10 серпня 2015 р. м. Чернівці справа № 824/1735/15-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Чернівецький міський центр зайнятості (далі - позивач або ЧМЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач або ОСОБА_1) заборгованість у сумі 487,20 грн.
Представник позивача надав клопотання, відповідно до змісту якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Відповідач про день, час та місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, зокрема на його адресу зазначену в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, відправлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Однак конверт із зазначеною ухвалою повернутий до суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до ч.8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Враховуючи вищевикладене та на підставі ч.4,6 ст.128 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до змісту позовної зави та додатків до неї вимоги позивача обґрунтовуються наступними обставинами. Так, до ЧМЦЗ звернувся відповідач із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання його працевлаштування. Наказом позивача відповідачу присвоєно статус безробітного, в той же день його ознайомлено з правами та обов'язками, які він має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім цього, йому призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям. У період часу з серпня 2014р. по червень 2015 р. ОСОБА_1 отримала допомоги у зв'язку із безробіттям у сумі 487,20 грн. В результаті проведення обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Державною податковою адміністрацією та Пенсійним Фондом України щодо рослідування страхового випадку та обгрунтованості матеріального забезпечення безробітному, було встановлено , що під час перебування на обліку в ЧМЦЗ зайнятості з 05.08.2014 р. по 19.06.2015р. відповідач був зайнятою людиною , оскільки знаходився у трудових відносинах з ТОВ " Метро Кеш Енд Кері Україна " з 15.04.2015 р. На підставі акту перевірки ЧМЦЗ видано наказ №272 від 22.06.2015 р., відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані відповідачу як допомога по безробіттю у розмірі 487,20 грн. Листом-вимогою №32-13/1714 від 24.06.2015 р. відповідачу запропоновано добровільно повернути зазначені кошти. Однак, на момент подачі позову сума боргу відповідачем не погашена. Виходячи з цього позивач просить стягнути суму боргу на користь ЧМЦЗ.
Відповідач про свою правову позицію у справі суд не повідомив.
Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Законами України "Про зайнятість населення" 05.07.2012 р., №5067-VI (далі - Закон №5067) та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.
Згідно із ст. 12 Закону № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Пунктом 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі - Порядок), обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що ЧМЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №5067 безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи, а відповідно до п.7 цієї ж статті зайнятістю є не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Згідно із ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом V Закону № 1533-ІІІ.
ОСОБА_1 в серпні 2014 р. звернулася до ЧМЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просила до вирішення питання щодо її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім цього, у зазначеній заяві відповідач підтвердив те, що на той момент не мала постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у т.ч. на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно. Допомогу по безробіттю просила виплачувати один раз на місяць.
Наказом ЧМЦЗ від 12.08.2014 р. № НТ140812 відповідачу присвоєно статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 10.11.2014 р. 19.06.2015 р. внаслідок невідвідування відповідачем ЧМЦЗ більше 30 календарних днів, у зв'язку з чим прийнято рішення № НТ150619 про припинення виплати допомоги по безробіттю. Відповідач перебував на обліку у державній службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю протягом періоду часу з 12.08.2014 р. по 19.06.2015 р.
Виходячи з законодавчого визначення безробітної особи, що наведене вище, та ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4,7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до ЧМЦЗ для надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач документально відповідав визначеним для цього законом умовам та мав відповідно право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Виходячи з того, що ст. 31 цього ж Закону працевлаштування безробітного визначено як підставу припинення виплати допомоги по безробіттю, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості про своє працевлаштування. Разом з цим, відповідно до поданих матеріалів ЧМЦЗ, ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах. Проте, відповідач не повідомив ЧМЦЗ, чим порушив свій обов'язок своєчасно повідомляти службу зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення.
Відповідно до ч. 3, ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно із Порядком, у випадку, якщо до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, він повинен провести розслідування достовірності настання страхового випадку щодо такої особи. Результати перевірки оформлюються актом.
22.06.2014 р. ЧМЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стосовно ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт № 265, відповідно до висновків якого виявлено порушення з боку відповідача, що полягає у перебуванні на обліку у ЧМЦЗ у статусі безробітного в той час, коли знаходився у трудових відносинах з ТОВ " Метро Кеш Енд Кері Україна " з 15.04.2015 р.. На підставі акту прийнято наказ № 272 від 22.06.2015 р., відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані відповідачу як допомога по безробіттю у розмірі 487,20 грн.
Відповідно до п. 7 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Зазначене повідомлення направлене відповідачу 24.06.2015 р.
Однак, станом на момент подачі позову зазначений борг відповідачем не погашено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів матеріального забезпечення у сумі 487,20 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів допомоги по безробіттю задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернівецького міського центру зайнятості кошти незаконно виплаченого матеріального забезпечення у сумі 487 ( чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. на р/р 37178032000051 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 21415538
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.В. Анісімов