копія
05 серпня 2015 р. Справа № 818/2142/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Сумцова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818242/15
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Сумській області
про скасування податкових-повідомлень рішень,-
ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Сумській області, відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення від 10.04.2015 р. №0000021703 та 30000031703.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні транспортних засобів, за підсумками якої складено акт від 26.03.2015 № 14/18-28-03-16/НОМЕР_1.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 № 0000021703 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 19 033,80 грн., в т.ч. на суму 15 227,04 грн. за основним платежем та 3 806,76 грн. за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 № 0000031703 про збільшення грошового зобов'язання по миту на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на загальну суму 8 652,85 грн., в т.ч. на суму 6 922,28 грн. за основним платежем та 1730,57 грн. за штрафними санкціями.
Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 переміщено на митну територію України та здійснено митне оформлення в Сумській митниці транспортних засобів на підставі рахунків купівлі-продажу, в яких покупцем імпортованих транспортних засобів зазначено не ОСОБА_3, а іншу особу - ОСОБА_4, отже в зовнішньоекономічній діяльності по придбанню за кордоном транспортних засобів з метою їх ввезення в Україну ОСОБА_3 діяв не від власного імені, а як представник (повірений) вищевказаної особи і в його інтересах. Повноваження ОСОБА_3 як представника (повіреного) ОСОБА_4 відповідно до статті 244 ЦК України були оформлені у формі довіреності від 18.09.2013р., посвідченої приватним нотаріусом Шокола Н.В.
Згідно положень глав 17 та 68 Цивільного кодексу України повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє права та обов'язки довірителя, а не повіреного.
Таким чином, на переконання позивача, ГУ ДФС у Сумській області неправомірно донараховані податки та штрафні санкції ОСОБА_3, як представникові платника податків, а не безпосередньо платнику податків, яким є інша особа.
Крім того позивач, звертає увагу на те, що при здійсненні донарахувань ані в акті перевірки, ані в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях взагалі не зазначено, який з шести методів визначення митної вартості було застосовано, що позбавляє саму процедуру донарахування ознак законності, а ОСОБА_3 - можливості апелювати щодо правомірності використаного методу.
Також, позивач зауважує, що під час призначення та здійснення перевірки ГУ ДФС у Сумській області керувалося не існуючим та офіційно не оприлюдненим нормативно- правовим актом, а саме наказом Міністерства доходів і зборів України від 03.09.2013 № 440 "Щодо проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи".
Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно наказу ГУ ДФС у Сумській області від 28.01.2015 №41 була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ОСОБА_3 законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт перевірки від 26.03.2015 №14/18-28-03-16/НОМЕР_1 (а.с. 10-17).
10.04.2015 відповідачем на підставі акту перевірки прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від № 0000021703 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 19 033,80 грн., в т.ч. на суму 15 227,04 грн. за основним платежем та 3 806,76 грн. за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 № 0000031703 про збільшення грошового зобов'язання по миту на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на загальну суму 8 652,85 грн., в т.ч. на суму 6 922,28 грн. за основним платежем та 1730,57 грн. за штрафними санкціями (а.с. 19-20).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачем на митну територію України ввезені транспортні засоби, бувші у користуванні, марки «Mersedes Bens»:
- Sprinter 315 CDI 2007 року випуску, кузов НОМЕР_2, відповідно до рахунку фактури №2226-945558 від 21.10.2013 фірми «Daimler AG» та митної декларації від 05.11.2013 року №805130000/2013/14072;
- Sprinter 316 CDI 2009 року випуску, кузов НОМЕР_3, відповідно до рахунку фактури №2226-945589 та згідно митної декларації від 16.09.2013 року №805130000/2013/11634;
- Sprinter 316 CDI 2009 року випуску, кузов НОМЕР_4, відповідно до рахунку фактури №2226-945978 та згідно митної декларації від 15.10.2013 року №805130000/2013/13107;
- Sprinter 316 CDI 2009 року випуску, кузов НОМЕР_5, відповідно до рахунку фактури №2226-945977 та згідно митної декларації від 15.10.2013 року №805130000/2013/13114;
- Sprinter 315 CDI 2007 року випуску, кузов НОМЕР_6, відповідно до рахунку фактури №2226-945998 від 18.09.2013 фірми «Daimler AG» та згідно митної декларації від 16.10.2013 року №805130000/2013/13161 (а.с. 11-16).
