ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.07.2015Справа №910/7312/15-г
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНТЕР»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова»
про стягнення 92 568,11 грн.
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
від позивача -Романенко О.А. дов. № б/н від 10.06.2015
від відповідача -не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕНТЕР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова» про стягнення з останнього заборгованості за Договором купівлі-продажу №095411 від 23.07.2012 у розмірі 92 568,11 грн., з яких 82 939,67 грн. - основного боргу, 1 031,48 грн. - 3% річних, 8 596,96 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 851,36 грн. також покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНТЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАКТИКЕР УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова» укладено Договір купівлі-продажу №095411, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти господарчі товари, а відповідач - приймати та здійснювати їх оплату, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 82 939,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі №910/7315/15-г та призначено розгляд справи на 27.04.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 розгляд справи №910/7315/15-г відкладено на 25.05.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАКТІКЕР Україна» у справі № 910/7312/15-г належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова»
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/507 від 25.05.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу № 910/7312/15-г передано на розгляд судді Яковенко А.В
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 прийнято до свого провадження суддею Яковенко А.В. справу №910/7312/15-г та призначено до розгляду справу на 24.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 розгляд справи №910/7312/15-г відкладено на 27.07.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судове засідання 27.07.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судове засідання 27.07.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/7315/15-г від 27.03.2015 не виконали.
Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Місцезнаходженням відповідача згідно з Витягу з ЄДРПОУ є: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 Років СРСР, буд. 61.
Відповідно до п. 20.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 за №10 якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.
З матеріалів справи вбачається, що на момент відкриття провадження у справі (27.03.2015) юридичною адресою Відповідача була: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 8-Б, 2-й поверх.
Разом з тим, у зв'язку з заміною 05.05.2015 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАКТІКЕР Україна» належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова», юридичною адресою останнього стала: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 Років СРСР, буд. 61.
Відповідно до ч. 3. ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Таким чином, враховуючи те, що порушення провадження у справі №910/7312/15-г здійснено з дотриманням правил підсудності, спір розглянутий Господарськомим судом міста Києва.
За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/7315/15-г.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.07.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНТЕР» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАКТИКЕР УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова» (далі - Практікер, Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №095411 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору умови останнього та всіх Додатків до нього регулюють ділові відносини між Пратікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки (далі - Асоційовані закупівельні компанії), з одного боку, та Постачальником, з іншого боку. Постачальник визнає юридичну чинність цих умов шляхом підписання цього Договору. Додатково для регулювання відносин за цим Договором застосовуються положення законодавства.
Згідно з п. 3.1. Договору поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок Постачальника на одній із наступних умов: DDP (доставлено, мито сплачено), DAP (поставка в місці).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що разом із кожним вантажем доставляється транспортний документ із зазначенням його номеру та номеру замовлення. Якщо вантаж упаковано у декілька упаковок, то на упаковці, в якій міститься транспортний документ, має бути особлива відмітка.
Приписами п. 6.1. Договору передбачено, що ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії Договору, крім випадків, коли сторони коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться на застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі.
Сторони погодили, що Додатки до цього Договору, зокрема, Договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного Договору купівлі-продажу (п. 9.1. Договору).
Згідно з п. 5.1. Загальних умов поставки та надання послуг №095431 (далі - Загальні умови) строк оплати визначається згідно зі ст. 4 Договору про Умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною Угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.
Пунктом 5.2. Загальних умов передбачено, що строк оплати Постачальником послуг, наданих Практікер, становить 5 днів, починаючи з дати підписання Акту прийомки-передачі послуг (за формою, наведеною у Додатку 3 до цієї Угоди) сторонами. У випадку, якщо постачальник не підпише Акт прийомки-передачі послуг протягом 5 днів із дати його отримання або протягом цього ж часу не надасть у письмовій формі обґрунтовані заперечення, послуги будуть вважатися наданими Практікер повністю та відповідно до умов цієї Угоди на дату підписання Акту прийомки-передачі послуг Практікер.
Згідно з п. 4. Договору про умови №095422 строк платежу з 01.01.2013 становить 72 дні з дати постачання товару.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості за поставлений Товар у розмірі 82 939,67 грн.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за видатковими накладними.
Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Продукції за загальну суму 90 819,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств, а саме:
- №3405 від 22.05.2014 з урахуванням ПДВ на суму 9 947,58 грн.;
- №3413 від 22.05.2014 з урахуванням ПДВ на суму 13 381,50 грн.;
- №3385 від 22.05.2014 з урахуванням ПДВ на суму 1 051,38 грн.;
- №3406 від 22.05.2014 з урахуванням ПДВ на суму 14 773,50 грн.;
- №3414 від 22.05.2014 з урахуванням ПДВ на суму 2 985,12 грн.;
- №5597 від 13.08.2014 з урахуванням ПДВ на суму 23 102,94 грн.;
- №6227 від 11.09.2014 з урахуванням ПДВ на суму 25 577,58 грн.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого Товару виконав частково за видатковою накладною №3405 від 22.05.2014 у розмірі 7 879,93 грн., у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 82 939,67 грн. (90 819,60 грн. - 7 879,93 грн.).
З метою досудового врегулювання спору Позивачем неодноразово на адресу Відповідача направлялися претензії (вих. №193 від 26.09.2014, №207 від 15.10.2014, №256 від 18.12.2014, №7 від 21.01.2015) з вимогою сплати заборгованості за поставлений Товар.
Однак, як вказує Позивач, відповіді на вказані претензії Відповідач не надав, розрахунків з останнім не провів.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 5.1. Загальних умов поставки та надання послуг №095431 та п. 4. Договору про умови №095422 строк платежу з 01.01.2013 становить 72 дні з дати постачання товару.
Таким чином, після спливу указаного п. 5.1. Загальних умов поставки та надання послуг №095431 та п. 4. Договору про умови №095422 строку оплати за Товар Відповідач Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за поставлений Товар суми заборгованості у розмірі 82 939,67 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 82 939,67 грн. за поставлений Товар є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого Товару 1 031,48 грн. - 3% річних, 8 596,96 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 1 031,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 596,96 грн., суд приходить до висновку, що указані суми розраховані арифметично правильно, вимога є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.
Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНТЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова» є законними та обґрунтованими щодо стягнення 1 031,48 грн. - 3% річних, 8 596,96 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлений Товар та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором купівлі-продажу №095411 від 23.07.2012 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі: в частині стягнення 92 568,11 грн., з яких 82 939,67 грн. - основного боргу, 1 031,48 грн. - 3% річних, 8 596,96 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід відбудова» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 Років СРСР, буд. 61; код ЄДРПОУ 33938302) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНТЕР» (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 49; код ЄДРПОУ 37499456) заборгованість за Договором купівлі-продажу №095411 від 23.07.2012 у розмірі 92 568,11 грн., з яких 82 939,67 грн. - основного боргу, 1 031,48 грн. - 3% річних, 8 596,96 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 851,36 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Дата складання повного тексту рішення 06.08.2015.
Cуддя А.В.Яковенко