Справа № 219/3099/15-ц
2-н/219/911/2015
про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу
28 квітня 2015 року. Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Ониско Р.В., розглянувши матеріали заяви ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,
Заявник 27.04.2015 року звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника на свою користь, заборгованості за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2015 р. у розмірі 13732,50 грн.,індекс інфляції в розмірі 609, 09 гр., 3 % річних в сумі 533, 98 та судові витрати.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у"порядку наказаного провадження», наявність спору про право є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про видачу судового наказу якщо з доданих документів вбачається пропуск позовної давності - така вимога може бути розглянута тільки у позовному провадженні.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 23.12.2011 року, ЦПК України не
передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.
Таким чином, у зв'язку з тим, що з наданих заявником документів вбачається пропуск позовної давності та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2015 р. у розмірі 13732,50 грн., індекс інфляції в розмірі 609, 09 гр., 3 % річних в сумі 533, 98 не може бути визнана судом безспірною та як наслідок цього, не підлягає розгляду у порядку наказаного провадження у зв'язку із наявністю спору про право.
Приймаючи рішення про неможливість часткового задоволення вимог, зазначених у заяві про видачу судового наказу, суд не знаходить підстав для застосування норм ч.5 ст.100 ЦПК України щодо можливості постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог, які не підлягають розгляду у порядку наказного провадження, оскільки норми даної статті не можуть бути застосовані при наявності спору про право. Дані обставини позбавляють суд можливості зробити однозначний та безспірний висновок щодо виникнення у заявника права вимоги за судовим наказом та відсутності спору про право.
Відповідно до вимог п. 2 ч.3 ст. 100 ІІПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про
видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
За таких обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, та роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, суддя,-
В прийнятті заяви ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької обл. протягом п'яти днів після отримання копії ухвали.
Суддя: Р. В.Ониско