про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 серпня 2015 року Справа № 823/1925/15
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області, публічного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії,
04.07.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області (далі - відповідач 1), публічного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Черкаської РДА від 24.02.1998 №70 та від 14.04.1998 №136 «Про затвердження Державного акту на право постійного користування землею»;
- визнати нечинним Державний акт на право постійного користування землею від 29.09.1998 серії ЧР 17-113, виданий Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарському підприємству «Черкасирибгосп» Черкаською районною радою народних депутатів Черкаського району Черкаської області відповідно до розпорядження голови Черкаської РДА від 24.02.1998 №70 та від 14.04.1998 №136, зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею №85, та скасувати його реєстрацію;
- зобов'язати відповідача 1 внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування запису щодо реєстрації права користування землею, яке виникло на підставі вказаного Державного акту.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, підставами позову, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підставою позовних вимог позивач визначив наявність оскаржуваного Державного акту на право постійного користування землею, виданого Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарському підприємству «Черкасирибгосп», який, на думку позивача, перешкоджає йому отримати право на визначену земельну ділянку у власність.
З викладених у позові обставин справи суд з'ясував, що заявлений спір направлений на позбавлення відповідача 2 речового права (права користуватися земельною ділянкою), а отже знаходиться поза межами публічної сфери правовідносин.
Оскаржувані рішення на час їх прийняття не встановлювали безпосередньо прав, обов'язків та інтересів позивача.
Ч.1 ст.6 КАС України встановлено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Однак Верховний суд у постанові від 24 червня 2014 року зауважив, що таке право не є абсолютним і позивачі не мають права оскаржувати ті рішення суб'єктів владних повноважень, які не визначають безпосередньо їхні права, обов'язки чи інтереси.
Згідно з правовою позицією Верхового суду України, викладеній в постанові від 03.02.2015, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 25.02.2015 зазначила, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
З огляду на викладені обставини спору та підстави позову, позовні вимоги у цій справі мають цивільно-правову природу, оскільки фактично пов'язуються зі встановленням і позбаленням судом права користування земельною ділянкою. Тому вони мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. Вказана правова позиція викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постановах від: 16.12.2014, від 01.10.2013 у справі №21-228а13. В них зазначено, що спір щодо захисту прав, які виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а отже вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства. Така правова позиція відображена в постанові пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.10.2014, від 24.02.2015, від 17.02.2015.3
Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-ІV суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, обов'язковою ознакою адміністративного спору є участь у ньому суб'єкта владних повноважень.
Визначений позивачем відповідач 2, як і позивач, не є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст.3 КАС України, не здійснює владних (управлінських) функції, а одже спір між позивачем та ПАТ «Черкасирибгосп» є приватно-правовим.
П.1 ч.1 ст.109 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Тому, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі.
Врахувавши положення ч.6 ст.109 КАС України суд вирішив роз'яснити позивачу, що цей спір підсудний місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі. Отже сплачена сума судового збору згідно з квитанцією від 03.08.2015 №0.0.417332118.1 в розмірі 73грн. 08коп. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст.109-110, 254-256 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області, публічного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» про визнання протиправними та скасування розпорядження і акту та зобов'язання вчинити дії.
2. Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно з квитанцією від 03.08.2015 №0.0.417332118.1 у розмірі 73грн. 08коп. (сімдесят три гривні 08 коп.).
3. Роз'яснити позивачу, що заявлений спір підсудний місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.
4. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
5. Копію ухвали та позовну заяву з доданими до неї матеріалами направити позивачу.
Суддя А.М. Бабич