33013, м. Рівне, вул. Набережна 26А
"06" серпня 2015 р. Справа № 918/171/15
Господарський суд Рівненської області в складі судді Качура А.М. розглянувши матеріали заяви Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про розстрочення виконання рішення
у справі за позовом: Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до відповідача: Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
про стягнення не сплаченої в добровільному порядку пені у розмірі 68 000 грн. 00 коп.
Представники:
Від стягувача (Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України): Федоров О.В. (довіреність від 14 серпня 2015 року);
Від боржника (РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал"): Деркач Т.А. (довіреність від 28 травня 2015 року);
27 липня 2015 року боржник (Рівненське обласне виробничо комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал") звернувся до господарського суду Рівненської області з заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 28 липня 2015 року судом прийнято вказану заяву до розгляду, розгляд якої призначено до слухання в судовому засіданні на 06 серпня 2015 року.
05 серпня 2015 року стягувачем подано до суду письмові заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення, відповідно до змісту якої стягувач просить суд в задоволенні заяви РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" відмовити.
06 серпня 2015 року заявником подано до суду пояснення щодо заяви про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до змісту якої Рівненське обласне виробничо комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" просить суд розстрочити виконання рішення суду у справі № 918/171/15 на термін 60 місяців, з щомісячним платежем в сумі 1 133,34 грн., починаючи з 20 липня 2015 року.
В судовому засіданні представник заявника просив суд задоволити подану заяву про розстрочення виконання рішення суду.
В судовому засіданні представник стягувача просив суд відмовити в задоволенні поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненського обласного виробничо комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення неоплаченої в добровільному порядку пені в розмірі 68 000 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 березня 2015 року позов Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 травня 2015 року рішення господарського суду Рівненської області від 26 березня 2015 року у справі № 918/171/15 залишено без змін.
15 травня 2015 року на виконання рішення, господарським судом Рівненської області видано накази № 918/171/15.
27 липня 2015 року боржник (Рівненське обласне виробничо комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал") звернувся до господарського суду Рівненської області з заявою про розстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування поданої заяви РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" посилається на скрутне матеріальне становище, яке виникло у зв'язку з нерентабельністю тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення.
Також РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має постійно проводити вчасну 100 % оплату за електроенергію, зважаючи на специфіку діяльності електропостачальних підприємств, відтак, в умовах що склалися, боржник не має фінансових джерел для своєчасного виконання рішення., разом з тим боржник зазначає, що ніяким чином не ухиляється та не відмовляється від сплати заборгованості.
Щодо вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як роз'яснено у пункті 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно із пунктом 7.1.2 даної постанови пленуму Вищого господарського суду України, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до правової позиції наведеної у пункті 7.2 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Таким чином, виходячи із зазначеного законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
Так, заявником надано суду копії балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30 вересня 2014 року та станом на 30 червня 2015 року, а також звітів про фінансові результати за 9 місяців 2014 року та за 1 півріччя 2015 року.
Проте, негативний балансовий звіт підприємства, на думку суду, не свідчить про винятковість обставин, що дають підставу для розстрочення виконання рішення суду, оскільки згідно з положеннями статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Наявність збитків не свідчить про неможливість виконання рішення суду, заявником не надано суду вичерпний перелік рахунків відкритих в банківських установах та відповідних відомостей про залишок коштів на вказаних рахунках, а відтак в суду відсутня можливість перевірити наявність у боржника грошових коштів необхідних для погашення заборгованості.
Боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду у справі № 918/171/15 на термін 60 місяців, з щомісячним платежем в сумі 1 133,34 грн., починаючи з 20 липня 2015 року.
Слід зазначити, що запропонований боржником графік погашення заборгованості нічим не обґрунтований. Заявник не надав суду доказів хоча б часткового добровільного виконання рішення суду.
Разом з тим, суд зазначає, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини - несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, - суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Так, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Відповідно до статті 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
В статті 115 ГПК України також відображено принцип обов'язковості судових рішень. Відповідно до положень вказаної статті, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Вказаний принцип знайшов своє відображення у нормах частини 5 статті 124 Конституції України: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що надання у даному випадку розстрочки є невмотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, чим порушуються основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавлено кредитора можливості захистити свої права.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України , суд
В задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду Рівненському обласному виробничо комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" відмовити.
Суддя Качур А.М.