Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
06 серпня 2015 р. Справа № 820/5787/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.
при секретарі судового засідання - Богомол Т.С.,
за участю позивача - не прибув,
представника відповідача - Поярко І.В.,
представника третьої особи - Поярко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа: Головне управління Міністерства доходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа Головне управлянні міністерства доходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними дії Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162203 від 06.02.2015 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами проведення фахівцями Головного управління Міністерства доходів у Харківській області фактичної перевірки Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000162203 від 06.02.2015 року, яким застосовано до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7716,20 грн. На думку позивача зазначене податкове повідомленням-рішення винесене з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду разом із поясненням просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та зазначив, що податковим органом дотримано норм діючого законодавства під час проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача, а винесене податкове повідомлення-рішення є наслідком виявлених під час проведення перевірки порушень, а отже є законним та не підлягає скасуванню.
Представник третьої особи в судове засідання прибув, проти позову заперечував та підтримав позицію відповідача по справі, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, код НОМЕР_1, зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.03.1997 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 480 017 0000 004944, місце проживання: 61112, АДРЕСА_1, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємства (а.с. 43).
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що за позивачем зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 45,9 кв.м за адресою АДРЕСА_3 (а.с.47).
За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців судом встановлено, що за основним видом діяльності позивача зареєстровано 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 45-46).
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач має ліцензію серії НОМЕР_4 видану Головним управлінням Міндоходів у Харківській області на роздрібну торгівлю алкогольними напоями ФОП ОСОБА_2 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_3, магазин, дата реєстрації 25.03.2014 року, видана 26.03.2014 року дійсна з 26.03.2014 року по 26.03.2015 року (а.с.48).
Відповідно до Додатку до ліцензії №142035641304 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 26.03.2014 року по 26.03.2015 року до переліку електронних контрольно-касових апаратів належить апарат реєстраційне посвідчення на ЕККА 2035002649 від 01.03.2012 року Західна ОДПІ ГУМ у Харківській області, модель DATECS, заводський номер ДУ02017565 дата виготовлення 13.02.2007 р. ( а.с. 50).
Також позивач має ліцензію серії НОМЕР_5 видану Головним управлінням Міндоходів у Харківській області на роздрібну торгівлю тютюновими виробами ФОП ОСОБА_2 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_3, магазин, дата реєстрації 25.03.2014 року, видана 26.03.2014 року дійсна з 26.03.2014 року по 26.03.2015 року (а.с.49).
Судом під час судового розгляду справи встановлено, що фахівцями Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень на проведення перевірки №307 та 308 від 23.01.2015 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин торгівельний павільйон, що розташований за адресою АДРЕСА_3, за результатами якої складено акт від 26.01.2015 року №145/20/40/22/НОМЕР_1 фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів,ю дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (а.с. 30-31).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162203 від 06.02.2015 року та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 7716,20 грн (а.с. 6).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій. визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.
Відповідно до ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку; направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Таким чином, в платника податків є право не допускати до проведення перевірки посадових осіб органу державної фіскальної служби до проведення фактичної перевірки з підстав, зазначених в п.п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.
Судом під час судового розгляду справи встановлено, що фахівців контролюючого органу допущено до перевірки продавцем магазину ОСОБА_4 після пред'явлення направлень та наказу на проведення перевірки. Зауважень щодо проведення перевірки або будь-яких заперечень не висловлено, про що свідчить підпис ОСОБА_4 у акті проведеної перевірки.
Позивачем надано до суду пояснення та зазначено, що 05.02.2015 року засобами поштового зв'язку отримано запрошення від 04.02.2015 року до Західної об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Харківській області, для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання документів згідно з п.4.3 акта перевірки. У запрошенні зазначено про необхідність прибуття до податкового органу до 09.02.2015 року (а.с. 76).
Проте відповідачем 06.02.2015 року винесено спірне податкове повідомлення-рішення без отримання документів від позивача. Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу викладені у акті від 26.01.2015 року, а саме: пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР - проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів. При продажу 1 пачки цигарок «Парламент Аква Блю» у розрахунковому документі зазначено - «Сигарети». За вчинення даного порушень згідно п.б ст.17 Закону № 265/95-ВР передбачено застосування штрафної санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 85,00 грн; пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР - порушення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання (згідно відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків ТМЦ відсутні накладні на товар, що реалізується на загальну суму 3815,10 грн). За вчинення даного порушення приписами ст. 20 Закону 265/95- ВР передбачено застосування штрафної санкції (у розмірі подвійної вартості неоподаткованих товарів, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) 3815,10грн.*2 = 7630,20 грн.; пункт 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР - невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 457,60грн. За допущене порушення передбачена відповідальність, згідно п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР, у вигляді застосування штрафної санкції за вчинення вперше - 1 грн.
Позивач ФОП ОСОБА_2 не погодився із висновками податкового органу та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями та скористався правом на адміністративне оскарження. Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарги від 20.05.2015 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 8-10).
Що стосується позовної вимоги щодо визнання протиправними дії Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі отриманих матеріалів від Головного Управління Міндоходів у Харківській області, акту проведеної перевірки Західною ОДПІ ГУМ у Харківській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно до розрахунку штрафних санкцій (а.с 7).
