Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
31 липня 2015 р. № 820/5598/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
за участі секретарі судового засідання Звягіна Я.І.,
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Потапенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення за формою "Р", винесені Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2015 року за №0002801702, №0002811702, №0002821702, від 14.05.2015 року №0004321702, від 07.04.2015 року №0002791702; скасувати вимоги про сплату боргу: від 25.03.2015 року №Ф0002461702, №Ф0002451702.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення та податкові вимоги ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що контролюючим органом правомірно зафіксовано порушення чинного податкового законодавства України, а отже і винесені на підставі висновків перевірки податкові повідомлення - рішення та податкові вимоги є законними, просив у позові відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:
Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, результати перевірки оформлені актом 705/20-23-17-02-НОМЕР_1 від 25.03.2015 року, яким зафіксовано порушення п. 3.2 ст. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1025, а саме: не відображення у графах 2 та 11 сум нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться, в грошовій формі, виходячи із цін їх придбання; п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п 139.1 ст. 139, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2013 рік на суму 142814,98 грн. та заниженню податку на доходів фізичних осіб за 2013 рік в сумі 21968,37 грн.; п.51.1 ст. 51, п.119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) не відображено даних у податкових розрахунках за формою 1 ДФ про суми виплачених доходів гр. ОСОБА_4; п.п.162.1.3 п.162.1 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1, абз. а п.п.168.4.5, п.п.168.4.7, п.п.168.4.8 п.168.4 ст. 168 Податкового Кодексу України, несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб за листопад 2013 року в сумі 406,74 грн., неперераховано податку на доходи з фізичних осіб за період січень 2013 року по грудень 2013 року у сумі 3857,85 грн. у т.ч. за січень у сумі 247,16 грн., за лютий у сумі 247,16 грн., за березень у сумі 247,16 грн., за квітень у сумі 247,16 грн., за травень у сумі 427,16 грн., за червень у сумі 247,16 грн., за липень у сумі 427,16 грн., за серпень у сумі 247,16 грн., за вересень у сумі 472,16 грн., за жовтень у сумі 247,16 грн., за листопад у сумі 247,16 грн., за грудень у сумі 539,66 грн., що призвело до донарахування пені у сумі 549,89 грн.; п.2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI, абз. 3 ч. 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI, в результаті чого донараховано єдиного внеску за 2013 рік в розмірі 20979,24 грн.; ст. 7, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, в результаті чого донараховано: єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 37,66% за 2013 рік у сумі 8009,58 грн., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 3,6% за 2013 рік у сумі 765,65 грн.; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 рік №2755-VI не зберігання первинних документів (т. 1 а.с. 12-42).
На підставі акту перевірки 705/20-23-17-02-НОМЕР_1 від 25.03.2015 року відповідачем складено податкові повідомлення - рішення: від 07.04.2015 року №0002801702, №0002811702, №0002821702, №0002791702, від 14.05.2015 року №0004321702 (т. 1 а.с. 49-52, 54).
Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, податковими вимогами позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження та подав скарги до ГУ ДФС у Харківській області (т.1 а.с. 57-66).
Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 29.04.2015 року №87/ФОП/20-40-10-07-14 скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення від 07.04.2015 року №0002801702, №0002811702, №0002821702, №0002791702 залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 07.04.2015 року №0002821702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) збільшено на суму 305,06 грн. (т. 1 а.с. 67-72).
29.04.2015 року рішенням ГУ ДФС у Харківській області №88/ФОП/20-40-10-04-14, скаргу на вимоги про сплату боргу залишено без задоволення, а вимоги залишено без змін (т. 1 а.с. 73-76).
Щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2015 року №0002821702, №0002801702, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002461702 від 25.03.2015 року (т. 1 а.с. 55), суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що у первіряємому періоді фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність з використанням праці найманих працівників та виплачував дохід у вигляді заробітної плати згідно трудових договорів зареєстрованих у центрі зайнятості, зокрема: ОСОБА_5 (водій, трудовий договір №20101101531 від 30.11.2011 року) (т. 1 а.с. 198-199), ОСОБА_6 (інженер з експлуатації машинного парку, трудовий договір №20101200533 від 21.03.2012 року) (т. 1 а.с. 200-201), ОСОБА_7 (водій, трудовий договір №20101201096 від 09.08.2012 року) (т. 1 а.с. 202-203).
З матеріалів справи, судом встановлено, що гр. ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 07.08.2012 року 21.03.2012 року та 01.01.2012 року звернулись до позивача із заявами про переведення їх на режим роботи неповного робочого часу тривалістю 4 години, та погодились з умовами праці та оплатою (т. 1 а.с. 77-79).
