Справа: № 810/987/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
04 серпня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003622100 від 16.02.2015 р.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, працівниками ГУ ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2
За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки №0208/1000/22/НОМЕР_1 від 28.01.2015 року, зареєстрований у ГУ ДФС у Київської області в журналі реєстрації актів перевірок 29.01.2015 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.12 ст.3, ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №295/95-ВР (далі - Закон №295/95-ВР), а саме не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації згідно відомості, що додається до акту перевірки на загальну вартість товарів 2435,30 грн.
На підставі встановлених в акті перевірки порушень, Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №00003622100, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4870,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі є Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР).
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в: готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарі» (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продаж) товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як було зазначено вище, в ході перевірки встановлено факт не ведення позивачем у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації згідно відомості, що додається до акту перевірки на загальну вартість товарів 2435,30 грн., чим порушено п.12 ст.3, ст.6 Закону №295/95-ВР.
Позивач погодився з вказаними фактами наведеними в акті перевірки, що підтверджується його власноручно написаними поясненнями (Додаток до акту перевірки).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №00003622100 є правомірним, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
При цьому, як вбачається з доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 09.02.2015 р., а не акту від 29.01.2015 р., що є підставою для його скасування.
На виконання вимог ст. 11 КАС України, для всебічного та повного з'ясування обставин справи, відповідачу судом апеляційної інстанції, було направлено запит від 22.07.2015 року про надання доказів на підтвердження своїх заперечень, а саме: факту реєстрації акту перевірки від 28.01.2015 року в журналі реєстрації актів перевірки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 09.02.2015 року.
Так, на вимогу суду податковим органом надано копію акту фактичної перевірки від 28.01.2015 року та копію листа Вишгородській ОДПІ про надсилання матеріалів перевірок.
З акту фактичної перевірки колегією суддів встановлено, що дата реєстрації акта в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 29.01.15, натомість дата реєстрації акта в органі ДФС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 09.02.2015 р. № 0024/1008/21/НОМЕР_1, а тому твердження апелянта про те, що 09.02.2015 року у позивача жодних перевірок не проводилося та акт перевірки № 0024/1008/21/НОМЕР_1, на підставі якого винесене спірне податкове-повідомлення рішення позивач не отримував, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Крім того, доводи апелянта про те, що у податковому повідомленні-рішенні має вказуватись посилання на акт перевірки із зазначенням номера та дати його складання, а не дати реєстрації акту, колегія суддів вважає такими, що не спростовують наявність порушень позивачем податкового законодавства та не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.
Крім того, безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідачем порушено термін для винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки порушення податковим органом п. 86.8 ст. 86 ПК України не призводять до порушень чи обмежень прав позивача та не спростовують наявність вищезазначених порушень позивачем.
Більше того, вимогами адміністративного позову є скасування податкового повідомлення-рішення, а не визнання протиправними дій відповідача щодо його оформлення за результатом перевірки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 07.08.2015 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.