10 серпня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/1786/15-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренич І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом виконавчого комітету Чернівецької міської ради до відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Виконавчий комітет Чернівецької міської ради (далі-Позивач) звернувся із позовом до у примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області (далі-Відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення штрафу від 17.07.2015 р. ВП №44293010.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 р. задоволено позов Державної фінансової інспекції України у Чернівецькій області до виконавчого комітету Чернівецької міської ради та зобов'язано виконати вимоги контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області від 17.09.2010 р. №24-08-11-15/6791 шляхом забезпечення надходження коштів до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста в загальній сумі 82004,34 грн., які в 2008 - 2009 р.р. поступили на рахунок спеціального фонду управління житлового господарства Першотравневої районної у м. Чернівці ради.
На виконання вказаної постанови Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 11.06.2014 р. у справі №2а/2470/459/11.
В ході здійснення виконавчого провадження відповідачем видано постанову про накладення штрафу від 17.07.2015 р. згідно з якою за невиконання рішення суду №2а/2470/459/11 від 29.03.2014 р. накладено на боржника штраф у розмірі 680,00 грн.
В зв'язку з тим, що відповідачем не вживались заходи із зясування всіх обставин виконавчого провадження в тому числі і поважності причин невиконання судового рішення та в подальшому не були враховані постанова про накладення штрафу від 17.07.2015 р. є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник позивача надав клопотання, відповідно до змісту якого просить розглянути справу у порядку письмового провадження, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідно із ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
11.06.2015 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом по адміністративній справі №2а/2470/459/11 видано виконавчий лист про зобов'язання виконавчого комітету Чернівецької міської ради виконати вимоги Контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області від 17.09.2010 р. №24-08-11-15/6791 шляхом забезпечення надходження коштів до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста в загальній сумі 82004,34 грн., які в 2008 - 2009 роках поступили на рахунок спеціального фонду управління житлового господарства Першотравневої районної у місті Чернівці ради.
17.07.2014 р. відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на Виконком Чернівецької міської ради в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду №2а/2470/459/11 в наданий строк. Вказана постанова одержана позивачем 27.07.2015 р., що підтверджується відповідною відміткою.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У Рішенні від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05. 2002 р. у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті ст. 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV).
Статтею 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частини 1 та 2 ст. 11 Закону № 606-ХІV визначають обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та у порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Виходячи із положень до ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих листів, що видаються судами.
Згідно із ст. 25 Закону № 606-ХІV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною ч. 1 ст. 75 Закону № 606-ХІV передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
В частині 2 цієї статті зазначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Верстюка Б.А. перебуває виконавчий лист №2а/2470/459 виданий 11.06.2014 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання виконавчого комітету Чернівецької міської ради виконати вимоги контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області від 17.09.2010 р. №24-08-11-15/6791 шляхом забезпечення надходження коштів до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста в загальній сумі 82004,34 грн., які в 2008-2009 р.р. поступили на рахунок спеціального фонду управління житлового господарства Першотравневої районної у м. Чернівці ради.
У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку рішення Вищого адміністративного суду України в справі №2а/2470/459, 17.07.2015 р. відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.
Суд критично оцінює доводи позивача, що рішення Вищого адміністративного суду України в справі №2а/2470/459 не виконане з поважних причин, а саме у резолютивній частині рішення відсутній спосіб його виконання.
Судом встановлено, що Виконавчий комітет Чернівецької міської ради звертався з листом до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області з проханням роз'яснити в який спосіб виконати рішення суду на, що Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області в своєму листі від 25.02.2015 року роз'яснили, що у разі відсутності коштів на рахунках, неможливості їх перерахування тощо, може бути розглянуто питання відшкодування завданих Чернівецькому міському бюджету збитків шляхом зменшення фінансування на вказану суму бюджету Першотравневого району.
Враховуючи встановленні по справі обставини та наведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що у позивача було достатньо часу для виконання рішення суду у справі№2а/2470/459, а тому суд приходить до висновку, що позивач без поважних причин не вжив заходів щодо виконання судового рішення, відтак відповідач правомірно застосував до нього штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час вирішення справи позивач не надав до суду доказів на підтвердження обставин, які б вказували на наявність поважних причин, що ускладнюють виконання рішення в адміністративній справі №2а/2470/459.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 94, 158, 160-167 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через
Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187
Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя І.В. Маренич