На підставі вище вказаних заяв гр. ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 позивачем із зазначеними громадянами 07.08.2012 року, 21.03.2015 року, 01.12.2011 року укладено додаткові угоди до трудових договорів (т. 1 а.с. 80-82), а в подальшому складено наказ (розпорядження) №07/08, №21/03, №01/12 про встановлення режиму неповного робочого дня для даних громадян (т. 1 а.с. 83-85).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за січень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 21 день, всього за місяць по 84 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 13).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за лютий 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 20 днів, всього за місяць по 80 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 14).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за березень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 20 днів, всього за місяць по 80 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 15).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 22 дня, всього за місяць по 88 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 16).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за травень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 18 днів, всього за місяць по 72 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 17).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за червень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 19 днів, всього за місяць по 76 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 18).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за липень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 23 дні, всього за місяць кожен відпрацював по 92 години, відповідно кожного дня 4 години (т. 2 а.с. 19).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за серпень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 21 день, всього за місяць по 84 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 20).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за вересень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 21 день, всього за місяць по 84 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 21).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 23 дні, всього за місяць по 92 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 22).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за листопад 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 21 день, всього за місяць по 84 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 23).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за грудень 2013 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відпрацювали 22 дні, всього за місяць по 88 години, тобто кожного дня по 4 години (т. 2 а.с. 20).
Тобто, відповідач дійшов хибного висновку щодо не доплати зазначеним вище особам заробітної плати, оскільки заробітна плата гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виплачені із розрахунку відпрацьованого часу встановленого за неповний робочий день.
Щодо посилань фіскального органу про безпідставність виплати позивачем ОСОБА_4 на відрядження коштів у розмірі 5850,00 грн., який не перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3, суд зазначає, що між позивачем та гр. ОСОБА_4 20.05.2013 року укладено договір надання фінансової допомоги на поворотній основі, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (т. 2 а.с. 94). Надання фінансової допомоги здійснювалось шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку НОМЕР_2.
Грошові кошти надані позивачем у розмірі 5850,00 грн. як поворотна фінансова допомога повернуті позикодавцю 31.12.2013 року, як то передбачено умовами вище вказаного правочину, що підтверджується актом (т. 2 а.с. 95).
Відповідно до положень ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Приписами ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах;
Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.
Крім того, фіскальним органом зазначено, що в перевіряємий період позивачем не до перераховано єдиного внеску нарахованого з сум заробітної плати за 2013 рік на загальну суму 8009,58 грн. та сум єдиного внеску утриманого із сум заробітної плати за 2013 рік на загальну суму 765,65 грн., в результаті чого порушено ст. 7, 9 Закону України від 08.07.10 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на підставі чого відповідачем складено податкову вимогу про сплату боргу №Ф-0002461702 від 25.03.2015 року.
Відповідно до ст.7 Закону України від 08.07.10 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина , батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно зі ст. 9 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Таким чином, під час проведення перевірки фіскальним органом, не прийнято до уваги того факту, що наймані працівники ФОП ОСОБА_3 працювали не повний робочий день, а тому отримували заробітну плату за фактично відпрацьовані часи, відтак позивачем не порушено вимоги п.п.162.1.3 п.162.1 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1, абз. а п.п.168.4.5, п.п.168.4.7, п.п.168.4.8 п.168.4 ст. 168 Податкового Кодексу України та не занижено розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 07.04.2015 року №0002821702, №0002801702 та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002461702 від 25.03.2015 року, відповідач не дослідив належним чином надані до перевірки документи, відтак дійшов невірного висновку, що призвело до безпідставного покладення на позивача додаткового обов'язку по сплаті податків та зборів до бюджету.
Таким чином, складені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 07.04.2015 року №0002821702, №0002801702 та податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002461702 від 25.03.2015 року, підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 07.04.2015 року №0002791702, №0002811702, від 14.05.2015 року №0004321702, вимоги про сплату боргу від 25.03.2015 року №Ф0002451702, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу до початку перевірки фіскальним органом вручено лист від 28.01.2015 року №682/10/20-23-17-02-15 (т. 2 а.с. 63), в якому останній просив надати первинні бухгалтерські документи пов'язані з господарською діяльністю у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, однак ні на час перевірки, ні під час розгляду справи первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу витрат за 2013 рік суми 134306,53 грн. на придбання ПММ, не надані.
Суд критично ставиться до посилань представника позивача про надання зазначених вище документів, листами від 28.01.2015 року №682/10/20-23-17-02-15, від 25.02.2015 року, від 03.03.2015 року (т. 2 а.с. 63-65), оскільки з даних листів не зрозуміло кількість та обсяг наданих авансових звітів. Крім того, фіскальним органом не заперечує факт їх подання, однак зазначає, що вони подані не в повному обсязі, а саме: відсутні первинні документи на підтвердження суми у розмірі 134306,53 грн.
Згідно із положеннями п.п.121.1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Відповідно до п123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Приписами п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
У зв'язку із несвоєчасним перерахуванням ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб за листопад 2013 року у сумі 406,74 грн., фіскальним органом правомірно на підставі положень п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України застосовано до позивача податковим повідомленням - рішенням від 14.05.2015 року №0004321702 штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 305,06 грн., відтак суд дійшов висновку, що дане податкове повідомлення - рішення є законним та скасуванню не підлягає.
