07.08.2015 Справа № 907/613/15
Розглянувши матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Міжгір'я
до відповідача Приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист", м. Ужгород
про стягнення 20247,33 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)
Головуючий суддя Якимчук Л.М.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 17.06.2015 № 757;
від відповідача - не з'явився.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Міжгір'я, звернувся з позовом до суду до відповідача, Приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист", м. Ужгород, про стягнення суми 20 247,33 грн. , з якої 12020,27 грн. сума основного боргу, 6314,20 грн. інфляційні, 265,84 грн. 3% річних, 1647,02 грн. пеня (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Заявою від 03.08.2015 представник позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив розмір позовних вимог зробивши повторний розрахунок суми боргу по кожній накладній.
Просить суд стягнути з відповідача 20247,33 грн. заборгованості, з яких 12020,27 грн. сума основного боргу (у позовній заяві заявлена сума до стягнення у розмірі 12 752,74 грн., в цій частині зменшив позовні вимоги), 6314,20 грн. інфляційні втрати та 265,84 грн. (збільшив на 79,14 грн.) 3% річних за весь період прострочення з 11.08.2014 по 12.05.2015, а також1647,02 грн. пеня (зменшив на 12,36 грн. ніж було ним заявлено у позовній заяві).
У ході судового засідання представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з урахуванням доповнення до позовної заяви від 07.08.2015 та просить суд позовні вимоги задоволити повністю.
У судовому засіданні 14.07.2015 року представник відповідача проти позову заперечив, проте явку уповноваженого представника у наступні судові засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про причини неприбуття не повідомив, тому суд розглядає справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 14.07.2015 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11 год. 30 хв. 21.07.2015.
Вивчивши матеріали справи,
заслухавши пояснення представника позивача та відповідача у попередньому судовому засіданні,
суд встановив:
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, смт. Міжгір'я (позивач у справі, продавець за договором) та Приватним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист", м. Ужгород (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір поставки від 10.06.2014 № 2, відповідно до умов якого продавець (позивач) здійснює відпуск (відвантаження) із свого складу товар за цінами, згідно накладних, протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем (відповідач) (п.1.1, 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору поставка здійснюється автотранспортом за рахунок продавця.
Згідно п. 2.2 договору покупець зобов'язаний забезпечити своєчасну оплату за отриману продукцію протягом 14 днів.
Загалом на виконання вказаного договору позивачем за період з 21.07.2014 по 06.08.2014 поставлено товар на загальну суму 12020,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками, розрахунком позивача поданим суду та актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2015, підписаним ФОП ОСОБА_1 та головним бухгалтером ТОК „Карпати" Мица М.Й. (філія ПрАТ "Закарпаттурист").
Однак відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, у зв'язку з чим порушив п.2.2 договору, укладеного між сторонами у спорі, і у нього утворився борг у розмірі 12020,27 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 27.02.2015 №1 та від 24.04.2015 №2 про сплату боргу (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень містяться у матеріалах справи). Однак, відповідач залишив зазначені претензії позивача без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у встановлений договором строк оплату за отриманий товар з позивачем не провів, на підставі зазначених норм права з відповідача належить стягнути на користь позивача 12020,27 грн. заборгованості за поставлений товар.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.
Відповідно до пункту 3.1. договору, а також ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення оплати поставленого товару із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 1647,02 грн. з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Однак, дану вимогу суд залишає без розгляду (п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з тим, що позивач не надав суду доказів у підтвердження повноважень директора філії на укладення договору від 10.06.2014 №2. Відповідач вимогу суду про надання Положення про філію не виконав.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості перевірити повноваження особи на укладення договору (договір укладений між позивачем та філією Міжгірський туристично-оздоровчий комплекс „Карпати" ПрАТ „Закарпатстурист", яка діє на підставі Положення).
Разом з тим, одержання відповідачем товару підтверджено накладними, які містяться у матеріалах справи, тому обов'язок щодо його оплати випливає із закону (ст.692 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач за період з 11.08.2014 по 12.05.2015 нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 6314,20грн. та 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 265,84 грн. Заявлені суми перевірені судом та підлягають до стягнення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач належними доказами довів наявність заявленої заборгованості, а відповідач зазначене не спростував.
З огляду на викладене, позов належить задоволити частково та стягнути з відповідача суму у розмірі 18600,31 грн., з якої 12020,27 грн. сума основного боргу, 6314,20 грн. інфляційні втрати та 265,84 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодекс України судовий збір підлягає до стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44 49, 75, п.5, 81, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист", (88010, м. Ужгород, вул. Кошицька, 30, код ЄДРПОУ 02648811) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Міжгірський район, АДРЕСА_1) суму 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн. 31 коп., з якої 12020,27 грн. сума основного боргу, 6314,20 грн. інфляційні втрати та 265,84 грн. 3% річних, а також 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 84 коп. у відшкодування судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 1647,02 грн. залишити без розгляду.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 07.08.2015.
Суддя Л. М. Якимчук