28 липня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/2217/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" в особі ліквідатора банка Костенко І.І.", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,
16 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" в особі ліквідатора банка Костенко І.І. про зобов'язання визнати ОСОБА_1 кредитором та поставити в чергу кредиторів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що заяву про повернення коштів ОСОБА_1 не змогла подати вчасно, оскільки знаходилася у с. Стерегуще, Роздольнянського району, АРК Крим та доглядала за хворою сестрою. Незважаючи на зазначену обставину відповідач відмовляється визнати ОСОБА_1 Кредитором та поставити у чергу кредиторів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.
Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи /а.с. 20, 21/.
Відповідач Публічне акціонерне товариство "АКБ Банк" надіслало суду письмові заперечення проти позову, прохальна частина яких містить клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача /а.с. 24-25/. Також, відповідач зазначив, що вимоги кредиторів приймалися протягом 30 днів з дня опублікування оголошення у газеті "Голос України". Вимоги, що надійшли після цього строку вважаються погашеними.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Сторонами у справі не заперечується, що у період з 05 вересня 2014 року по 16 жовтня 2014 року суми депозитних вкладів та відсотків, що були нараховані та обліковувалися на рахунку ОСОБА_1 на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку згідно договорів депозитних вкладів від 19 травня 2014 року №177921 та від 06 серпня 2013 року №151452 були виплачені позивачу через ПАТ "Укрінбанк".
У відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2014 року №537 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" та розпочато процедуру ліквідації /а.с. 27/.
Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29 серпня 2014 року №76 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" /а.с. 29-30/.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" призначено Костенка Ігоря Івановича на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 жовтня 2014 року №107 /а.с. 31/.
04 вересня 2014 року у газеті "Голос України" опубліковано інформацію про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" та про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
27 квітня 2015 року та 30 квітня 2015 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" Костенка І.І. із заявою про повернення нарахованих відсотків за депозитними вкладами №177921 та №151452 /а.с. 6/.
Листами від 06 травня 2015 року №19/126-01 /а.с. 7/ та від 13 травня 2015 року №19/133-05 /а.с. 8/ позивача повідомлено, що заяви від 27 квітня 2015 року та 30 квітня 2015 року про визнання вимог кредитора отримані Публічним акціонерним товариством "АКБ Банк" після закінчення встановленого строку, що є порушенням частини п'ятої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого позивача не включено до переліку акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк", вимога ОСОБА_1 вважається погашеною на підставі частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Однак, позивач не погодилася із відмовою відповідача у включенні вимог ОСОБА_1 до реєстру кредиторів, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI, ліквідатором банку є Фонд, який здійснює відповідні функції через призначену ним уповноважену особу.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України /пункт 25 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8).
Таким чином, поданий позов до уповноваженої особи Фонду є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини другої та частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Згідно частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
З урахуванням положень частини п'ятої статті 45, частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та факту опублікування 04 вересня 2014 року у газеті "Голос України" інформації про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк", суд зазначає, що граничною датою для звернення з заявою про визнання вимог кредитора Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" є 03 жовтня 2014 року.
Однак, позивач звернулась з відповідною заявою до відповідача після 27 квітня 2015 року, що ОСОБА_1 не заперечується, тобто з пропуском встановленого законом граничного 30-денного строку на звернення до банку з заявою про визнання вимог кредитора.
Суд погоджується із доводами Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк", що у розумінні частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач вчинив правомірно, не прийнявши заяву ОСОБА_1 про визнання вимог кредитора.
Позивач у своєму позові та у судовому засіданні стверджує, що у період, встановлений для подання вимог кредиторів перебувала у с. Стерегуще, Роздольнянського району, АРК Крим та доглядала за хворою сестрою, внаслідок чого і була позбавлена об'єктивної можливості звернутися з заявою про визнання вимог кредитора у строк до 03 жовтня 2014 року.
Однак, суд відхиляє зазначені доводи позивача як належні докази об'єктивної неможливості звернутись до відповідача у строк до 03 жовтня 2014 року, враховуючи наступне.
На пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження від 01 липня 2015 року, щодо надання доказів поважності пропуску строку звернення до уповноваженої особи Фонду (квитків до АРК Крим, довідки про хворобу сестри позивача, довідки про те, що сестра позивача потребує догляду тощо) позивачем жодних документів надано не було, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості оцінити зазначені доводи позивача та взяти їх до уваги як беззаперечні докази.
Таким чином, ОСОБА_1 не доведено суду з посиланням на належні докази неможливості звернення до відповідача у період з 4 вересня 2014 року по 03 жовтня 2014 року. Не змогла позивач також обґрунтувати суду неможливість звернення до відповідача шляхом подання відповідної заяви засобами поштового зв'язку, навіть за умови перебування за межами міста Кременчука.
Крім того, встановлений у частині першій статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк на заявлення вимог кредитора є імперативним та згідно чинного законодавства України поновленню не підлягає.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення позивача у судовому засіданні не спростовують встановлених у судовому засіданні обставин справи, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_1 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідачів, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк" в особі ліквідатора банка Костенко І.І.", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 31 липня 2015 року.
Суддя Л.М. Петрова