Справа № 817/376/15
11 серпня 2015 року 14год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник не з'явився,
третя особа 1: не з'явився,
третя особа 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_2
до Державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини В'ячеславівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5
про скасування державної реєстрації,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини В'ячеславівни; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, проведену на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданих 28.01.2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною В'ячеславівною ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Заявою від 17.03.2015 (а.с.67) позовні вимоги збільшено. З врахуванням заявлених позовних вимог ОСОБА_2 просив:
- скасувати рішення державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на Уг частину квартири, виданого 28 січня 2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною Вячеславівною ОСОБА_4;
- скасувати рішення державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданого 28 січня 2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною Вячеславівною ОСОБА_5.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, та здійсненні державної реєстрації такого права, оскільки право власності на дану квартиру вже зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Позивач вважає, що визнання недійсними у судовому порядку правовстановлюючих документів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частину кватири АДРЕСА_1, а саме - свідоцтв про право на спадщину, є підставою для скасування за останніми права власності на вказану квартиру.
Відповідач позов не визнала про що подано письмове заперечення (а.с.36).
У своєму запереченні вказує, що існує певний порядок внесення відомостей, щодо скасування державної реєстрації речових прав. Зазначає, що для здійснення операцій з Державним реї-стром, нотаріусу потрібно вчиняти нотаріальну дію. Разом з тим, скасування державної реєстрації прав не є нотаріальною дією, тому відповідно до Закону України «Про нотаріат» нотаріус не має права вносити зміни про скасування державної реєстрації.
Зазначає і те, що ОСОБА_2 було роз'яснено порядок скасування права власності на квартиру та порядок внесення відомостей в Державний реєстр речових прав: скасувати право власності, а саме рішення про державну реєстрацію, можна тільки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки скасування не є нотаріальною дією, нотаріус не мас доступу до Реєстру речових прав, а тому заяву про припинення права власності на підставі рішення суду на квартиру необхідно подавати державному реєстратору прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав - до Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2015, на підставі клопотання представника позивача позовну заяву в частині позовних вимог щодо скасуваннядержавної реєстрації права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, проведену на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданих 28.01.2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною В'ячеславівною ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.53, 57, 64), про дату, час та місце судового розгляду вважається повідомленим належним чином на підставі ч. 11 ст. 35 КАС України.
Судом не визнавалася обов'язковою явка державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни та третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 128 КАС України, проведення судового розгляду здійснюється за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Як встановлено в ході розгляду справи, Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29.05.2014 року в справі 572/537/14-ц визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, видане 28 січня 2014 року державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, видане 28 січня 2014 року державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 своєчасно подано заяву про прийняття спадщини (заява від 5 квітня 2014 року № 389), в зв'язку з чим у відповідності до вимог ст.ст. 1261, 1269, 1270 ЦК України як спадкоємець за законом першої черги останній набув право спірну квартиру в порядку спадкування після смерті батька.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 12.09.2013 року в справі № 572/3383/13-ц позбавлено ОСОБА_2 права на спадкування після смерті батька - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання свого обов'язку як повнолітнього сина щодо утримання свого батька, який в останні роки свого життя перебував у безпорадному стані внаслідок хвороби і потребував сторонньої допомоги.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28.11.2013 року Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12.09.2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2014 року в справі № 6-54282 ск 13 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12.09.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28.11.2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язків щодо утримання спадкодавця, усунення від права на спадкування, надання права на спадкування.
Крім цього, вказаною ухвалою суду касаційної інстанції виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12.09.2013 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від справі № 6-54282 св 13 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12.09.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28.11.2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язків щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02.07.2014 року в справі №572/1687/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування.
ОСОБА_2 26.11.2014 звернувся до Державного нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину, у відповідь на яку отримав лист від 06.12.2014 року № 872/01-16 про те, що Державним нотаріусом на спірну квартиру зареєстровано право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в зв'язку з чим Свідоцтво не може бути видане.
На думку суду, з огляду на вказані обставини, такі перешкоди унеможливлюють позивача у праві на власність квартирою та забезпеченні оформлення такої у встановленому порядку.
Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України №1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно з ст. 2 Закону України №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст. 3 вказаного Закону).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Статтею 6 Закону України №1952 визначена система органів державної реєстрації прав, яку становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації відноситься до повноважень органів державної реєстрації прав, що утворені Міністерством юстиції України (стаття 8 Закону України №1952).
Частина 1 ст. 9 Закону України №1952 містить норму, відповідно до якої, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Абзац 2 пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України №1952 встановлює, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.
Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до за писів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. №3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реє стру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Тотожна норма міститься в ст. 26 Закону України №1952, у якій встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, діючим законодав ством прямо передбачено, що скасування за пису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення про реєстрацію права власності.
Таким чином, з огляду на Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02.07.2014 року в справі №572/1687/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2014 року, рішення державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданого 28 січня 2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною Вячеславівною ОСОБА_4 та рішення державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданого 28 січня 2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною Вячеславівною ОСОБА_5 підлягають скасуванню у судовому порядку.
Крім того, судом встановлено, що 28.01.2015 року Рівненським окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі №817/4063/14, якою ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини В'ячеславівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання вчинення певних дій.
Зі змісту даної постанови слідує, що предметом у вказаній справі було зобов'язання Державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини В'ячеславівни скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, проведену на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданих 28.01.2014 року.
Суд звертає увагу, що в даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою скасувати Рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, проведену на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданих 28.01.2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною В'ячеславівною ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що за своєю правовою природою є іншим предметом спору, ніж в адміністративній справі №817/4063/14 і, при цьому, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та не виходить за межі завдань адміністративного судочинства, передбачених ст. 2 КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
Суд погоджується, що скасування державної реєстрації прав не є нотаріальною дією, а тому відповідно до Закону України "Про нотаріат" відповідач не має права вчиняти дії щодо скасування державної реєстрації права власності, однак при цьому не позбавлений компетенції щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни №10381813 від 28.01.2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданого 28 січня 2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною Вячеславівною ОСОБА_4.
Скасувати рішення державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовської Марини Вячеславівни №10381813 від 28.01.2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, виданого 28 січня 2014 року Державним нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською Мариною Вячеславівною ОСОБА_5.
Присудити на користь позивача ОСОБА_2 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73, 08 грн..
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.