01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"12" серпня 2015 р. Справа № 911/3465/15
Суддя Лутак Т.В., розглянувши
заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області
до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕТ ЛТД»
про порушення справи про банкрутство
встановила:
До господарського суду Київської області надійшла заява Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 1752/9/10-13-10-10 від 06.08.2015 (вх. № 3608/15 від 11.08.2015) про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕТ ЛТД» в порядку статей 10, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити борг в сумі 920 311, 92 грн.
Дослідивши матеріали заяви про порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що зазначена заява не може бути прийнята судом до розгляд з підстав невідповідності її вимогам VIII розділу Господарського процесуального кодексу України та статтям 10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Згідно з частинами 2, 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.
Згідно із п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Абзацами другим та третім п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Таким чином, аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та Податкового кодексу України дає підстави для правового висновку про те, що примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючи органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.
За таких обставин, виходячи з приписів ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України. Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів з рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що перебіг трьохмісячного строку, визначеного ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство № 1752/9/10-13-10-10 від 06.08.2015 (вх. № 3608/15 від 11.08.2015), на підтвердження безспірності вимог кредитора заявником надано копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 810/748/15, копію інкасового доручення (розпорядження) № 75/10-13-23 від 20.05.2015 про погашення податкового зобов'язання згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 810/748/15, з якої не можливо встановити дати прийняття банком вказаного інкасового доручення до виконання, і копію листа без номера та без дати про повернення банком інкасового доручення без виконання.
Таким чином, оскільки інкасове доручення (розпорядження) № 75/10-13-23 датовано 20.05.2015, що свідчить про те, що станом на день звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство не пройшло трьох місяців невиконання боржником грошового зобов'язання після встановленого для їх погашення строку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви кредитора додаються докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що з метою забезпечення державних органів та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр.
Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, у випадках, передбачених ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство № 1752/9/10-13-10-10 від 06.08.2015 (вх. № 3608/15 від 11.08.2015), заявником в якості доказів направлення боржнику копії вказаної заяви з додатками надано опис вкладення у рекомендований лист від 07.08.2015 на ім'я ТОВ «ЕТ ЛТД», в якому в рядку «Куди» зазначено 08132, м. Вишневе, вул. Київська, 8Б та фіскальний чек від 07.08.2015, в якому в рядку «Кому» зазначено ЕТ, в рядку «Куди» - 08132, Вишневе.
Разом з тим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доданого заявником до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство, вбачається, що юридична адреса боржника: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8Б, офіс 1.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що боржником отримано копію заяви про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи, з якими заявник звернувся до суду.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо: заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Разом з тим, суд зазначає, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку після усунення допущених порушень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 1752/9/10-13-10-10 від 06.08.2015 (вх. № 3608/15 від 11.08.2015) про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕТ ЛТД» (всього на 38 арк.) повернути заявнику без розгляду.
Суддя Т.В. Лутак