ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" серпня 2015 р. Справа № 809/2848/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Мельничука Є.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ткачука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів у сумі 6 887,42 гривень, -
20.07.2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів у сумі 6 887,42 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом Міністра оборони України №777 від 06.08.2010 року позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" частини 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" без права носіння військової форми одягу. За час проходження служби у військовій прокуратурі Івано-Франківського гарнізону він перебував на речовому забезпеченні в Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті. Однак, відповідачем безпідставно, в порушення вимог Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовцій Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року за №1444, при звільненні позивача не проведено з ним розрахунок за неотримане речове майно під час проходження військової служби, вартість якого за цінами на день звільнення становила 6 887, 42 гривень. Вважає такі дій відповідача неправомірними, а на його користь підлягає стягненню 6 887,42 гривень .
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, позову не визнав, його представником суду подане письмове заперечення проти заявлених вимог, мотивоване тим, що речове майно, грошову компенсацію за яке позивач просить стягнути з Івано-Франківського обласного військового комісаріату у розмірі 6 887, 42 гривень, ОСОБА_1 повинен був отримати у 2000-2010 роках. Однак, на час виникнення заборгованості дія частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна, була зупинена. У зв'язку з наведеним, компенсація позивачу за неотримане ним речове майно не виплачувалася. Додатково вказав, що позивача виключено зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та всіх видів забезпечення положення, тоді як частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" врегульовано порядок виплати компенсації замість речового майна, виключно, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази суд встановив наступне.
Наказом Міністра оборони України №777 від 06.08.2010 року підполковника юстиції ОСОБА_1 , прокурора відділу нагляду за додержанням законів в військових формуваннях військової прокуратури Західного регіону України звільнено у запас за пунктом "б" частини 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) (а.с.17).
Згідно наказу військового прокурора Західного регіону України №481к від 16.08.2010 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів в військових формуваннях військової прокуратури Західного регіону України в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". З 17.08.2010 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Надвірнянсько-Богородчанського ОРВК Івано-Франківської області (а.с.18).
09.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до війського комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби або видачу довідки-розрахунка про належне йому майно (а.с.8).
Згідно наданої Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом довідки за №1 від 19.02.2015 року вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) підполковнику юстиції ОСОБА_1 без права носіння військової форми одягу, становить 6 887, 42 гривень (а.с.9).
Оскільки Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, останній звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актів та зазначає їх зміст у відповідній редакції.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набрав чинності 11.03.2000 року, дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності 01.01.2007 року, статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а сам Закон доповнено статтею 9-1, якою врегульовано продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.
Статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній до 01.01.2008 року, передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 1).
За змістом частини 2 статті 9-1 цього Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Водночас, Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" дію частини 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено на 2007 рік, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" - виключено.
І тільки після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року за №10рп/2008 дія частини 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовцій та членів їх сімей" відновлена, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України даного рішення.
При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" врегульовано порядок виплати компенсації замість речового майна, виключно, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Як уже встановлено судом, наказом військового прокурора Західного регіону України №481к від 16.08.2010 року ОСОБА_1 з 17.08.2010 року виключено зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та всіх видів забезпечення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що на час звернення позивача із заявою про виплату йому грошової компенсації за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
За таких обставин, Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом правомірно відмовлено позивачу у виплаті йому грошової допомоги за неотримане речове майно, а відтак підстави визнання таких дій відповідача неправірними відсутні. Як наслідок, позовна вимога про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 6 887,42 гривень (вартість неотриманого речового майна) до задоволення не підлягає.
Посилання позивача на пункт 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.20104 року за № 1444, як на підставу для виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, не обґрунтовують позовних вимог, оскільки дана норма не підлягає застосуванню, так як її зміст суперечить положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2013 року у справі № 21-38а13 та від 18.06.2013 року у справі №21-191а13.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів у сумі 6887,42 гривень, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 07.08.2015 року.