В акті перевірки від 26.03.2015 №14/18-28-03-16/НОМЕР_1 зазначено, що відповідачем проведено порівняння документів наданих митно - кримінальним відомством Німеччини та митних декларацій від 05.11.2013 №805130000/2013/14072, від 16.09.2013 №805130000/2013/11634, від 15.10.2013 №805130000/2013/13107, від 15.10.2013 №805130000/2013/13114, від 16.10.2013 №805130000/2013/13161.
При проведенні співставлення та порівняння отриманих декларацій і товаросупровідних документів виявлено не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено - встановлено, що вартість транспортних засобів, заявлена в країні експорту, відрізняється від задекларованої під час митного оформлення в Україні.
Крім того, недостовірність заявлених під час митного оформлення відомостей вплинула на рівень оподаткування товарів, що підлягав перевірці.
Суд погоджується із висновками акту перевірки про недостовірне декларування позивачем вартісних показників товару (транспортних засобів), факти заниження податкових зобов'язань, неправильного визначення митної вартості товарів, виходячи з наступного.
Так, перевіркою встановлено факти заниження податкових зобов'язань, а саме:
- за МД від 05.11.2013 №805130000/2013/14072 митна вартість товару становить 6800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 75567,42 грн., тоді як згідно з даними, митно- кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 6000 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 66931, 14 грн.;
- за МД від 16.09.2013 №805130000/2013/11634 митна вартість товару становить 8900 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 97765,58 грн., тоді як згідно з даними, митно- кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 12000 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 130708,33 грн.;
- за МД від 15.10.2013 №805130000/2013/13107 митна вартість товару становить 8800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 97575,35 грн., тоді як згідно з даними, митно- кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 10000 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 110585,40 грн.;
- за МД від 15.10.2013 №805130000/2013/13114 митна вартість товару становить 8800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 97575,35 грн., тоді як згідно з даними, митно- кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 10400 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 114922,08 грн.;
- за МД від 16.10.2013 №805130000/2013/13161 митна вартість товару становить 6800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 75278,99 грн., тоді як згідно з даними, митно- кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 8150 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 89838,68 грн.
Отже, аналіз та співставлення даних, отриманих у відповідях з митних органів іноземних країн, надає можливість ідентифікувати товар, зазначений у документах, отриманих з митних органів іноземних країн, як товар, митне оформлення якого здійснювалося за МД, що підлягали перевірці. В результаті співставлення даних встановлено, що при митному оформленні товару, його вартісні показники були задекларовані недостовірно.
Отже, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки перевірки про факти недостовірного декларування вартісних показників товару (транспортних засобів) позивачем, неправильного визначення митної вартості товарів, факти заниження податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, серед іншого, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
П. 2 ч. 2 статті 351 Митного кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Частиною шостою статті 345 Митного кодексу України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Суд зазначає, що обставини, встановлені розслідуванням митних органів Німеччини, є підставою вважати подані позивачем при декларуванні документи недостовірними в частині сторін угоди купівлі-продажу та її ціни.
Крім того, суд звертає увагу, що представником позивача не надано аргументованих пояснень щодо виявлених розслідуванням фактів, не наведено причин розбіжностей між відомостями декларації та фактами, що встановлені розслідуванням. При цьому, позивач обмежився твердженнями про те, що при декларуванні подав усі належні документи, а митним органом здійснено їх перевірку і порушень не установлено.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не надано жодних обґрунтованих доказів щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових-повідомлень рішень -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текст постанови складений та підписаний 10.08.2015 року