06 серпня 2015 року 810/2872/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Філмар"
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Філмар" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151; зобов'язання відповідача виконувати умови Договору від 20.03.2015 №200320151 про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ "Філмар", до моменту його припинення; зобов'язання відповідача приймати засобами електронного зв'язку та визнавати податкову звітність, направлену ТОВ "Філмар" засобами електронного зв'язку; зобов'язання відповідача визнати податковою звітністю та зареєструвати звітну податкову декларацію ТОВ "Філмар" з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом безпідставно розірвано в односторонньому порядку Договір про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151 та не прийнято податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року. На думку позивача, підприємством було дотримано всіх законодавчо визначених вимог порядку подання податкової декларації до контролюючих органів. З огляду на зазначене, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності з ПДВ за квітень 2015 року є неправомірними та такими, що порушують його права і законні інтереси.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що податковий орган при розірванні договору про визнання електронних документів та при неприйнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 06.08.2015, з'явився представник відповідача.
Представник позивач у судове засідання не з'явився, натомість 05.08.2015 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Філмар" зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.12.2014 та взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Згідно Витягу з ЄДР станом на 07.07.2015 ТОВ "Філмар" зареєстровано за адресою: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 54
Судом встановлено, що 20.03.2015 між ТОВ "Філмар" та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено Договір про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151.
Відповідачем листом від 27.05.2015 №6720/10/26-57-10-11 повідомлено позивача про розірвання Договору про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151 з посиланням на відсутність платника податку за місцем реєстрації.
Позивач вважає, що такий факт розірвання Договору про визнання електронних документів унеможливлює подання товариством звітності та реєстрації податкових накладних, як це передбачено нормами чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що в травні 2015 року позивачем було подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову звітність з податку на додану вартість за звітний період - квітень 2015 року із додатками. Зазначену декларацію отримано відповідачем 21.05.2015, що підтверджується квитанціями про прийняття №2 від 21.05.2015.
Однак, податковим органом листом від 21.05.2015 №6480/10/26-57-11-02, який був направлений засобами поштового зв'язку 26.05.2015, було повідомлено позивача, що надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), оскільки невірно зазначено місцезнаходження підприємства.
Вважаючи розірвання договору про визнання електронних документів та відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за квітень 2015 року протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси підприємства, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Щодо позовних вимог позивача, які стосуються протиправності дій податкового органу про розірвання договору про визнання електронних документів, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, Договір про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151, укладений між позивачем та відповідачем, був розірваний в односторонньому порядку з посиланням на відсутність платника податку за місцем реєстрації.
Однак, суд не погоджується з такими діями відповідача, з огляду на наступне.
Стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-ІV (далі - Закон №755) визначає, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
В свою чергу, наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - наказ №1588) передбачено право контролюючих органів здійснювати перевірку місцезнаходження (місця проживання) платника податків.
В той же час, пунктом 3.5 наказу ДПА України від 17.05.2010 №336 "Про затвердження Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків" визначено, що після отримання від підрозділу податкової міліції матеріалів про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків керівником органу ДПС приймається в тому числі рішення щодо зміни стану платника.
Відповідно до пункту 12.5 наказ №1588 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону №755.
У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.
У разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
Згідно зі статтею 13 Закону № 755 державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.
У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор, на виконання положень статті 14 Закону № 755-IV, повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Філмар" зареєстровано за адресою: 08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, 54. Вказана адреса зазначена також в статуті підприємства.
Як вбачається з витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором підтверджено відомості про юридичну особу.
Крім того, у даному витязі відсутній запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням.
При цьому, податковий орган не надав суду доказів протилежного.
Крім того, при прийнятті рішення у даній справі суд враховує наступне.
Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України від 22.05.2003 №851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851).
Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообіг.
Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону №851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
Порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентується Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011.
Розділом I вказаної Інструкції визначено, що подання податкових документів в електронному вигляді - це подання податкових документів до органів ДФС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.
Платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ та укладеного з контролюючим органом Договору.
Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до контролюючого органу нові посилені сертифікати електронного цифрового підпису договір вважається пролонгованим до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до контролюючого органу нові посилені сертифікати електронного цифрового підпису договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п. 3 розділу 6 додатка 1 до Інструкції).
Пунктом 4 розділу 6 додатка 1 до Інструкції визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.
Інших підстав для розірвання договору в односторонньому порядку з боку контролюючих органів вказаною Інструкцією не передбачено.
Зазначені вимоги викладені також в листі Державної фіскальної служби України від 15.04.2015 "Про розірвання договорів".
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151 суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки такої підстави розірвання договору як відсутність платника податку за місцем реєстрації в чинному законодавстві відсутня.
З приводу позовних вимог позивача, які стосуються протиправності дій податкового органу щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, 21.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Філмар" було подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року.
Відповідно до квитанції №2 вказана декларація була отримана податковим органом 21.05.2015 о 04 год. 09 хв.
Однак, відповідач листом від 21.05.2015 №6480/10/26-57-11-02, який був направлений засобами поштового зв'язку 26.05.2015, було повідомлено позивача, що надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), оскільки невірно зазначено місцезнаходження підприємства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Процедура складання та подання податкової звітності визначена главою 2 Податкового кодексу України.
Податковою декларацією, відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
У відповідності до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності, визначені статтею 47 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Порядок складення податкової декларації передбачений статтею 48 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 48.1 якої податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити, згідно із пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (підпункт 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Податкова декларація, згідно із пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно із пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно до підпунктів 49.9.1, 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
У відповідності до вимог пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
У разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, згідно із підпунктом 7.5 пункту 7 розділу III якої підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкове звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Відповідно до пункту 7.6 Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Таким чином, оскільки подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Філмар" звітна податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року містить усі обов'язкові реквізити, які передбачені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, та за наявності отриманої платником квитанції №2 на підтвердження прийняття податкової декларації, вбачається висновок про неправомірність дій ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Філмар" з податку на додану вартість за квітень 2015 року.
Таким чином, доводи позивача і надані ним докази підтверджують зазначені в позовній заяві обставини, та свідчать про правильність оформлення податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року і відсутність підстав для її не прийняття, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 49.13. ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Філмар" - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 20.03.2015 №200320151.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві виконувати умови Договору від 20.03.2015 №200320151 про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ "Філмар", до моменту його припинення.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві приймати засобами електронного зв'язку та визнавати податкову звітність, направлену ТОВ "Філмар" засобами електронного зв'язку.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнати податковою звітністю та зареєструвати звітну податкову декларацію ТОВ "Філмар" з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками.
Заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №810/2872/15, які були вжиті ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, - залишити в силі до набрання постановою суду законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.