ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 липня 2015 року № 826/18445/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі по тексту також - позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі також - відповідач), в якому просить суд:
- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 знести за власних рахунок нежитлову будівлю кафе, магазину та бару загальною площею 434,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення позапланової перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил було встановлено, що відповідачем на об'єкті, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було побудовано нежитлову будівлю кафе, магазину та бару загальною площею 434,8 кв.м. без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт. Разом з цим, відповідачем не забезпечено технічний та авторський нагляд за виконанням будівельних робіт, а також встановлено, що нежитлова будівля кафе, магазину та бару, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 експлуатується без прийняття в експлуатацію.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, водночас через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 26.03.2013р. №53р та направлення на проведення позапланової перевірки №965.13/09/02 від 29.04.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві та реконструкції нежитлової будівлі (кафе, магазину та бару), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
13.05.2013 р. за результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (далі по тексту - Акт перевірки), в якому інспектором було зазначено, що ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, побудувала нежитлову будівлю кафе, магазину та бару відповідно до технічного паспорта БТІ у 2004 році (згідно даних технічного паспорту БТІ площа нежитлової будівлі кафе, магазину та бару - 434,8 кв.м.) без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт, що підтверджується відміткою у технічному паспорті БТІ «самовільно збудовані та переобладнані приміщення» чим порушено вимоги ст.34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду при здійсненні будівництва нежитлової будівлі кафе, магазину та бару, що є порушенням ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність». На час проведення перевірки нежитлова будівля (кафе, магазину та бару за адресою: АДРЕСА_1) експлуатується відповідачем під житлові приміщення, кафе, магазину та бару без прийняття вказаного об'єкту будівництва в експлуатацію чим порушено ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
12.07.2013 р. позивачем було винесено приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-1207/1.1 та №С-1207/5, якими було зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути допущені правопорушення містобудівного законодавства до 19.08.2013 р. та негайно зупинити експлуатацію кафе, магазину та бару з 12.07.2013 р. до введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Крім того, 12.07.2013 р. були складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1207/864, №1-Л-З-1207/865, №1-Л-З-1207/866, №1-Л-З-1207/867, відповідно до яких, на думку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відповідачем було порушено вимоги ст.11, ст.34, ст.36 та ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
18.07. 2013 р. позивачем були винесені постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якими на відповідача були накладені штрафи, а саме:
- №3-1807/1, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого п.8 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 51 615,00 грн.;
- №3-1807/2 відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 41 292,00 грн.;
- №3-1807/3 відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 103 230,00 грн.;
- №3-1807/4 відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 103 230,00 грн.
Таким чином, вважаючи що відповідач продовжує здійснювати дії спрямовані на істотне порушення будівельних норм, державних стандартів і правил, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість заявленого позову, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджену Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства
Згідно п.3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджену Указом Президента України №439/2011, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а зокрема: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, затверджено в Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553.
Державний архітектурно-будівельний контроль, у відповідності до п.2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Відповідно до п.5 та п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. При цьому, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Одними із підстав для проведення позапланових перевірок є: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;.
При цьому, відповідно до п.8 та п.16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553, за результатами перевірки суб'єкта господарювання складається відповідний акт у двох примірниках.
Відповідно до ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. При цьому, в ч.4 ст.41 Закону №3038, зазначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури; залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Таким чином, в вищевикладеного вбачається, що позивач наділений правом проводити перевірки суб'єктів господарювання, за результатами яких складати акти, виносити обов'язкові до виконання приписи та накладати штрафи.
Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що не заперечується сторонами, у 2004 році за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем було побудовано нежитлову будівлю (кафе, магазин та бар) загальною площею - 359,4кв.м.
21.01.2006 р. Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2005 р. здійснено реєстрацію за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 359,4 кв.м.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в травні 2013 р. позивачем було проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, в ході якої було встановлено, що відповідачем, за адресою: АДРЕСА_1, побудовано нежитлову будівлю, а саме будівлю кафе, магазину та бару без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт, що підтверджується відміткою у технічному паспорті БТІ «самовільно збудовані та переобладнані приміщення», крім того, земельна ділянка на якій побудовані вищезазначені нежитлові будівлі використовується відповідачем не за цільовим призначенням.
Разом тим, встановлено, що відповідачем не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду при здійсненні будівництва нежитлових будівель кафе, магазину та бару, а також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вищезазначені нежитлові будівлі експлуатуються під житлові приміщення кафе, магазину та бару без прийняття вказаного об'єкту будівництва в експлуатацію.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на результати позапланової перевірки оформлені протоколами про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1207/864, №1-Л-З-1207/864, №1-Л-З-1207/866, №1-Л-З-1207/867, постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №- №3-1807/1, №3-1807/2, №3-1807/3, №3-1807/4, матеріали фотофіксації, технічний паспорт ¹247 від 11.09.2009 р., державний акт серії ЯБ №265048.
В той же час, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області неодноразово вживались всі необхідні заходи до відповідача з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, проте ФОП ОСОБА_1 на приписи позивача не реагує та продовжує здійснювати дії спрямовані на порушення містобудівного законодавства.
Однак, суд критично ставиться до вищезазначених посилань та доводів позивача, виходячи з наступного.
Так, суд приймає до уваги наявну в матеріалах справи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва №826/13246/13-а від 18.11.2013 р., яка набрала законної сили, зокрема якою спростовані доводи позивача щодо самовільного будівництва ФОП ОСОБА_1 нежитлових будівель кафе, магазину та бару, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, як і спростовані висновки позивача щодо нездійснення відповідачем технічного та авторського нагляду під час будівництва вищезазначених нежитлових будівель, в наслідок чого, було визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про адміністративне правопорушення від 18.07.2013 р. №3-1807/1, №3-1807/2, №3-1807/4, якими на відповідача було накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 13.05.2013 р.
Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, згідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
В той же час, суд приймає до уваги надані відповідачем, в якості доказів усунення порушень містобудівного законодавства, дозвільні документи, а саме декларацію про початок виконання будівельних робіт №ІУ 082141820202 від 01.07.2014 р., декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ІУ 142142060455 від 25.07.2014 р., технічний паспорт ¹105 від 14.07.2014 р.
Крім того, суд приймає до уваги наявне в матеріалах справи рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №69 «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється гр. ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1», яким було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0,0260 га ОСОБА_1, з земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 та змінено цільове призначення земельної ділянки з земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що цільовим призначенням земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) є саме будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Крім того, вищезазначене підтверджується й наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6449034, відповідно до якого цільовим призначенням земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Разом з тим, ч.3 ст.41 Конституції України визначає, що право приватної власності є непорушним. Вказана норма Основного закону кореспондується з приписами ст.321 ЦК України.
Таким чином, з огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що закінчений будівництвом об'єкт - нежитлові приміщення кафе, магазину та бару, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 прийняті в експлуатацію та на момент розгляду справи, що не заперечується сторонами, перебувають у приватній власності відповідача, а відтак спірні об'єкти в силу приписів чинного законодавства не є самочинним будівництвом, що виключає підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано доказів того, що нежитлові приміщення кафе, магазину та бару, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент розгляду справи є самочинним будівництвом, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур