ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви в частині
без розгляду
02 квітня 2013 року м. Київ № 2а-5068/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Танчика А.Ю., Морміля М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про залишення позовної заяви в частині без розгляду у справі
за позовомОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -
На підставі ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
05 березня 2013 року представником Міністерства внутрішніх справ України через канцелярію суду подано клопотання про залишення позовної заяви в частині стягнення з МВС України на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 14 541,00 грн. без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилається на те, що кошти в сумі 14 541,00 грн. є різницею між виплаченим в 1986 році грошовим утриманням за період перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження та встановленим Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2004 року грошовим утриманням.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2004 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2005 року, ОСОБА_1 за період перебування у зоні відчуження встановлено грошове утримання в сумі 2 525 крб. 35 коп.
Таким чином, про різницю між виплаченим грошовим утриманням у 1986 році та грошовим утриманням, що повинно бути позивачу нараховане та виплачене за період перебування з 11.07.1986 року по 12.08.1986 року в зоні відчуження (2 525 крб. 35 коп. - 1 285 крб. 88 коп. = 1 239 крб. 47 коп.) (що в переводі на гривню складає суму в розмірі 14 541,00 грн.) ОСОБА_1 стало відомо 20 січня 2005 року.
Однак, до адміністративного суду з вимогою про стягнення з МВС України на свою користь коштів, відповідно до уточненої позовної заяви в розмірі 14 541,00 грн., позивач звернувся лише 10 квітня 2012 року.
В зв'язку з чим, на думку відповідача, вказана вимога має бути залишена без розгляду на підставі ст. ст. 5, 100, 155 КАС України.
В судовому засіданні представники відповідача клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого клопотання, з наступних підстав.
Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що нерозгляд по суті позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, є фактичним обмеженням його у доступі до правосуддя.
Вимога позивача щодо стягнення грошових коштів, на думку суду, подано в межах звернення до адміністративного суду, оскільки фактично цією вимогою оскаржується бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка має триваючий характер.
За вказаних обставин, клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст. 100, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
1. У задоволенні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про залишення позовної заяви в частині без розгляду відмовити.
2. Копії ухвали невідкладно надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.04.2013 р.