав цей дозвіл, такими доказами та причинами є знаходження державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, яким здійснювалася видача дозволів, у стані ліквідації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013р. №159, про те, що відсутність змін до наказу Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки від 10.02.1995р. №7 "Про затвердження Інструкції та порядку складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" та до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2002р. №302 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов"язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян суб"єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи" обмежує публічну компетенцію облдержадміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, про неможливість реєстрації звіту про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, який є невід"ємною умовою для отримання дозволу внаслідок ліквідації держуправління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області, про те, що правонаступником управління став департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації і облдержадміністрація не мала конкретного механізму видачі дозволів, про неодноразові звернення підприємства до департаменту з листами по прийняттю документів на отримання дозволу та про отримання відомостей від останнього щодо здійснення такої видачі після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини, про недослідження судом обставин складення процедури видачі дозволів з двох етапів: розробки відповідних документів та їх узгодження уповноваженими органами, про те, що процедура видачі дозволів облдержадміністраціями були встановлені лише 03.12.2013р. і враховуючи, що підприємством виконані роботи по першому етапу (проведення інвентаризації) 23.09.2013р., зареєструвати відповідний звіт підприємство мало можливість тільки з 03.12.2013р., про направлення підприємством 12.03.2014р. листа до губернатора Дніпропетровської області з питанням щодо організації визначення фонових концентрацій, які підлягають обчисленню розрахунковим методом, таке визначення є другим етапом підготовки документів для отримання дозволу та отримання від департаменту відповіді на цей лист, якою повідомлено про неврегульованість вказаного питання, а також про те, що розрахунок шкоди, виконаний інспекцією не є об"єктивним, оскільки шкода нарахована не за фактичне забруднення атмосферного повітря, а розрахунковим методом, при цьому фактичну шкоду можна розрахувати тільки за наявністю дозволу, який підприємство не отримало, і при проведенні порівняння дозволених нормативів викидів з фактично визначеними;
- прокурор вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що після внесення Кабінетом Міністрів України змін у Порядок, який набрав чинності 30.10.2013р. було встановлено процедуру видачі дозволів обласними державними адміністраціями, з 03.12.2013р. розпочато прийом та розгляд документів для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в період з грудня 2013 по 30.04.2014р.р. облдержадміністрацією оформлено та видано 741 дозвіл, однак КП"Тернівське ЖКП" направило до центру надання адміністративних послуг документи та заяви лише 18.09., 13.10. та 08.12.2014р. для отримання дозволів для проммайданчиків №№1, 4, 3, тобто через 10 місяців після початку прийому та розгляду документів для отримання дозволів, на те, що результати перевірки держекоінспекції підприємством не оскаржувалися, а також на те, що постанова про накладання адміністративного стягнення не скасована, штраф підприємством сплачено;
- позивач проти апеляційної скарги заперечує;
- третьою особою у письмових поясненнях зазначено, що за результатами розгляду заяв та документів для проммайданчиків №№1, 4 підприємству було видано дозволи від 29.09.2014р. №1213500000-4 та від 20.10.2014р. №1213500000-5, по проммайданчику №2 було видано дозвіл від 29.12.2014р. №1213500000-7, при розробці документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами проммайданчика №2 не було виявлено речовин, для яких доцільно проводити розрахунки розсіювання, тому здійснення запиту фонових концентрацій не вимагалося.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 18.11.-06.12.2013р. посадовими особами державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КП"Тернівське ЖКП".
За результатами перевірки складено акт (а.с.19-49).
Вказаним актом зафіксовано порушення підприємством ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", яке полягає у проведенні ним з 15.11.2013р. діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
З метою усунення, у тому числі, виявленого під час перевірки порушення, 13.12.2013р. державною екологічною інспекцією підприємству винесено припис по здійсненню діяльності, пов"язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за наявності дозволу на викиди цих речовин.
В листопаді 2014р. державною екологічною інспекцією виконано розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі КП"Тернівське ЖКП" в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Розрахунок виконано за період з 18.11.2013 по 14.04.2014р.р. по формулі 12 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті понаднорматив-них викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства природи України від 10.12.2008р. №639.
Згідно з розрахунком розмір збитків складає 127122грн.59коп..
Факт порушення підприємством вимог законодавства щодо охорони атмосферного повітря підтверджується протоколом вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №39-13-3 від 26.11.2013р..
Порушення вимог законодавства щодо охорони атмосферного повітря підприємством документально не спростовано, в процесі розгляду справи докази відшкодування збитків у вказаному вище розмірі не надані.
Ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.
Ст.11 названого Закону передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.
Нормами ч.ч.5, 6 ст.11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Закону особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
На підставі ст.ст.68, 69 Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з п.п.2.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п.2.2, 2.3 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунко-вими методами.
При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструмен-тально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто, деліктною відповідаль-ністю, яка має цивільний характер.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити повний склад правопорушення: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Тобто, на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Щодо досліджуваної справи, то в період з 14.11.2008 по 14.11.2013р.р. підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі дозволів на викиди, виданих державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області від 14.11.2008р., а в період з 18.11.2013 по 14.04.2014р.р. дозвіл на викиди у підприємства був відсутній.
Отже з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: здійснення підприємством протягом 18.11.2013-14.04.2014р.р. викидів в атмосферне повітря за відсутності дозволу, у зв"язку з чим, державі заподіяні збитки, ненадання підприємством доказів, які б спростовували вчинення відповідних дій або доказів сплати ним нарахованої суми збитків господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України (постанови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. у справі №904/1197/14 та від 14.10.2014р. у справі №910/5173/14).
Тому підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Доводи скаржника визнані колегією суддів безпідставними.
Так, відповідно до абз.2 п.3 Порядку проведення та оплати робіт, пов"язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013р. №748, які набрали чинності з 30.10.2013р. передбачено, що суб"єкту господарювання, об"єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи (в залежності від ступеня впливу об"єкта на забруднення атмосферного повітря) дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п"ять років обласними держадміністраціями через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідемслужби.
Ні підставі регламенту (інформаційної картки), затвердженого директором департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації 03.12.2013р. (а.с.143-145) вказаним департаментом розпочато прийом та розгляд документів для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 03.12.2013р..
Проте, нові дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємству були видані лише 29.09. та 29.12.2014р.р.
Докази оскарження дій департаменту по поверненню листом від 18.02.2014р. матеріалів, наданих підприємством для отримання дозволу, підприємством не надані.
Таким чином, в період з 18.11.2013 по 14.04.2014р.р., за який підприємству були нараховані збитки, у останнього був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
У цьому зв"язку господарським судом вірно зазначено, що заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що відсутність відповідного дозволу мало місце не з його вини, є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень чинного законодавства правопорушенням за обставинами справи є факт наявності викидів в атмосферне повітря при відсутності відповідного дозволу незалежно від причин, чому відсутній цей дозвіл.
При цьому вчинення відповідачем дій, направлених на одержання дозволу, і неможливість подання документів для одержання дозволу через реорганізацію відповідних органів, які уповноважені на його видачу до 03.12.2013р., не давало відповідачу права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу з 18.11. по 03.12.2013р..
Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015р. у справі №904/1206/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя І.М.Герасименко
Суддя І.А.Сизько
Повна постанова складена 10.08.2015р.