Справа: № 826/1336/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
04 серпня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу начальника відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Пивовар Наталії Георгіївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Пивовар Наталії Георгіївни, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до начальника відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Пивовар Наталії Георгіївни (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Рішення відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про відмову здійснення приватизації кімнати АДРЕСА_1 визнано протиправним та скасовано. Зобов'язано Пивовар Наталію Георгіївну начальника відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації розглянути повторно заяву від 26.12.2014 на приватизацію жилого приміщення, кімнату АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо оформлення права власності на займану кімнату АДРЕСА_1.
Листом від 31.12.2014 № 7 відповідачем відмовлено позивачу у задоволенні заяви, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено відмова від участі в приватизації кімнати шляхом подання заяви.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що приватизація державного житлового фонду є правом громадян, яке реалізується ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлений нормами діючого законодавства України.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із ордером від 07.10.2014 № 015125 серія Б на жиле приміщення у гуртожитку, ордер виданий ОСОБА_3 з сім'єю з 4-х осіб на право зайняття жилого приміщення жилою площею 18,6 кв. м., яке складається з 1 кімнати АДРЕСА_1, де проживають: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - дата реєстрації 15.06.2007, ОСОБА_4 (дружина) ІНФОРМАЦІЯ_2 - дата реєстрації 05.10.2012, ОСОБА_5 (дочка) ІНФОРМАЦІЯ_3 - дата реєстрації 10.08.2012 , ОСОБА_6 (дочка)ІНФОРМАЦІЯ_4 - дата реєстрації 16.03.2012.
Матеріали справи свідчать, що участь у приватизації кімнати АДРЕСА_1 мали прийняти ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ч.4,5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється у порядку передбаченому Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі-Положення).
Згідно ч. 4 Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
Як свідчать матеріали справи, оскільки ОСОБА_4 не мала наміру використати своє право на приватизацію займаного житлового приміщення, нею надано нотаріально завірену заяву про надання згоди на приватизацію вказаної кімнати без її участі.
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які діяли як законні представники дочки, малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 склали заяву від 24.12.2014 р. щодо проведення приватизації без участі останньої.
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку; квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Згідно із ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.
Проаналізувавши зміст правових норм наведених вище, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій позивача та його дружини щодо відмови від імені малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 від участі у приватизації займаної кімнати без відповідного дозволу органу опіки та піклування, у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу начальника відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Пивовар Наталії Георгіївни задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до начальника відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Пивовар Наталії Георгіївни, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 07.08.2015 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.