Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2015 р.Справа № 922/1626/13
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Хотенець П.В.
судді: Суслова В.В. , Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши справу
за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
до 1.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 2. Релігійної громади буддистів "Аджита", м. Харків
про стягнення 179182,98 грн.
за участю представників сторін:
прокурора - Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2014 року
позивача - Романенко Т.М., дов. № 08-11/4688/2-14 від 24.12.2014 року
відповідача - 1. ОСОБА_3, дов. від 24.01.2014 року, 2. не з*явився
Розглядається позовна вимога про стягнення з першого відповідача 179182,98 грн. збитків.
Представник першого відповідача у судовому та у наданій заяві просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності.
Прокурор у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях проти заяви першого відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності заперечує.
Представник позивача у судовому засіданні проти заяви першого відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності заперечує.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки. Згідно з вимогами статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за статтею 267 Цивільного кодексу України суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності.
Обставини та матеріали справи свідчать про те, що підставами звернення прокурора до суду є акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 31 липня 2012 року, акт про визначення збитків від 14 квітня 2012 року, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17 жовтня 2012 року.
Таким чином у прокурора виникло право на звернення до суду лише після проведення перевірки та отримання відповідних документів, тобто після жовтня 2012 року.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині 2 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено в законі.
Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.
Обов*язковою умовою у такому випадку є існування порушення прав власника на час пред*явлення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає заяву першого відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності необґрунтованою, відмовляє у її задоволенні та починає розгляд справи по суті.
Прокурор у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні та у наданому правовому обґрунтуванні позовних вимог підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні та у наданому письмовому запереченні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому запереченні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників позивача та першого відповідача, колегією суддів встановлено наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (перший відповідач) використовує земельну ділянку площею 0,1850 га. по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 лютого 2007 року № 20/07 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 була надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,49 га. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. 2Н-2) за вказаною адресою.
На підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 листопада 2007 року № 232/07 пункт 14 рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 грудня 2007 року було скасовано, як не виконаний.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2009 року рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 листопада 2007 року №232/07 в частині скасування пункту 14 додатку рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 грудня 2007 року №20/07 визнано не чинним.
На підставі рішення 46 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 11 серпня 2010 року №198/10 у зв'язку із порушенням статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, відсутністю права власності на об'єкт нерухомого майна, для експлуатації та обслуговування якого надавалася згода на розробку проекту відведення земельної ділянки скасовано пункт 14 додатку до рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 21 лютого 2007 року №20/07 наступного змісту:
"14. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 площею, орієнтовно, 0,49 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. 2 Н-2").
Пункт 1.7 додатку 1 рішення ХL сесії IV скликання "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2005 року №179/05 відмінити, як не виконаний".
На підставі рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25 лютого 2009 року №24/09 Релігійній громаді буддистів "Аджита" надана в оренду земельна ділянка площею 0,3050 га. (яка є частиною земельної ділянки, на яку була надана згода Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на розробку проекту відведення) строком до 01 жовтня 2057 року для експлуатації комплексу "Пагода" (договір оренди земельної ділянки від 09 вересня 2009 року №840966800103).
Прокурор посилається на те, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки площею 0,1850 га. по АДРЕСА_2 у відповідності до положень діючого земельного законодавства не оформлено, у зв*язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог статтей 125, 126 Земельного кодексу України.
Також, прокурор вказує, що за результатами проведеної Управлінням земельних відносин Харківської міської ради перевірки складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_2 № 2617/12, відповідно до якого встановлено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 використовуються земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,4900 га., у тому числі ділянка площею 0,3050 га., яка на підставі рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25 лютого 2009 року № 24/09 надана Релігійній громаді буддистів "Аджита" та земельна ділянка площею 0,1850 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. 2Н-2), приміщення якої належить відповідачу на праві власності.
Відповідно до Акту про визначення збитків № 262 від 14 жовтня 2012 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17 жовтня 2012 року № 627 неодержаний Харківською міською радою дохід за використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1850 га. за адресою: АДРЕСА_2 складає 179182,98 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
21 лютого 2007 року рішенням Харківської міської ради № 20/07 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,49 га. по АДРЕСА_2 для експлуатації й обслуговування нежилого будинку літера 2Н-2. Зазначене рішення уло отримано першим відповідачем 15 березня 2007 року
21 серпня 2007 року проект відведення земельної ділянки був поданий до Харківського міського управління земельних ресурсів для одержання узгодження у встановленому законодавством порядку.
20 вересня 2007 року Харківське міське управління земельних ресурсів надіслало на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 лист № 2058 про те, що управління відмовляє в узгодженні проекту відводу та наданні кадастрового номера на тих підставах, що не надана інформація від Харківської міської ради щодо остаточного визначення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка пропонується до відведення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.
03 жовтня 2007 року рішенням Харківської міської ради № 185/07 "Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів", а саме пункт 13 Додатку Релігійній громаді буддистів "Аджита" надано згоду на розробку проекту відведення додаткової земельної ділянки площею орієнтовно 0,3047 га. для будівництва та подальшої експлуатації комплексу "Пагода" по АДРЕСА_3.
Зазначене рішення було скасовано постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 липня 2011 року у справі 2а-6/11.
21 листопада 2007 року Харківською міською радою прийнято рішення № 232/07 "Про скасування рішень Харківської міської ради" та скасовано пункт 14 додатку до рішеня 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 лютого 2007 року № 20/07 наступного змісту: "14. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 площею, орієнтовно, 0,49 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. 2 Н-2").
Рішення Харківської міської ради № 232/07 було скасовано постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2009 року. Постанова суду першої інстанції залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції в частині скасування рішення Харківської міської ради № 232/07 від 21 листопада 2007 року.
21 листопада 2007 року Харківською міською радою було прийнято рішення № 239/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", яким затверджено проект відведення земельної ділянки Релігійній громаді буддистів "Аджита" "Аджита". Згідно додатку №1 до рішення, а саме пункт 33.1, земельну ділянку загальною площею 0,3050 га. по АДРЕСА_3, переведено із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Пунктом 33.2 Релігійній громаді буддистів "Аджита" надано в оренду додаткову земельну ділянку загальною площею 0,3050 га. для будівництва комплексу "Пагода" по АДРЕСА_3 до 01 березня 2009 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).
Зазначене рішення було скасовано постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 липня 2011 року у справі 2а-6/ 11.
25 лютого 2009 року Харківською міською радою прийнято рішення №24/09 "Про припи нення та надання юридичним особам та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", підпунктом 19.1 пункту 19 якого Релігійній громаді буддистів "Аджита" надано в оренду строком до 01 жовтня 2057 року земельну ділянку площею 0,3050 га. за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок земель житлової та комунальної забудови в межах, які визначені договором оренди землі від 16 вересня 2008 року № 840967100065 для експлуатації та обслуговування комплексу "Пагода",
Зазначене рішення було скасовано рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року у справі №5023/6514/11.
19 серпня 2009 року між Харківською міською радою та Релігійній громаді буддистів "Аджита" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.
Зазначений договір визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року у справі №5023/6514/11.
Матеріали справи свдчать про те, що одною із підстав задоволення позовів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 був той факт, що надання додаткової земельної ділянки Релігійній громаді буддистів "Аджита" відбулось частково за рахунок земельної ділянки, згода на розробку проекту відведення якої була надана першому відповідачу рішенням Харківської міської ради №20/07 від 21 лютого 2007 року.
11 серпня 2010 року Харківська міська рада прийняла рішення №198/10 "Про скасування та визнання такими, що втратили чинність рішень Харківської міської ради та її виконавчого комітету".
Пунктом 5 додатку 1 рішення №198/10 "Про скасування та визнання такими, що втратили чинність рішень Харківської міської ради та її виконавчого комітету" Харківська міська рада вирішила, що у зв'язку з порушенням вимог статті 120 Земельного Кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, відсутності права власності на об'єкт нерухомого майна для експлуатації та обслуговування якого надавалась згода на розробку проекту відведення скасувати пункт 14 додатку до рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 21 лютого 2007 року 20/07 наступного змісту: "14. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 площею, орієнтовно 0,49 га. по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. 2Н-2)."
Зазначене рішення було скасовано постановою Московського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2011 року.
Таким чином Харківська міська рада двічі позбавляла першого відповідача права на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га. за адресою: АДРЕСА_2, та двічі суд поновлював дане право. Будь-яких дій з метою укладення договору оренди землі протягом 2009-2013 років Харківська міська рада не вчиняла.
Після перегляду рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року у праві №5023/6514/11 Вищим господарським судом України, про що 08 травня 2012 року постановлено відповідне рішення про відмову в задоволенні касаційних скарг, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зернувся 05 червня 2012 року з метою відведення земельної ділянки та реалізації рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року до Управління Держкомзему у м. Харкові з відповідним листом з вимогою про вжиття заходів для скасування реєстрації визнаного недійсним договору оренди землі від 19 серпня 2009 року.
21 червня 2012 року Управлінням Держкомзему у м. Харкові надано відповідь, в якій зазначено, що судом визнано недійсним договір №84966800103, тобто господарським судом Харківської області нібито визнано недійним інший договір.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року виправлено описки у рішенні господарського суду Харківської області по справі №5023/6514/11 від 07 листопада 2011 року, та зазначено вірний номер договору від 19 серпня 2009 року, а саме 840966800103.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 5023/6514/11 від 25 жовтня 2012 року було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Релігійної громади буддистів "Аджита" на ухвалу господарського суду Харківської області по справі №5023/6514/11 від 24 вересня 2012 року про виправлення описок.
Постановою Вищого господарського суду України в задоволенні касаційної скарги Релігійної громади буддистів "Аджита" було відмовлено.
06 листопада 2012 року перший відповідач повторно звернувся до Управління Держкомзему у м. Харкові з вимогою про вжиття заходів для скасування реєстрації визнаного недійсним договору оренди землі від 19 серпня 2009 року, укладеного між Релігійною громадою буддистів "Аджита" та Харківською міською радою.
Листом № 5647/07 від 03 грудня 2012 року, отриманого 10 січня 2013 року Управління Держкомзему у м. Харкові вдруге відмовило в скасуванні реєстрації договору оренди від 19 серпня 2009 року, укладеного між Релігійною громадою буддистів "Аджита" та Харківською міською радою, визнаного 07 листопада 2011 року судом недійсним з моменту його укладення.
У зв'язку із зазначеною відмовою перший відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом до Управління держземагенства у місті Харкові.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог у справі №820/830/13а Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року визнано протиправною бездіяльність управління Держкомзему у місті Харкові, правонаступником якого є управління Держземагенства у місті Харкові щодо невжиття дій для скасування визнаного судом недійсним договору оренди землі від 19 серпня 2009 року №840966800103, укладеного між Релігійною громадою буддистів "Аджита" та Харківською міською радою та зобов'язано вчинити відповідні дії.
Після отримання виконавчих листів їх було пред'явлено до виконання до відповідного відділу виконавчої служби. Однак рішення суду не було виконано.
При цьому управління Держземагенства у м. Харкові подало адміністративний позов до Управління державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанов, який частково було задоволено 15 квітня 2014 року (справа № 820/6123/14).
Судом першої інстанції було зроблено висновки про неможливість виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було оскаржено постанову від 15 квітня 2014 року у справі № 820/6123/14.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №820/830/13а було скасовано, справу надіслано на новий розгляд.
За результатами повторного розгляду справи №820/830/13а позовні вимоги задоволено частково, про що 28 серпня 2014 року винесено відповідну постанову. Судом апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції було частково змінено, про що 11 листопада 2014 року прийнято відповідну постанову. В даний час справа перебуває у Вищому адміністративному суді України.
Враховуючи невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, перший відповідач звертався до Міністра аграрної політики (відповідь надано від 04 квітня 2014 року) та до Державного агентства земельних ресурсів України (відповідь надано від 31 травня 2014 року).
05 червня 2014 року управлінням Держземагенства у м. Харкові було розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 на підставі рішення Харківської міської ради від 21 лютого 2007 року №20/07 та погоджено його, про що видано відповідний висновок.
19 червня 2014 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 отримано висновок Управління містобудування і архітектури Харківської міської ради.
23 червня 2014 року проект відведення земельної ділянки було подано Державному кадастровому реєстратору управління Держземагенства у м. Харкові.
25 червня 2014 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у погодженні проекту відведення земельної ділянки у зв'язку з його недоліками.
Усунувши недоліки, першим відповідачем було повторно подано проект Державному кадастровому реєстратору управління Держземагенства у м. Харкові.
23 липня 2014 року управлінням Держземагенства у м. Харкові було присвоєно кадастровий номер земельній ділянці та проведено її реєстрацію.
12 вересня 2014 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 отримано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.
24 вересня 2014 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 отримано розрахунок розміру орендної плати, виконаного 17 вересня 2014 року.
03 жовтня 2014 року проект відведення земельної ділянки було подано державному реєстратору виконавчого комітету Харківської міської ради.
29 жовтня 2014 року Харківською міською радою прийнято рішення про надання Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки.
06 листопада 2014 року першим відповідачем отримано лист від Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, відповідно якого Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повідомлено про необхідність укладення договору оренди землі протягом 4 місяців.
В листопада 2014 року проект відведення земельної ділянки разом із необхідними документами було подано до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.
12 грудня 2014 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Харківською міською радою було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,4977 га.
19 грудня 2014 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було повідомлено першого відповідача про направлення договору для реєстрації до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області.
Договір зареєстровано реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 січня 2015 року.
03 лютого 2015 року Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 видано договір.
Колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать, про те що в діях Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки протягом 2007-2015 років перший відповідач вчиняв всі залежні від нього дії з метою відведення земельної ділянки площею 0,49 га.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.
Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встаноалених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 N 284 (пункт 3.7. Постанови Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відноси").
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній в період за який здійснено нарахування) передбачалось, що право володіння та право користування земельною ділянкою посвідчується державним актом або договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки являється будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці орушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування зданих збитків.
Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають неодержані доходи у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, якщо вони обґрунтовані.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною повідинкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням і також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Аналогічні за змістом положення щодо відшкодування збитків містить стаття 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вимоги Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківська міська рада щодо стягнення з першого відповідача 179182,98 грн. збитків необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню
Приймаючи до уваги, що Першим заступником прокурора м. Харкова та Харківською міською радою не заявлено позовних вимог до другого відповідача - Релігійної громади буддистів "Аджита" та фактичним користувачем земельної ділянки загальною площею 0,1850 га за адресою: АДРЕСА_2, є Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позову щодо Релігійної громади буддистів "Аджита" відмовити.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на зазначені правові норми та аналізу наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить висновку, що позов прокурора є таким, що не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім, враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору згідно пункту 11 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 24.06.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя П.В. Хотенець В.В. Суслова Н.В. Калініченко