Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"05" серпня 2015 р. Справа № 911/2113/15
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід»
про стягнення 505 671,67 грн
За участю представників:
від позивача Селюк М.Я. (дов. б/н від 25.05.2015);
від відповідача Паламарчук О.М. (дов. б/н від 15.07.2015).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (далі - відповідач) про стягнення 505 671,67 грн заборгованості, з яких: 303 775,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору № АЦ-100215-003 від 10.02.2015 товар, 157 900,00 грн штрафу, 42528,50 грн інфляційних втрат та 1 408,17 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору № АЦ-100215-003 від 10.02.2015 товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2015 порушено провадження у справі № 911/2113/15, розгляд справи призначено на 04.06.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/2113/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.06.2015.
16.06.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №12/06 від 12.06.2015 (вх. №14199/15 від 16.06.2015), згідно якої в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 303 775,00 грн основного боргу, 157 900,00 грн штрафу, 49 211,55 грн інфляційних втрат та 2 182,17 грн 3% річних.
Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Розглянувши зазначену заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК та приймається судом до розгляду.
23.06.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 23.06.2015 (вх. №14813/15 від 23.06.2015), згідно якого просив відкласти розгляд справи призначений на 25.06.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2015 розгляд справи №911/2113/15 відкладено на 16.07.2015.
16.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. №16726/15 від 16.07.2015), згідно якого відповідач просить призначити судову почеркознавчу експертизу та поставити на розгляд та вирішення експерта наступні питання: - чи виконано підпис від імені Салая Арсені я Дмитрорвича у видатковій накладній №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015 (в графі «отримав(ла)») Салаєм Арсенієм Дмитровичем, чи іншою особою?
Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Як зазначається в ч. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до ч.5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд дослідивши матеріали справи встановив, що сторони надали суду достатню кількість доказів, на яких суд може ґрунтувати свій висновок, і які є беззаперечними доказами при винесені рішення по суті, на які висновок експерта не вплине, а призначення експертизи може призвести до затягування строків судового розгляду справи.
16.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.07.2015 (вх. №16727/15), згідно якого останній не погодився з позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними, такими що не відповідають дійсності, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.07.2015 оголошено перерву до 30.07.2015.
30.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. №17596/15) про долучення до матеріалів справи документів, а саме пояснень ТОВ «Раївський» з додатками та клопотання №23/07 від 23.07.2015 про запит до ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про підтвердження факту включення ТОВ «Агробонус Схід» в податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 на суму 364 500,00 грн на підставі договору №АЦ-100215-003 від 10.02.2015.
Суд, розглянувши в судовому засіданні 30.07.20185 клопотання позивача №23/07 від 23.07.2015, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявна копія податкової накладної від 13.02.2015 та інформація про затвердження її контрагентом.
30.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від 16.07.2015 (вх. №17616/15 від 30.07.2015), згідно якого просив витребувати від позивача документи, які б дозволяли відтворення підпису за допомогою механічних засобів або іншого копіювання підпису Генерального директора Рибакової І.О. та документів, які регулюють на підприємстві позивача питання відтворення підпису за допомогою механічних засобів.
Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2015 заперечив проти задоволення зазначеного клопотання з огляду на те, що позивач не оспорює підпис свого керівника на документах та не оспорює надані документи.
Розглянувши в судовому засіданні 30.07.2015 зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що зазначене клопотання є необґрунтованим і його задоволення не вплине на розгляд спору по суті, при цьому судом враховано, що підпис керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський» позивачем не оспорюється.
30.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи від 30.07.2015 (вх. №17617/15 від 30.07.2015), згідно якого просив призначити почеркознавчу експертизу для з'ясування питань: - чи виконано підпис від імені Салая Арсенія Дмитровича у видатковій накладній №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015 (в графі «отримав/ла») Салаєм Арсенієм Дмитровичем, чи іншою особою?; - чи виконано підпис від імені генерального директора ТОВ «Агроцентр «Раївський» Рибакової Ірини Юріївни у видатковій накладній №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015 Рибаковою Іриною Юріївною, чи іншою особою?; - чи виконано підпис від імені головного бухгалтера ТОВ «Агроцентр «Раївський» Торчевої Г.Ю. у видатковій накладній №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015 (в графі «отримав/ла») Турчевою Г.Ю., чи іншою особою?
Суд розглянувши зазначене клопотання відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що призначення почеркознавчої експертизи для встановлення підписів на видатковій накладній №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015 здійсненими від імені представників позивача є необґрунтованим, з урахуванням того, що позивач ані зазначені підписи, ані відносини між позивачем та відповідачем не оскаржує та підтверджує їх дійсність, крім того, в прийнятті рішення суд керується і іншими доказами, наданими сторонами, які можуть підтвердити чи спростувати вимоги позивача.
