Провадження №1/1422/181/12
про призначення справи до судового розгляду
19 грудня 2012 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю захисників обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши під час попереднього розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України,
З 26 листопада 2012 року в провадженні Снігурівського районного суду Миколаївської області знаходиться вказана кримінальна справа.
Прокурор просить призначити справу до судового розгляду, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. 237 КПК України.
13 листопада 2012 року кримінальна справа з Вищого спеціалізованого суду України надійшла до Апеляційного суду Миколаївської області для визначення підсудності, а 26.11.2012 року- для розгляду в Снігурівський районний суд, тобто справа підсудна Снігурівському районному суду в порядку КПК України 1960 року.
Підстав для закриття справи або її зупинення не має.
Обвинувальний висновок складено відповідно до вимог КПК України.
В попередньому судовому засіданні захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 заявили клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, посилаючись на те, що при проведенні досудового слідства були допущені численні порушення закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, а зібрані по справі докази одержані з порушенням гарантій недоторканості особистого життя, інших прав і свобод людини, допущено право на захист обвинувачених. Зокрема вказують на те, що в основу доказів обвинувачення було покладено протокол огляду від 25.06.2012 р., що не може вважатися допустимим доказом по справі, а сам диктофонний запис, що є додатком до зазначеного протоколу, не було надано їм для ознайомлення, що є порушенням ст.218 КПК України, не можуть вважатися допустимими доказами відеозаписи негласного отримання інформації здійснені ОСОБА_13 та його дружиною ОСОБА_14 , оскільки вони були здійснені не уповноваженими особами, був відсутній дозвіл на застосування технічних засобів щодо ОСОБА_5 , а стосовно ОСОБА_6 поза межами наданого дозволу, факт вручення грошових коштів ОСОБА_13 та криміналістична експертиза містять ознаки фальсифікації, існують розбіжності у протоколі допиту у якості обвинуваченого ОСОБА_5 27.09.2012 р., оскільки при допиті був присутній інший, ніж зазначено в вступній частині, адвокат ОСОБА_15 , яка й поставила свій підпис у даному протоколі; не забезпечено право обвинуваченим та захисникам на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, в тому числі карт пам'яті №№ 655, 656, 657, слідчим передчасно без проведення ряду заявлених захистом слідчих дій та з порушеннями процесуального законодавства оголошено про закінчення досудового слідства.
Захисник ОСОБА_10 , поміж іншого, вважає, що наявне в матеріалах справи подання про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину внесене Генеральною прокуратурою УСБУ в Херсонській області щодо злочину вчиненого ОСОБА_6 містить формальний характер, оскільки не відтворює необхідних заходів, які б дійсно сприяли усуненню вчинення в майбутньому подібних злочинів.
Крім того, захисники вважають, що в матеріалах справи є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_16 , що свідчать про його обізнаність й співучасть у взаємовідносинах ОСОБА_5 із ОСОБА_13 й у разі притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.368 КК України, окремий розгляд цих справ буде неможливим.
Захисник ОСОБА_7 , крім того, вказує на грубе порушення підслідності при розслідуванні кримінальної справи, оскільки відповідно п.8 до наказу Генерального прокурора України від 03.07.2011р. №12ГН “Про особливості діяльності військових прокуратур”досудове слідство в справі мав проводити слідчий спеціалізованої прокуратури.
Посилаючись на відсутність підстав для тримання обвинувачених під вартою, з огляду на те, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем та проходить військову службу в розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області, а тому зобов'язаний дотримуватися вимог військового законодавства, а також те, що він, так само, як і ОСОБА_5 потребують лікування у зв'язку з загостренням наявних хвороб та потреби у зв'язку з цим у регулярному лікуванні, а також, у зв'язку з тим, що відсутні підстави вважати, що обвинувачені будуть перешкоджати встановленню істини в справі та виконанню процесуальних рішень чи продовжувати злочинну діяльність, просять змінити обвинуваченим запобіжних захід у вигляді взяття під варту на заставу у розмірі 80 000 грн. кожному для чого залучити у якості заставодавця ОСОБА_17 .
