Справа: № 810/7120/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
06 серпня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Чеботок Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державної фіскальної служби України, Міністерство доходів і зборів України про стягнення заборгованості, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково
Державна фіскальна служба України та Міністерство доходів і зборів України, не погоджуючись із зазначеною постановою, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, у спірний період ОСОБА_2 перебував на публічній службі, зокрема, станом на 24 березня 2014 року на посаді начальника відділу погашення заборгованостей ГУ Міндоходів в АР Крим, на яку призначений 28 січня 2014 року (т.1 а.с.11-12).
24 березня 2014 року ОСОБА_2 включено до складу робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з числа працівників цих органів, у зв'язку із чим його відряджено до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування робочої групи (т.1 а.с.24-27, 60-65). Розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24 березня 2014 року №55-р, яким створено названу робочу групу, 17 квітня 2014 року визнано таким, що втратило чинність (т.1 а.с.116).
28 травня 2014 року ОСОБА_2, на підставі наказу ГУ Міндоходів в АР Крим №126-о, відряджений до Міністерства юстиції України до міжвідомчої робочої групи на період функціонування цієї групи (т.1 а.с.21-23, а.с.78-80).
30 травня 2014 року між позивачем та Міністерством доходів і зборів України укладено договір - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України, за умовами якого на період навчання в академії ОСОБА_2 зараховується до кадрового резерву на посаду начальника відділу погашення заборгованостей ГУ Міндоходів в АР Крим (т.1 а.с.13).
З 1 вересня 2014 року ОСОБА_2 зарахований слухачем денної форми навчання Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України за державним замовленням, що підтверджується витягом із наказу від 8 липня 2014 року №396-к (т.1 а.с.14) і на час прийняття рішення у справі навчається у названій академії.
Вважаючи порушенням своїх прав та інтересів з боку відповідачів та з метою їх відновлення, шляхом стягнення належної заробітної плати ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Міністерство доходів і зборів України на час виникнення спірних відносин було головним розпорядником бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності органів доходів і зборів, а також відповідальним за забезпечення організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, зокрема і у частині фінансування видатків на оплату праці працівників такого територіального органу доходів і зборів, виникають правові підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача за період із березня 2014 року по серпень 2014 року із Міністерства доходів і зборів України у сумі 25728 грн 95 коп.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ «Про оплату праці»).
Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи, митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 43 (далі - Положення) визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів.
Відповідно до п.13, 15 Положення ГУ Міндоходжів в АР Крим утримується за рахунок державного бюджету. ГУ Міндоходів є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Отже, Головне управління Міндоходів в АР Крим є бюджетною установою, що утримується за рахунок Державного бюджету України та підпорядковується Міндоходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
Згідно Додатку 2 до Постанови №311 Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі повинні бути реорганізовані в Головне управління ДФС у Херсонській області, яке в свою чергу створено згідно Додатку 1 до Порядку № 311 на території Херсонської області.
В ході розгляду справи судом першої інстанції Міністерством доходів і зборів України видано Наказ «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі» від 04.03.2015 №23, яким розпочато реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі; утворено комісію з реорганізації головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі; визначено строк для проведення реорганізації - шість місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; встановлено двомісячний строк заявлення кредиторами своїх вимог з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; голову комісії з реорганізації у дводенний термін зобов'язано затвердити персональний склад комісії з реорганізації та план заходів, пов'язаних з реорганізацією.
Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим «Про реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим» від 05.03.2015 №1 розпочато реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області.
Згідно п.4 вищевказаного наказу наказано затвердити план заходів з реорганізації Головного управління Міндоходів в АРК шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області згідно з додатком 2 до цього наказу.
Відповідно до додатку 2 наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 05.03.2015 №1 серед інших заплановано проведення таких дій: проведення розрахунків з кредиторами у межах бюджетних програм, затверджених на 2015 рік по ГУ ДФС у Херсонській області, утворення комісії з проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АР Крим, проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АР Крим, складання передавального акта щодо всіх майнових та немайнових зобов'язань ГУ Міндоходів в АР Крим, закриття номенклатури справ ГУ Міндоходів в АР Крим, організація передачі документів постійного та довготривалого терміну зберігання до архіву, забезпечення в установленому порядку знищення печаток, штампів, бланків, вивісок тощо. При цьому, визначаючи термін виконання вищевказаних заходів зазначено про неможливість їх проведення у зв'язку з тимчасовою окупацією території.
Однак, ГУ ДФС у Херсонській області не може здійснювати заходи із реорганізації, оскільки позбавлене можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, та проведення інших заходів реорганізації, визначених планом.
Відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в Мінюсті 30.10.2014 за № 1365/26142 (із змінами і доповненнями), підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.
В зв'язку з тим, що створення інвентаризаційної комісії з реорганізації ГУ Міндоходів в АРК, та, як наслідок, на сьогоднішній день проведення самої інвентаризації та складення передавального акту та розподільчого балансу є неможливим, що, у свою чергу, робить неможливим проведення реорганізації згідно з Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ №1074 від 20.10.2011, ГУ ДФС у Херсонській області фактично позбавлене можливості проводити розпочату реорганізацію ГУ Міндоходів в АРК.
При цьому слід зазначити, що фінансування ГУ ДФС у Херсонській області здійснюється відповідно до затвердженого кошторису за КПКВ 330/010 «Керівництво та управління у сфері фіскальної політики». Кошторисні призначення на оплату праці доведені із розрахунку штатної чисельності ГУ ДФС у Херсонській області на 2015 рік у кількості 317 одиниць. Кошти для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам ГУ Міндоходів в АРК ні Міністерством доходів і зборів України, ні його правонаступником - Державною фіскальною службою України не передбачені у кошторисі ГУ ДФС у Херсонській області.
Також, слід зауважити, що Головне управління Міндоходів в АРК на час розгляду справи знаходиться у стані припинення, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Крім того, Департаментом зазначено, що листом Державної казначейської служби України від 26.03.2014 №8-08/329-6900 Міністерство доходів і зборів України зобов'язано всі видатки, які затверджені по територіальним органам, що знаходяться в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, перерозподілити на інші установи та виключити такі територіальні органи з мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету у 2014 році.
В подальшому, Міністерству доходів та зборів України листом Державної казначейської служби України від 29.07.2014 №9-08/162-17366 «Щодо перерозподілу бюджетних асигнувань» доручено припинити фінансування установ, які відносяться до сфери управління останнього як головного розпорядника бюджетних коштів та обслуговувалися в територіальних органах Казначейства України в АР Крим.
Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.
Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною п'ятою статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.
Отже, аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає підстави стверджувати, що саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів покладено обов'язки щодо забезпечення організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.
Як вбачається з матеріалів справи, на час існування спірних правовідносин, а саме: у період з березня по серпень 2014 року, позивач працював на посаді начальника відділу погашення заборгованості ГУ Міндоходів в АР Крим, яке є територіальним органом Міндоходів України в Автономній Республіці Крим.
Таким чином, заробітну плату особам, які до березня 2014 року працювали на посадах в ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальних органах та виявили бажання перевестись на материкову частину України - не нараховано та не виплачено, до теперішнього часу питання нарахування та виплати заробітної плати державними органами влади (в тому числі й центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну податкову політику) не врегульоване.
При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача по даній справі колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.
Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в даному випадку саме Міністерство доходів і зборів України, як головний розпорядник бюджетних коштів, на якого покладено відповідні обов'язки щодо забезпечення організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників територіального органу Міндоходів в АР Крим як як у період спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом може реально виконати рішення суду та виплатити належну позивачу суму заборгованості із заробітної плати.
Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, Міністерство доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.