Окрім зазначеної видаткової накладної, в правильності оформлення якої сумнівається відповідач, суду надані й інші документи, достовірність яких не заперечується відповідачем, зокрема договір №АЦ-100215-003 від 10.02.2015, підписаний і скріплений печатками обох сторін договору, товарно-транспортна накладна №130215/8 від 13.02.2015, рахунок на оплату №АЦ-1002015-003 від 10.02.2015, виписка з рахунку, де є відомості про наявні розрахунки між позивачем та відповідачем, листування, податкова накладна від 13.02.2015 відображена в реєстрі податкових накладних і дані по якій підтверджені обома сторонами.
В судовому засіданні 30.07.2015 оголошено перерву до 05.08.2015.
05.08.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору від 04.08.2015 (вх. №18080/15 від 05.08.2015), згідно якої просить залучити Фізичну особу-підприємця Кащук Аркадія Вікторовича.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Суд розглянувши заяву відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що відповідач просив залучити третю особу з метою встановлення дати передачі товару, однак в п. 3.1, 3.3 договору №АЦ-100215-003 від 10.02.2015 зазначено, що базисом постачання - EXW - (умови Інкотермс 2010) є склад продавця, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл.., Синельниківський р-н, с. Веселе, вул. Токова, 2а. Датою передачі товару за даним договором вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару та/або видаткових накладних на товар.
Відповідно до положень Інкотермс 2010 термін EXW означає постачання товару на умовах «франко завод». Термін «Франко завод» означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сторони обумовили дату постачання умовами п.п 3.1, 3.3 договору, та визначили її датою відвантаження товару зі складу саме продавця, а не надходженням на склад покупця, а тому вимога відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи первізника ФОП Кащук А.В. з метою встановлення дати постачання товару є необґрунтованою та безпідставною, крім того рішення з зазначеної справи не впливає на його права або обов'язки.
05.08.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від 04.08.2015 (вх. №18081/15 від 05.08.2015), згідно якого просив витребувати у ТОВ «Агроцентр «Раївський» оригінали листів ТОВ «Агробонус Схід» від 12.02.2015, 16.03.2015 та 25.04.2015.
Суд розглянувши зазначене клопотання заслухавши думку позивача з приводу зазначеного клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що позивач надав пояснення з приводу даних листів та повідомив, що на підприємстві відсутні їх оригінали.
05.08.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву від 04.08.2015 (вх. №18082/15 від 05.08.2015).
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
У судовому засіданні 05.08.2015 представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, повністю.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (Покупець) укладено договір № АЦ-100215-003, згідно якого продавець зобов'язався в строк, вказаний в п. 3.2. договору, передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур (товар), а покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар на умовах договору.
Згідно п. 1.2 договору сума договору складає 303 750,00 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 60 750,00 грн. Всього сума договору з ПДВ - 364 500,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору базис постачання - EXW - (умови Інкотермс 2010) - склад продавця, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл.., Синельниківський р-н, с. Веселе, вул. Токова, 2а.
Пунктом 3.2 договору визначено, що продавець зобов'язується передати товар в термін до 17.02.2015. Продавець не зобов'язаний додатково інформувати покупця про наявність товару у встановлені строки. Покупець зобов'язується вчинити всі необхідні дії для отримання товару в строк до 17.02.2015.
Датою передачі товару за даним договором вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару та/або видаткових накладних на товар. (п. 3.3 договору)
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору оплата за договором здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу в термін до 15.03.2015. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок продавця.
Згідно п. 8.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до фактичного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та передав відповідачу 13.02.2015 товар на загальну суму 364 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015, довіреністю №1 від 12.02.2015, товарно-транспортною накладною №130215/8 від 13.02.2015, податковою накладною від 13.02.2015.
Відповідач в свою чергу умови договору виконав частково, сплативши на рахунок позивача загальну суму у розмірі 60 725,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача, залишивши при цьому неоплаченою суму боргу у розмірі 303 775,00 грн (364 500,00 грн - 60 725,00 грн).
01.04.2015 позивач на адресу відповідача направив претензію №31/03 від 31.03.2015, згідно якої просив відповідача сплатити суму боргу з урахуванням штрафних санкцій передбачених договором.