Обвинувачені клопотання захисників підтримали, зазначивши при цьому, що слідство по справі проводилося з численними порушеннями та упереджено.
Прокурори проти задоволення клопотань захисників заперечили повністю, зазначивши при цьому, що у справі відсутні такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим немає, а тому просить залишити їм попередньо обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Суд, дослідивши заявлені клопотання, заслухавши думку учасників процесу, прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 246 КПК України при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий.
Згідно вимог статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
При цьому слід зазначити, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. При вирішенні питання про направлення справи на додаткове розслідування, суддя не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування (п.п.9,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”).
За таких обставин, враховуючи, що судом не вичерпані процесуальні можливості для розгляду даної справи, клопотання захисників містить посилання на матеріали справи, які, враховуючи стадію судового розгляду, судом не досліджувались, доводи захисників про необхідність повернення справи на додаткове розслідування у зв'язку з недопустимістю того чи іншого доказу, а також для притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, можливе тільки шляхом оцінки доказів в ході проведення судового слідства, а тому суд вважає заявлені клопотання в цій частині передчасними.
Щодо посилання на проведення неправильного досудового слідства по справі через порушення підслідності слід зазначити наступне.
За змістом статті 102 КПК України, органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.
Стаття 112 КПК України передбачає, що у справах про злочини, передбачені ст.368 КК України, також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про державну службу”, та особами, посади яких віднесено до першої-третьої категорії посад, працівниками правоохоронних органів, досудове слідство провадиться слідчими прокуратури.
За постановою Генерального прокурора України, його заступника, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.
З ч.5 ст.112 КПК України вбачається, що якщо під час розслідування передбачених в цій частині справ будуть встановлені інші злочини, в тому числі за ст. 368 Кримінального кодексу України, якщо вони пов'язані із злочинами, про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що порушив справу.
Відповідно до Наказу Генерального прокурора України від 04 квітня 2011 року № 12ГН “Про особливості діяльності військових прокуратур”, що втратив чинність у зв'язку з прийняттям 12 липня 2012 року наказу Генеральної прокуратури України “Про особливості діяльності прокуратур з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері”№ 12ГН, слідчим військових прокуратур провадити досудове слідство з додержанням підслідності, визначеної ст.112 КПК України, у кримінальних справах про злочини, в тому числі вчинені військовослужбовцями Служби Безпеки України.
Разом з тим, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 227 КПК України, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, постановою заступника Генерального прокурора України від 03 липня 2012 року, котра порушена відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, які об'єднані в одне провадження, провадження досудового слідства у справі доручено слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 , таким чином була визначена підслідність кримінальної справи за слідчим Генеральної прокуратури України (Том 1 а. с. 5-8). Підстав для відводу слідчих у справі згідно ст.60 КПК України в періоди провадження ними досудового слідства по даній справі обвинуваченими та їх захисниками заявлено не було.
З огляду на наведене, твердження захисника про проведення досудового слідства в кримінальній справі не уповноваженою особою є безпідставними та не ґрунтуються на законі.
У відповідності зі ст. 129 Конституції України обвинуваченому гарантується забезпечення його права на захист.
Згідно п.3 ч.2 ст.370 КПК України неправильністю досудового слідства є істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, що полягають в порушенні права на захист.
Питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість відновити ці права і інтереси.
Стаття 65 КПК України чітко визначає, що доказом в кримінальній справі є протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів. Зі змісту ч.2 ст.8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”вбачається, що такі протоколи складаються в обов'язковому порядку за результатами застосування технічних засобів одержання інформації, які обмежують конституційні права особи. Інший порядок використання даних, отриманих за результатами таких заходів, в якості доказів у кримінальному судочинстві не визначений.
До матеріалів кримінальної справи залучений протокол про результати здійснення оперативно-технічних заходів, проведених 03.07.2012 р., від 19.09.2012 року, в ході якого було проведено огляд карт пам'яті №№ 665, 656, 657 та інших носіїв інформації із залученням відповідного спеціаліста та з використанням необхідних програм (т.6 а.с.225-227).
