"05" серпня 2015 р.Справа № 916/2058/15
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Стадник О.С.
за участю представників сторін:
від ТОВ „Інсахарпром" - не з'явився,
від ТОВ „Балтський хлібороб" - не з'явився,
від ПП „Бізон-Тех 2006" - Косюга Ю.П. (довіреність №19/15 від 08.01.2015р.).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інсахарпром"
до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю „Балтський хлібороб",
приватного підприємства „Бізон-Тех 2006"
про визнання недійсним договору, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інсахарпром" (ТОВ „Інсахарпром") звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „Балтський хлібороб" (ТОВ „Балтський хлібороб") та приватного підприємства „Бізон-Тех 2006" (ПП „Бізон-Тех 2006") про визнання недійсним договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р.
Як вказує позивач, 29.08.2013р. між ПП „Бізон-Тех 2006" та ТОВ „Балтський хлібороб" укладено договір поставки насіння № ОД-Н-59, відповідно до якого ПП „Бізон-Тех 2006" зобов'язалось поставляти та передавати у власність ТОВ „Балтський хлібороб" насіння для сівби, а ТОВ „Балтський хлібороб" зобов'язалось приймати товар та оплачувати його. Позивач наполягає, що при укладанні зазначеного договору сторонами не були дотримані вимоги ст. 92 ЦК України, з огляду на те, що згідно п. 14.7.13 статуту ТОВ „Балтський хлібороб" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10 000 доларів США, або еквівалентну суму. При цьому, сума договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., з урахуванням специфікацій складає 160 130,00 грн. (що в перерахуванні до курсу долару США, станом на 29.08.2013р. становить 20 041,38 доларів США), тобто генеральним директором ТОВ „Балтський хлібороб" укладання спірного договору повинно було бути здійснено тільки після затвердження його загальними зборами товариства у відповідності до статуту, що ТОВ „Балтський хлібороб" здійснено не було
В обґрунтування свого звернення до суду з позовними вимогами позивач зазначає, що 25.12.2013р. між ТОВ „Інсахарпром" та ТОВ „Балтський хлібороб" було укладено договір поруки, згідно якого позивач поручається перед ПП „Бізон-Тех 2006" за виконання обов'язків ТОВ „Балтський хлібороб" за договором поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., щодо сплати неустойки (пені), яка підлягає сплаті за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості товару за спірним договором. Вважаючи, що при невиконанні чи неналежному виконанні ТОВ „Балтський хлібороб" умов договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., положення спірного договору зачіпають інтереси позивача, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., укладеного між ПП „Бізон-Тех 2006" та ТОВ „Балтський хлібороб".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2015р. суддею Желєзною С.П. порушено провадження у справі № 916/2058/15 за даним позовом.
03.06.2015р. до господарського суду Одеської області від ПП „Бізон-Тех 2006" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14254/15), відповідно до якого відповідач 2 не визнаючи позовні вимоги позивача, вважає їх безпідставними та такими що ніяким чином не зачіпають права позивача, оскільки позивач, насамперед, не є строною по договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., дійсність договору підтверджена рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2015р. по справі № 916/4800/14, яке набрало чинності 15.04.2015р.
05.07.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло заява (вх. № 2-3892/15) про залишення позову без розгляду.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Одеської області № 902 від 15.07.2015р., та відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Желєзної С.П. з 15.07.2015р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, відповідно до п. 4.2 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області, по справі № 916/2058/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Згідно з повторним автоматичним розподілом справ, справу № 916/2058/15 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2015р. суддею Мостепаненко Ю.І. справу № 916/2058/15 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 05.08.2015р.
В судовому засіданні 05.08.2015р.:
- суд, розглянувши заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № № 2-3892/15), відмовив в її задоволенні, з огляду на необґрунтованість;
- представник ПП „Бізон-Тех 2006" заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Представник ТОВ „Балтський хлібороб" у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 20889432 від 16.07.2015р. та поштові повідомлення про вручення ухвал суду, наявні в матеріалах справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу без участі ТОВ „Балтський хлібороб" за наявними в ній матеріалами.
Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПП „Бізон-Тех 2006", суд встановив наступне.
29.08.2013р. між ПП „Бізон-Тех 2006" (Постачальник) та ТОВ „Балтський хлібороб" (Покупець) був укладений договір поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р. (Договір), відповідно до умов якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, Постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби (Насіння або Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.
Відповідно до п. 2.1 Договору найменування, асортимент товару, його кількість, ціна вказується в специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.
Поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно Інкотермс 2010р.) - клад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Кошин-Зоря , .вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. (п. 4.1 Договору).
Згідно п. 5.1 Договору Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строки, вказані у Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити Постачальнику суму індексації цін товару в порядку та строки, визначені цим Договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (термін. Строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем.
Оплата товару здійснюється Покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. (п. 5.2 Договору).
Поставлений Покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу Сторони вважають товаром, що поставлений Покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить ціна отриманого та неоплаченого покупцем товару. Строк користування товарний кредитом становить період з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати згідно зі Специфікацією. (п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальника покупцю насіння до кінця року, в якому був укладений ций договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо сторони в наступному році не укладають новий договір поставки насіння, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки насіння Покупцю, то це Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами в наступному році до дати укладання нового договору поставки насіння.
П. 9.6 Договору сторони встановили, що Покупець гарантує, що для укладання Договору є всі належні повноваження керівника (іншої особи, яка підписує від його імені Договір) та дозволи інших органів його управління. Підписуючи цей Договір Покупець підтверджує, що з його сторони не існує ніяких обставин, у зв'язку з якими цей Договір може бути визнаним недійсним або може бути невиконаним.
На виконання умов договору сторонами підписано Специфікацію № 2 від 29.08.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар не пізніше 13.09.2013р. на загальну суму 160 130,00 гри.
Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання, своєчасно передав відповідачу весь товар на загальну суму 160 130,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗП14186 від 30.08.2013 року та довіреністю відповідача № 6 від 30.08.2013 року.
Як зазначає позивач, 25.12.2013р. між ТОВ „Інсахарпром" (Поручителем) та ТОВ „Балтський хлібороб" (Боржником був укладений договір поруки (Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого Поручитель поручається перед ПП „Бізон-Тех 2006" (Кредитором) за виконання обов'язків Боржником за договором, передбаченим ст. 2 цього Договору, щодо сплати неустойки в порядку та умовах, визначених п. 1.2 Договору поруки.
П. 1.2 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання боржником обов'язків за договором поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р. частково, у межах 1 відсотка від суми неустойки (пені), яка підлягає сплаті за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості товару.
Боржник і Поручитель за зобов'язаннями, передбаченими п. 1.2 Договору поруки, відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.3 Договору поруки).
П. 2.1 Договору поруки передбачено, що під Основним договором в цьому договорі розуміються умови п. 4.4 Договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., укладеного між кредитором (в Основному договорі - Постачальник), та боржником (в основному договорі - Покупець).
Строк Основного договору становить період з 29.08.2013р. до 31.12.2013р. (п. 2.2 Договору поруки).
У випадку виконання Поручителем обов'язків боржника перед Кредитором, до Поручителя переходять права Кредитора за основним договором в межах, визначених п. 1.2. цього договору. (п. 3.1 Договору поруки).
П. 3.2 Договору поруки визначено, що у випадку, передбаченому п. 3.1. цього договору, боржник зобов'язується передати поручителю всі документи, які підтверджують обов'язки боржника за основним договором. (п. 3.2 даного договору).
Боржник не має право змінювати умови основного договору без згоди на те Поручителя, якщо внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності поручителя (п. 3.3 Договору поруки).