Що стосується посилань позивача щодо направлення посадовими особами відповідача засобами поштового зв'язку запрошення від 04.02.2015 року до Західної об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Харківській області, для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання документів згідно з п.4.3 акта перевірки із зазначенням про необхідність прибуття до податкового органу до 09.02.2015 року суд зазначає наступне. Фактична перевірка проводилась фахівцями податкового органу у присутності ОСОБА_4 продавця магазину. Судом під час огляду акту перевірки від 26.01.2015 року №145/20/40/22/НОМЕР_1 встановлено, що продавцем ОСОБА_4 власноручно записано у розділі 4 акту від 26.01.2015 року про ознайомлення із актом перевірки, відсутність претензій до перевіряючих та отримано примірник акту перевірки.
Відповідно до п.4.2 акту перевірки зазначено, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів викладених у акті, керівнику пропонується прибути до органу ДПС Західної ОДПІ ГУМ у Харківській області у десятиденний термін (зв.бік а.с.15).
Таким чином суд приходить до висновку, що позивач був повідомлений про необхідність прибуття до податкового органу вже після проведення перевірки під час отримання акту від 26.01.2015 року №145/20/40/22/НОМЕР_1, а отже мав прибути до податкового органу навіть без отримання запрошення у встановлений термін, окрім того в отриманому запрошенні судом не виявлено зазначення про продовження строків розгляду питання щодо застосування фінансових санкцій до позивача за наслідками проведеної перевірки.
Окрім того, позивачем не конкретизовано які саме дії Західної ОДПІ ГУМ у Харківській області слід вважати протиправними.
Що стосується встановлених перевіряючим органом в діяльності позивача порушень суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних записів за місцем їх реалізації та/або зберігання на суму 3554,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Фактичною підставою для нарахування позивачу фінансових санкцій у розмірі 7630,20 грн., слугував висновок фахівців податкового органу про не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 3815,10 грн.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Отже, з аналізу вищезазначеного вбачається, що положення вказаного Закону чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) на ведення такого обліку у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Водночас, покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду України викладеними у постанові від 22.01.2015 №21-275а14.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
Відповідно до норм п 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Облік надходження товару від постачальників здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника.
Документом, який містить відомості про господарську операція та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік" та фінансову звітність в Україні" є первинний документ. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік").
Так, під час проведення фактичної перевірки господарської одиниці, що належать позивачу, у присутності продавця магазину, фахівцями ГУ Міндоходів у Харківській області були встановлені товарні запаси за місцем реалізації товару на суму 3815,10 грн, проте документи на ТМЦ в сумі 3815,10 грн, в ході проведення перевірки надані не були.
Під час судового розгляду справи позивачем долучено до матеріалів справи на підтвердження необґрунтованості застосованих штрафних санкцій документи на ТМЦ, що підтверджують здійснення позивачем господарських операцій із ПФ «Свіфт», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «УДК», а саме: накладні на отримання ТМЦ, чеки на оплату отриманих ТМЦ від постачальників, товарно-транспортні накладні (а.с.57-68).
З огляду зазначених первинних документів судом встановлено, що товарно-транспортні накладні та видаткові накладні оформлені не належним чином, зокрема, у всіх товарно-транспортних накладних відсутні дата, час навантаження, підпис особи, яка передала ТМЦ водію-експедитору, печатка та підпис особи, що отримувала товар вже безпосередньо від ПФ "Свіфт", ФОП ОСОБА_6 у накладних отриманих від ТОВ «УДК» відсутній підпис та печатка особи, яка отримувала ТМЦ (а.с. 64-71,154-160).
Таким чином дані товарно-транспортні та видаткові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не можуть вважатися первинними документами які підтверджують факт вчинення господарських операції позивача з ПП фірма "Свіфт", ФОП ОСОБА_6, ТОВ «УДК».
Що стосується встановленого під час перевірки порушення пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР - проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів та пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР - невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій суд зазначає наступне.
Положення статті 3 Закону 265/95-ВР чітко визначають обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 11); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (пункт 13).
Судом під час розгляду справи встановлено, що під час перевірки виявлено факт проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів, що стало підставою для застосування до позивача санкцій відповідно до п.6 ст. 17 Закону України №265/95-ВР в розмірі 85,00 грн, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією чеку від 26.01.2015 року зробленого о 10:58 год. (а.с.34).
Згідно з абзацом 15 статті 2 Закону 265/95-ВР розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових документів або заповнений вручну.
Суд зазначає, що форма та зміст розрахункових документів, які повинні видаватися суб'єктам господарювання для підтвердження факту придбання (повернення) товару визначено Положенням, затвердженим наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 (надалі - Положення №614).
Пунктом 3.1 Положення №614 серед обов'язкових реквізитів фіскального касового чека визначено, зокрема, найменування товару (послуг).
Також, судом встановлено, що під час проведення перевірки виявлено відповідно до денного звіту реєстратора розрахункових операцій від 26.01.2015 сума коштів становила 79,90 грн (а.с. 34), відповідно до опису наявних купюр та монет, складеного продавцем ОСОБА_7 під час проведення перевірки, (а.с.33) сума грошових коштів на місці проведення розрахунків - 537,50 грн., що беззаперечно підтверджує наявність невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 457,60 грн.(537,50грн. - 79,90 грн.).
З урахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано застосовано штрафні санкції за встановлені порушення, які відображені в акті перевірки від 26.01.2015 року №№145/20/40/22/НОМЕР_1 та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000162203 від 06.02.2015 року в частині застосованих до позивача фінансових санкцій у розмірі 7716,20 грн.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено факт порушення позивачем норм діючого законодавства та не спростовано висновків контролюючого органу щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа: Головне управління Міністерства доходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, інші відомості суду не відомі) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1717 (тисяча сімсот сімнадцять) грн. 38 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2015 року.
Суддя Нуруллаєв І.С.