В матеріалах кримінальної справи містяться протоколи про оголошення обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про закінчення досудового слідства (Т.8 а.с.1-2, 4-5) та про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (Т.8 а.с.3,6-7), а також їх адвокатів (Т.8 а.с.9,11).
З викладеного не вбачається про істотне порушення органом досудового слідства прав обвинувачених на захист, а тому твердження захисників в цій частині безпідставні.
Інші зазначені захисниками обставини не є перешкодою для призначення справи до судового розгляду та мають бути перевірені судом в ході судового слідства.
За такого, на думку суду, клопотання захисників про повернення справи на додаткове розслідування не підлягає до задоволення.
Щодо заявленого клопотання з приводу зміни обвинуваченим запобіжного заходу з взяття під варту на заставу.
Згідно ст.165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність в запобіжному заході або в раніше застосованому запобіжному заході.
У відповідності до положень п. 4 ст.237 КПК України при попередньому розгляді справи суд з'ясовує чи немає підстав зміни, скасування чи обрання запобіжного заходу.
Тобто, зміна запобіжного заходу допускається за наявності до того підстав.
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_5 обраний за постановою Печерського районного суду м.Києва від 12 липня 2012 року з врахуванням його особи, сімейного стану, стану здоров'я, зважаючи на тяжкість інкримінованого йому злочину, його зв'язки, що пов'язувались з займаною ним посадою, що вказує на можливість з його боку особисто так і через інших осіб в подальшому перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, як шляхом переховування на від слідства, так і шляхом впливу на свідків та інших можливо причетних до даного злочину осіб (Т.2 а.с.237).
При обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 за Постановою Печерського районного суду м.Києва від 12 липня 2012 року судом враховувались особа винного, стан його здоров'я, тяжкість інкримінованого злочину, навички оперативно-розшукової роботи, які має обвинувачений, його зв'язки з іншими співробітниками, що вказує на можливе перешкоджання встановленню істини в справі, як шляхом переховування від слідства, так і шляхом впливу на свідків, а також узгоджувати свої покази з іншим обвинуваченим по справі.
Постановами Печерського районного суду м.Києва від 28.08.2012 р. строк тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено до 02.11.2012 р. (Т.6 а.с.193, 194).
В свою чергу, підстави, на які посилаються захисники, враховувались судом при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що на думку суду виключає повторність аналізу аналогічних даних при зміні запобіжного заходу.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачується у вачиненні тяжкого злочину, відсутні підстави стверджувати, що вони не можуть ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень. Доказів, що підсудні мають захворювання з якими не можуть утримуватися в умовах ізоляції від суспільства - не надано.
За таких обставин суд вважає клопотання такими, що не підлягають задоволенню.
На даний час, з урахуванням вище вказаних обставин, суд вважає обрану міру запобіжного заходу у виді взяття під варту з урахуванням тяжкості обвинувачення, особи обвинувачених, такою, що належним чином забезпечує відповідну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання процесуальних рішень, а тому вважає за необхідне залишити їм запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі можуть не забезпечити виконання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимог ст.148 ч.1 КПК України.
Посилання захисників на проходження ОСОБА_6 військової служби не виключає можливості порушення ним ст. 148 ч.1 КПК України, а тому не приймається судом до уваги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.148, 165, 237, 246, 253, 273, 274, 281 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України на додаткове розслідування, зміну запобіжного заходу з взяття під варту на заставу - відмовити.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Снігурівського районного суду на 10:00 год. 15.01.2013.
Надати захисникам можливість ознайомитися з матеріалами кримінальної справи до дати судового розгляду.
Копію обвинувального висновку вручити підсудним.
Справу розглядати суддею одноособово.
В судове засідання викликати підсудних, захисників, осіб, зазначених у списку, долученому до обвинувального висновку.
Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_5 та підсудному ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Постанова окремому оскарженню не підлягає.