П. 4.1 Договору поруки визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
П. 14.7.13 статуту ТОВ „Балтський хлібороб" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10 000 доларів США, або еквівалентну суму.
Позивач вважає, що при укладанні договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р. генеральний директор ТОВ „Балтський хлібороб" перевищив обсяг своїх повноважень, наданих йому статутом, отже, на думку позивача договір підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що відповідно до ст.215, ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого Договору недійсним.
Оскільки, при невиконанні чи то неналежному виконанні ТОВ „Балтський хлібороб" умов договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., положення спірного договору зачіпають інтереси позивача - як поручителя ТОВ „Балтський хлібороб", позивач і звернувся до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПП „Бізон-Тех 2006", суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, правовою підставою позову ТОВ „Інсахарпром" є порушення ТОВ „Балтський хлібороб" вимог законодавства та статуту при укладанні договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Ч. 1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1,4 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
П. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. № 9 передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2013р. між ПП „Бізон-Тех 2006" та ТОВ „Балтський хлібороб" був укладений договір поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., відповідно до умов якого ПП „Бізон-Тех 2006" зобов'язався поставляти та передавати у власність ТОВ „Балтський хлібороб" насіння для сівби, а ТОВ „Балтський хлібороб" зобов'язався приймати цей товар і оплачувати його.
Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення правочину.
Ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. N 11, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
З наведеного суд робить висновок, що у випадку перевищення представником юридичної особи повноважень, або у випадку відсутності повноваження на укладання угоди, таку угоди не можна визнавати недійсною за умови наступного схвалення юридичною особою правочину. Під юридичною особою мається на увазі особа, представник якої діяв з перевищенням або за відсутністю повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р. ПП „Бізон-Тех 2006" поставив товар, ТОВ „Балтський хлібороб" прийняв зазначений товар, що також підтверджується видатковою накладною № ЗП14186 від 30.08.2013 року та довіреністю відповідача № 6 від 30.08.2013 року.
Даний факт, зокрема, підтверджується висновками суду, викладеними в рішенні господарського суду Одеської області від 01.04.2015р. по справі № 916/4800/14, яким стягнуто з ТОВ „Балтський хлібороб" на користь ПП „Бізон-Тех 2006" 160 130 грн. - заборгованості за договором поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., 374 771,91 грн. - індексації ціни товару, 48 039 грн. - штрафу, 33 775,36 грн. - пені.
Рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2015р. по справі № 916/4800/14 набрало законної сили 15.04.2015р.
Згідно ч. 3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, факти, встановлені в рамках справи № 916/4800/14, не мають доводитись знов в рамках справи № 916/2058/15.
За положеннями абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що 25.12.2013р. між ТОВ „Інсахарпром" та ТОВ „Балтський хлібороб" було укладено договір поруки, згідно якого позивач поручається перед ПП „Бізон-Тех 2006" за виконання обов'язків ТОВ „Балтський хлібороб" за договором поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., щодо сплати неустойки (пені), яка підлягає сплаті за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості товару за спірним договором.
Ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зі змісту зазначених законодавчих норм вбачається, що підписання договору поруки кредитором - є необхідною умовою договору поруки, в той час, коли підписання договору поруки між боржником та поручителем, не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки таким договором не створюються ані права, ані обов'язки у жодної зі сторін, що його підписали.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач не довів тих обставин, на які посилався у позові, зокрема, того, що спірним договором поставки насіння № ОД-Н-59 від 29.08.2013р., укладеним між ТОВ „Балтський хлібороб" та ПП „Бізон-Тех 2006", порушуються його права - як поручителя ТОВ „Балтський хлібороб", оскільки договір поруки від 25.12.2013р., укладений між ТОВ „Інсахарпром" та ТОВ „Балтський хлібороб", не створює ані прав, ані обов'язків у жодної зі сторін, що його підписали.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Згідно ст. 49 ГПК України, за умови відмови судом в задоволенні позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 07 серпня 2015 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко