05 серпня 2015 р. Справа № 816/700/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
представника позивача Сучкової Ю.О.
представника відповідача Момот Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2015р. по справі № 816/700/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс"
до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - відповідач) в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 вересня 2014 року № 0000102302.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 07.08.2014 по 13.08.2014 (з продовженням терміну перевірки з 14.08.2014 по 15.08.2014) ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ " Диссар" у грудні 2013 року-січні 2014 року, з ТОВ "Фест Груп" у січні 2014 року, з ТОВ "Фокс-Проект" у лютому 2013 року, з ТОВ "Лідергаз" у липні 2013 року.
За результатами перевірки складено акт № 4837/16-01-22-08/34825609 від 22.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 948335,73 грн, у тому числі з ТОВ "Диссар" на суму 356839,20 грн, з ТОВ "Фест Груп" - на суму 6734,67 грн, з ТОВ "Фокс-Проект" - на суму 584761,86 грн (а.с. 30-44).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1185419,67 грн, в тому числі 948335,73 грн - за основним платежем, 237083,94 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Диссар», з ТОВ «Фест Груп», з ТОВ «Фокс-Проект», реальність яких документально позивачем не підтверджена, що призвело до заниження ТОВ «Компанія Інвестсервіс» податкового зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 948335,73 грн.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Диссар" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 320 від 08.11.2013, відповідно до якого ТОВ "Диссар" зобов'язувався передати у власність природний газ, а позивач - прийняти та здійснити його оплату (а.с.54-61).
Також, 01.01.2014 між позивачем та ТОВ "Фест Груп" укладено договір купівлі-природного газу № 358/Г, відповідно до якого ТОВ "Фест Груп" зобов'язувався передати у власність природний газ, а позивач - прийняти та здійснити його оплату (а.с.84-86).
Також, 28.02.2013 між ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" та ТОВ "Фокс-Проект" укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПГ/13-028, згідно з яким ТОВ "Фокс-Проект" зобов'язувався передати у власність природний газ, а позивач - прийняти та оплатити його. Обсяги поставок газу зазначаються в додаткових угодах до даного договору на кожен місяць окремо (пункт 1.4 договору) (а.с.106-110).
Відповідно до додаткової угоди № 01 від 28.02.2013 ТОВ "Фокс-Проект" зобов'язувався передати у лютому 2013 року 10,000 тис. куб м. на загальну суму 40408 грн, в тому числі ПДВ - 6734,70 грн (а.с.110).
В підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів та фактичного надходження природного газу позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі вартісних показників природного газу, рахунки-фактури, бухгалтерські проводки обліку операцій, відомості по рахунку 631, баланси фактичного споживання природного газу по товариству, які є офіційною звітністю, що подається до НАК «Нафтогаз України» Згідно розділу «надходження» підтверджуються обсяги постачання природного газу від ТОВ «Диссар», ТОВ «Фокс Проект», ТОВ «Фест Груп».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «Інвестсервіс» здійснює господарську діяльність на ринку природного газу з реалізації природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів у відповідності до дозвільних документів.
Судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Диссар", ТОВ "Фест Груп", ТОВ "Фокс-Проект" природний газ використаний у власній господарській діяльності, а саме реалізований в подальшому ПАТ "Інтермікро Дельта, Інк", ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів, податкових накладних, актів прийому-передачі вартісних показників природного газу (а.с.77-83,98-105, 117-118, 139-131).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про не підтвердження позивачем використання газу у власній господарській діяльності є безпідставними, а позивачем документально доведено реальність вищевказаних спірних господарських операцій.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту спірного періоду сум ПДВ за спірними вищевказаними господарськими операціями
Отже, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за спірними вищевказаними господарськими операціями є помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014. в частині нарахування грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 1054772,39 грн. за основним платежем в розмірі 843817,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -210954,48 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ "Диссар" укладено договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу № 320/1 від 08.11.2013 та з ТОВ "Фест Груп" укладено договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу № 358/П від 01.01.2014, відповідно до умов яких виконавець (ТОВ «Диссар», ТОВ «Фест Груп») зобов'язується надати замовнику (позивач) послуги по забезпеченню постачання природного газу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах даного договору. Послуги по забезпеченню постачання природного газу, що надаються за даним договором, передбачають, зокрема: щомісячне формування лімітів природного газу; надання інформації замовнику про виділення лімітів природного газу; формування та коригування планових лімітів з метою їх приведення до середньодобового споживання природного газу; попередження замовника про скорочення або припинення постачання газу; підготовка та оформлення додаткових угод до Договорів на постачання (купівлі-продажу) природного газу у випадку зміни ціни газу, зміни джерел надходження природного газу.
В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданні послуг).
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання вказаних договорів та правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за вказаними договорами, колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції; в них не вказано конкретно, які саме послуги були надані позивачу за вказаними договорами, а саме які ліміти було сформовано, які додаткові угоди до договорів на постачання природного газу були підготовлені та оформлені, коли замовника було попереджено про скорочення або припинення поставки газу.
Матеріали справи не містять доказів складання контрагентом позивача ТОВ «Диссар», ТОВ «Фест Груп» лімітів природного газу, попередження щодо скорочення або припинення поставки газу, додаткових угод до договорів на постачання природного газу.
Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують фактичного надання послуг з постачання природного газу за вказаними вище договорами, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.
Отже, позивачем не доведено наявність розумного економічного ефекту від придбання послуг у ТОВ «Диссар», ТОВ «Фест Груп» та наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятим в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. Суд перевіряє, чи були у податкового органу підстави для прийняття рішення.
Враховуючи, що позивачем документально не підтверджено реальність господарських операцій по контрагентам ТОВ «Диссар» та ТОВ «Фест Груп» щодо отримання послуг з постачання природного газу, то колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по вказаним господарським операціям в сумі 104517,82 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014. в частині нарахування грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 130647,28 грн, з яких: за основним платежем-104517,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-26129,46 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2015р. по справі № 816/700/15-а скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014. в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130647,28 грн, з яких: за основним платежем-104517,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-26129,46 грн та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні даної частини позову відмовити.
В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
Повний текст постанови виготовлений 07.08.2015 р.