Поряд із цим, суд зазначає, що в перевіряємий період між позивачем та АТВТ "Свемон-Восток" укладено договір оренди нежитлового приміщення (бокс) від 01.01.2011 року №11/11, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 304,5 кв.м. (т.2 а.с. 73-74).
За умовами вищевказаного договору орендар, ФОП ОСОБА_3 сплачує орендну плату у розмірі 4500 грн. за місяць, комунальні послуги не входять до загальної суми оренди. Приміщення (бокс) передано в оренду, про що складено акт прийому - передачі приміщення від 01.01.2011 року (т. 2 а.с. 75).
Відповідно до даних книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_3 включив до складу витрат за 2013 рік виплати по відшкодуванню комунальних послуг АТВТ "Свемон-Восток" у сумі 8508,45 грн. (т. 1 а.с. 86-120).
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та АТВТ "Свемон-Восток" укладено договір купівлі - продажу від 28.12.2011 року (т. 2 а.с. 76), зареєстрований в реєстрі за № 3686, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 придбав у АТВТ "Свемон-Восток" нежитлову будівлю та приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 285,3 кв.м.
Відповідно до витягу про Державну реєстрацію прав від 20.07.2012 року № 34891895, нежитлові приміщення №6-9, 18-22 літ. "АЕ-1" загальною площею 402,9 кв.м., літ. "АЖ-1" загальною площею 882,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 відповідно до договору НОМЕР_3 від 28.12.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з набуттям ФО-П ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, АТВТ "Свемон-Восток", яке не є власником приміщення, не має можливості надавати їх в оренду.
Враховуючи те, що нежитлові будівлі, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, належать ФОП ОСОБА_3 та те, що договір оренди нежитлового приміщення №11/11 від 01.01.2011 року укладений з АТВТ "Свемон-Восток" втратив чинність, відтак ФОП ОСОБА_3 безпідставно відніс до складу валових витрат, витрати на відшкодування комунальних послуг у сумі 8508,45 грн., що є порушенням п. 138.2 ст. 138 пп..139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Згідно до вимог п.177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Таким чином, позивач зайво відніс до складу витрат, витрати на придбання паливно -мастильних матеріалів та витрат по відшкодуванню комунальних послуг на загальну суму 142814,98 грн., що свідчить про порушення з боку позивача приписів п. 138.2 ст. 138 пп..139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого і єдиного внеску та наданих первинних документів встановлено, що сума чистого доходу за 2013 рік складає 22131,23 грн. у т.ч. за січень у сумі 1844,27 грн., за лютий у сумі 1844,27 грн., за березень у сумі 1844,27 грн., за квітень у сумі 1844,27 грн., за травень у сумі 1844,27 грн., за червень у сумі 1844,27 грн., за липень у сумі 1844,27 грн., за серпень у сумі 1844,26 грн., за вересень у сумі 1844,28 грн., за жовтень у сумі 1844,20 грн., за листопад у сумі 1844,34 грн., за грудень у сумі 1844,26 грн.
За результатами перевірки оподаткований дохід за 2013 рік завищено, у зв'язку з тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зайво відніс до складу витрат, витрати на придбання паливно - мастильних матеріалів та витрат по відшкодуванню комунальних послуг, у зв'язку з чим, сума оподаткованого доходу за 2013 рік складає 142814,98 грн., а саме за січень у сумі 1073,64 грн., за лютий у сумі 526,37 грн., за березень у сумі 500,0 грн., за квітень 2708,54 грн., за серпень у сумі 1002,18 грн., за вересень у сумі 476,97 грн., за жовтень 27025,54 грн., за листопад 38971,49 грн., за грудень 69363,58 грн.
Сума доходу на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини за даними звітів сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% становить 22131,23 грн., за даними перевірки 82590,13 грн., отже, відхилення суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% становлять 60458,90 грн.
Положеннями ч. 3, 4, 5 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно із вимогами абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги положення абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд дійшов висновку, що позивачем єдиний внесок за 2013 рік не доплачено у розмірі 20979,24 грн.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2015 року №0002791702, №0002811702, вимоги про сплату боргу від 25.03.2015 року №Ф0002451702, задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2015 року №0002821702, №0002801702, податкову вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002461702 від 25.03.2015 року. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн..
В даному випадку, враховуючи майнові вимоги позивача, при поданні адміністративного позову, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повинен сплатити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь бюджету недоплачену суму судового збору у розмірі 619,59 грн.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення - рішення за формою "Р" винесені Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2015 року за №0002821702, №0002801702 та вимогу про сплату боргу від 25.03.2015 року № Ф - 0002461702.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач-УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ОКПО 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір у розмірі 619,59 грн. ( шістсот дев'ятнадцять гривень 59 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 5 серпня 2015 року.
Суддя М.О. Лук'яненко