Справа №1-58/10 27.07.2010 27.07.2010 27.07.2010
Справа № 11- 469/10р. Головуючий 1 інстанції
Категорія: ч.2 ст. 121 КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду
ОСОБА_2
27 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Хоміка І.М.
Суддів Маркової Т.О., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Омеляна В.М.
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2010року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними в тому,
що 08 березня 2008 року близько 17 год., перебуваючи в гостях у подружжя ОСОБА_9 та Т.А. у будинку № 95 по вул. Толстого в м. Миколаєві, під час вживання алкогольних напоїв між ними та ОСОБА_9 виник конфлікт. ОСОБА_7Ю та ОСОБА_8, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9, сталі наносити останньому чисельні удари руками та ногами в область голови, обличчя та грудної клітини. На прохання ОСОБА_10 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 його побиття припинили. Але через деякий час ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_9 на підлогу та продовжив його бити руками та ногами, наносячи йому чисельні удари в область голови та лівої сторони грудної клітини. ОСОБА_8 приєднався до дій ОСОБА_7, став наносити чисельні удари ОСОБА_9 руками та ногами в область голови та правої сторони грудної клітини останнього. Злочинні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були припинені завдяки втручанню ОСОБА_10, на прохання якої вони підняли ОСОБА_9 з підлоги та посадили на стілець. Після чого ще розпивали спиртні напої з ОСОБА_10, а потім покинули будинок подружжя.
Смерть ОСОБА_9 наступила в результаті закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку. За ступеню тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть. Також у потерпілого були виявлені переломи 6-8 ребра справа та 8-10 ребра зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 просить вирок суду щодо ОСОБА_8 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України, назначив покарання в межах санкції даної статті. Посилається на те, що за фактичних обставин справи ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 тілесне ушкодження середньої тяжкості, за що і повинен нести відповідальність.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 просить вирок суду щодо ОСОБА_8 змінити через невідповідність висновків суду 1-ої інстанції фактичним обставинам справи, перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 122 КК України, назначив покарання в межах санкції даної статті. Посилається на те, що за висновками судово - медичної експертизи смерть ОСОБА_9 настала від ЗЧМТ, яка могла утворитися від падіння потерпілого з висоти свого росту і удару потилицею о тверду поверхню, що узгоджується з іншими доказами про те, що потерпілий від удару ОСОБА_7 впав на підлогу та отримав вказану травму. Але суд взяв до уваги сумнівні показання ОСОБА_10 про обставини вчинення злочину, які вона неодноразово безпідставно змінювала.
В апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок суду щодо нього змінити з тих же підстав, що і його захисники.
В апеляції засуджений ОСОБА_7Ю, просить вирок суду щодо нього та ОСОБА_8 скасувати, надати правильну юридичну оцінку їх діям. Заперечує, що смерть ОСОБА_9 настала від його неправомірних дій. Посилається на те, що суд не прийняв до уваги висновки судово - медичної експертизи, яка не виключає, що тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, ОСОБА_9 міг отримати при падінні з висоти свого росту, а також те, що потерпілий був у стані сильного алкогольного сп'яніння. Пояснює, що приводом до конфлікту стала неправомірна поведінка потерпілого щодо ОСОБА_10, яку він захищав та відтягував від неї потерпілого. Посилається на те, що на досудовому слідстві, а також в суді залишилися недослідженими ті обставини, що відбувалося у ОСОБА_10, коли він та ОСОБА_8 пішли з їх будинку. На думку засудженого слідство по даній справі проведено однобічно, без з'ясування всіх суттєвих обставин, які мають значення для правильно вирішення справи. Вказує на те, що не зрозуміло, на яких підставах суд встановив час вчинення злочину - близько 17 год., коли він, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у судовому засіданні вказували, що подія мала місце о 13 год. Посилається на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_11, в той же час прийняв до уваги показання заінтересованої особи ОСОБА_12 - сина ОСОБА_10, яка у свою чергу неодноразово змінювала показання. Також звертає увагу на те, що йому три рази змінювали обвинувачення. Справа за його обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України розглядалась тим же складом суду, що і за обвинуваченням за ч. 1 ст. 119 КК України, хоча після додаткового розслідування справа повинна була слухатися іншим складом суду.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 119 КК України, призначивши покарання в межах санкції даної статті із застосуванням ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що викладені у вироку обставини події не відповідають дійсності, оскільки з матеріалів справи випливає, що потерпілий ОСОБА_9, раніше судимий за умисне вбивство, будучи в стані сп'яніння, у присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почав душити дружину - ОСОБА_10. З метою припинити неправомірні дії ОСОБА_9 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали відтягувати потерпілого від ОСОБА_10. В результаті чого між ОСОБА_7 та потерпілим виникла бійка. Після того, як їх розняли ОСОБА_8 та ОСОБА_10, вони всі разом продовжили вживати спиртні напої. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли від ОСОБА_10. Через деякий час їх знайшла ОСОБА_10 та попросила повернутися, пояснюючи тим, що ОСОБА_9 зле. Повернувшись до будинку ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викликали швидку допомогу, яка констатувала смерть ОСОБА_9 Згідно висновку судово - медичної експертизи у потерпілого були виявлені різні тілесні ушкодження, в тому числі легкі та середньої тяжкості. Але смерть наступила від тяжкого тілесного ушкодження у виді ЗЧМТ, механізм утворення якого - падіння з висоти свого росту на тверду поверхню - дозволяє зробити висновок про відсутність у ОСОБА_7 прямого умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому та необережний характер його дій щодо наступивши наслідків. ОСОБА_7 вину в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому не визнавав, хоча не заперечував спричинення побоїв ОСОБА_9 в той час, коли він припиняв неправомірні дії потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх захисників, які підтримали апеляції, прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши, викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24жовтня 2003 року № 8 « Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», складаючи вирок, суд зобов'язаний додержуватися вимог ст. 334 КПК України. Засуджений має право знати, за яких обставин його визнано винним у вчиненні злочину. Тому, у мотивувальній частині вироку має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступень тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Цих вимог закону суд першої інстанції при складанні вироку не дотримав. Проте, порушення при складанні вироку вимог статей 332 - 335 КПК України є підставою для його скасування.
Так, згідно вироку, суд першої інстанції суд визнав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винними в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , тобто в умисних тяжких тілесних ушкодженнях, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, та кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 121 КК України.
Проте, у мотивувальній частині вироку відсутнє формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним за вказаних кваліфікуючих ознак за ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, викладаючи у вироку формулювання обвинувачення, суд зобов'язаний щодо до кожного з підсудних зазначити хто, з яким умислом, яким способом, з яких мотивів, які конкретні дії вчинив відносно потерпілого, які наслідки від цього настали, та чи були їх дії у причинному зв'язку з тілесним ушкодженням, від якого настала смерть потерпілого. Проте, суд у вироку лише вказав на те, що смерть ОСОБА_9 наступила в результаті тяжкого тілесного ушкодження у виді закритої черепно - мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку. Таким чином, при формулюванні обвинувачення суд залишив поза увагою визначення спрямованості умислу засуджених при нанесенні ударів потерпілому та механізм утворення у потерпілого тяжкого тілесного ушкодження, хоча це має суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій засуджених.
При цьому, також , порушуючи вимоги ст. 334 КПК України, суд, пославшись у вироку на докази, обмежився лише їх перерахуванням, не дав їм оцінки, не зазначив мотиви, з яких не прийняв до уваги інші докази, тобто належним чином не мотивував свого рішення.
Так, суд залишив поза увагою висновок судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_9 не виключається утворення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, при падінні потерпілого з висоти власного росту і удару потилицею о тверду поверхню.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 КПК України, хоча висновок експерта для суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у вироку.
Таким чином, у вироку не викладено обвинувачення, визнане судом доведеним, прийняте судом рішення про визнання винними засуджених у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України належним чином не мотивоване, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про допущені судом істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, які не можуть бути усунені при апеляційному розгляді справи.
Також колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що суддя, під головуванням якої розглянуто дану справу, раніше повертаючи дану справу на додаткове розслідування, в постанові від 02.06.2009 року фактично висловила свою думку про кваліфікацію дій засуджених за ч.2 ст. 121 КК України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України, скасовуючи вирок, апеляційний суд не має право вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.
Тому наведені в апеляціях засуджених та їх захисників доводи колегія суддів не обговорює, але ж вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляції засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити тримання під вартою.
Головуючий
Судді