Відповідач, заперечуючи факт передачі товару, посилається на те, що видаткова накладна №АЦ-130215-00005 від 13.02.2015, товарно-транспортна накладна №130215/8 від 13.02.2015 не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зазначаючи, що видаткова накладна не являється первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, не підписана повіреним відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що позивач здійснив передачу товару відповідачеві, а в товарно-транспортній накладній не зазначається, що відповідач прийняв цей товар, як і те, що перевізник передав товар відповідачеві, а водія Бесіду М.І. відповідач не уповноважував на прийняття товару.
Зазначені твердження відповідача спростовуються наступним.
Факт укладання 10.02.2015 договору №АЦ-130215-00005 з позивачем відповідачем не заперечується.
Крім того, на виконання умов зазначеного договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №АЦ-100215-003 від 10.02.2015 на суму 364 500,00 грн.
У вказаному рахунку міститься посилання на договір №АЦ-100215-003 від 10.02.2015.
17.03.2015 та 20.03.2015 відповідач частково сплатив на розрахунковий рахунок відповідача кошти з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу згідно рах №100215-003 від 10.02.2015».
Вимог про повернення безпідставно набутих коштів відповідачем на адресу позивача направлено не було.
Таким чином, здійснивши часткову оплату відповідач своїми діями підтвердив наявність господарських відносин з позивачем та факт поставки товару.
Крім того, відповідно до п. 201.1 Податкового кодексу України та п. 2 Наказу від 14.11.2014 №1129 про внесення змін до наказу Міністерства фінансів україни від 22.09.2014 №957, головний бухгалтер позивача Турчева Г.Ю. 13.02.2015 відобразила процедуру реалізації відповідачу товару на суму 364 500,00 грн за першою подією (датою відвантаження) в Реєстрі податкових накладних, що підтверджується податковою накладною №34/2 від 13.02.2015.
Зазначена податкова накладна була прийнята в реєстрі виданих електронних накладних і головним бухгалтером відповідача, таким чином відповідач підтвердив факт отримання від позивача товару на суму 364 500,00 грн згідно договору №АЦ-100215-003, що підтверджується витягом з реєстру виданих електронних податкових накладних, зокрема в графі «статус» визначено «Затверджено контрагентом».
Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є вимоги про стягнення 303 775,00 грн основного боргу, 157 900,00 грн штрафу, 49 211,55 грн інфляційних втрат та 2 182,17 грн 3% річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).
Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 303 775,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору № АЦ-100215-003 від 10.02.2015, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №АЦ-100215-003 від 10.02.2015, позивач просить стягнути з відповідача 157 960,00 грн штрафу на підставі п.п. 5.2, 5.3, 5.4 договору.
Згідно п. 5.2 договору при простроченні оплати за п.4.1 договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми прострочення.
Відповідно до 5.3 договору при простроченні оплати за п.4.1 договору більше 7-ми календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 15% від суми прострочення.
Пунктом 5.4 договору визначено, що при простроченні оплати за п. 4.1 договору більше 14-ти календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від суми прострочення.
Суд встановив, що зазначені в п.п. 5.2, 5.3, 5.4 договору № АЦ-100215-003 від 10.02.2015 10%, 15% та 25% від простроченої суми за своєю правовою природою є штрафом.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також те, що відповідач порушив строки оплати за поставлений товар, визначені умовами договору, штраф у розмірі 157 960,00 грн, а саме 36 450,00 грн (10 % х 364 500,00 грн), 45 566,25 грн (15% х 303 775,00 грн) та 75 943,75 грн (25% х 303 775,00 грн), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 157 960,00 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № АЦ-100215-003 від 10.02.2015, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з 16.03.2015 по 12.06.2015 нараховано 49 211,55 грн інфляційних втрат та 2 182,17 грн 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 16.03.2015 по 12.06.2015 складає 49 211,55 грн інфляційних втрат та 2 182,17 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 49 211,55 грн інфляційних втрат та 2 182,17 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 513 068,72 грн, з яких: 303 775,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору № АЦ-100215-003 від 10.02.2015 товар, 157 900,00 грн штрафу, 49 211,55 грн інфляційних втрат та 2 182,17 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Окружна, буд. 11; ідентифікаційний код 39141465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський» (49130, м. Дніпропетровськ, Індустрільний р-н, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 34359005) 303 775 (триста три тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень) 00 коп. боргу за поставлений товар, 157 900 (сто п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот гривень) 00 коп. штрафу, 49 211 (сорок дев'ять тисяч двісті одинадцять гривень) 55 коп. інфляційних втрат, 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві гривні) 17 коп. 3 % річних та 10 261 (десять тисяч двісті шістдесят одну гривню) 37 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 10.08.2015
Суддя В.М. Антонова