м. Вінниця
31 липня 2015 р. Справа № 802/2103/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий Інвестгруп"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Зодчий Інвестгруп” (далі - ТОВ “Зодчий Інвестгруп”, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ “Зодчий Інвестгруп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., складено акт від 21.01.2015р. № 69/2202/37159575, в якому зафіксовано порушення, зокрема:
- п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “Зодчий Інвестгруп” занижено податок на прибуток в сумі 228231,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “Зодчий Інвестгруп” занижено податок на додану вартість в сумі 205865 грн.;
- п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р., а саме, ТОВ “Зодчий Інвестгруп” не оприбутковано 657,79 грн. суми готівки у касовій книзі.
На підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015 року: № НОМЕР_1, яким збільшено ТОВ “Зодчий Інвестгруп” суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем на 228231,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 57058,00 грн.; № НОМЕР_2, яким збільшено ТОВ “Зодчий Інвестгруп” суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 185923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 46481,00 грн.; № НОМЕР_3, яким зменшено ТОВ “Зодчий Інвестгруп” розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 21821,00 грн.; № НОМЕР_4, яким до ТОВ “Зодчий Інвестгруп” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 2670,30 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки та, відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях, в яких зазначено, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, в період з 19.12.2014р. по 15.01.2015р. головними державними ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Зодчий Інвестгруп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.
За результатами перевірки складено акт від 21.01.2015р. № 69/2202/37159575 (далі - акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ “Зодчий Інвестгруп”:
- п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “Зодчий Інвестгруп” занижено податок на прибуток в сумі 228231,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “Зодчий Інвестгруп” занижено податок на додану вартість в сумі 205865 грн.;
- п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р., а саме, ТОВ “Зодчий Інвестгруп” не оприбутковано 657,79 грн. суми готівки у касовій книзі.
Не погоджуючись з порушення встановленими в акті перевірки, позивач подав на нього письмові заперечення (№ 7 від 09.02.2015р.).
За результатами розгляду письмових заперечень ТОВ “Зодчий Інвестгруп” на акт перевірки від 21.01.2015р. № 69/2202/37159575, прийнявши частково їх до уваги, Вінницькою ОДПІ надано висновок № 4333/10/2202 від 14.02.2015р., згідно якого, висновок акту перевірки від 21.01.2015р. № 69/2202/37159575 щодо встановлення порушень, які виникли в ході перевірки, залишаються без змін, крім пункту 3.7.6 «Дотримання норм з регулювання і обліку готівки» із зазначенням того, що ТОВ “Зодчий Інвестгруп” не оприбутковано 534,06 грн. суми готівки у касовій книзі.
18 лютого 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, з урахування заперечень на нього, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ НОМЕР_1, яким збільшено ТОВ “Зодчий Інвестгруп” суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем на 228231,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 57058,00 грн.;
№ НОМЕР_2, яким збільшено ТОВ “Зодчий Інвестгруп” суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 185923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 46481,00 грн.;
№ НОМЕР_3, яким зменшено ТОВ “Зодчий Інвестгруп” розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 21821,00 грн.;
№ НОМЕР_4, яким до ТОВ “Зодчий Інвестгруп” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 2670,30 грн.
Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з вимогою визнати їх протиправними та скасувати.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Так, зі змісту акту перевірки слідує, що "В ході проведення перевірки встановлено відображення у рядку 05.1 Декларації “Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)” показників за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. у загальній сумі 29704239,00 грн. яку ТОВ “Зодчий Інвестгруп” визначало у вказаному рядку як собівартість реалізованих товарів.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. у загальній сумі 29704239,00 грн. на підставі таких документів: податкових декларацій з податку на прибуток з додатками, уточнюючих декларацій, оборотно-сальдових відомостей, головних книг за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., журналів-ордерів, аналізів та карток по бухгалтерським рахункам 281 «Товари на складі», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 791 «Результат операційної діяльності», видаткових накладних, заявок, специфікацій та актів на списання ТМЦ, банківських та касових документів та інших первинних документів, встановлено завищення задекларованих ТОВ “Зодчий Інвестгруп” показників у рядку 05.1 Декларації “Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)” показників за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. на загальну суму 1138424,00 грн.
На порушення вимог п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ “Зодчий Інвестгруп” в період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. не правомірно віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) плату за транспортування та залізничного тарифу в сумі 1138424,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Так, ТОВ “Зодчий Інвестгруп” в перевіряємий період отримувало товар (цемент) від ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та ПАТ “Івано-Франківськцемент”.
Згідно видаткових та податкових накладних ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та ПАТ “Івано-Франківськцемент”, виписаних на адресу ТОВ “Зодчий Інвестгруп” в період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., встановлено зазначення постачальниками у вказаних документах дві номенклатури: товар і плата за транспортування (залізничний тариф).
Відповідно до договорів поставки, укладених між ТОВ “Зодчий Інвестгруп” та його контрагентами ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та ПАТ “Івано-Франківськцемент” встановлено, що поставка товару здійснювалась залізничним транспортом.
Згідно бухгалтерських документів, наданих до перевірки позивачем за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. встановлено, що ТОВ “Зодчий Інвестгруп” за перевіряємий період не укладало договорів з Укрзалізницею, власних складських приміщень та залізничних колій не мало та не орендувало.
Тобто, отримання товару (цемент) від постачальників, ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та ПАТ “Івано-Франківськцемент” здійснювалось безпосередньо вантажоодержувачем, які є покупцями ТОВ “Зодчий Інвестгруп” відповідно до заявок.
ТОВ “Зодчий Інвестгруп” лише брало участь у розрахунках, фактично не отримуючи товарів (транзитна поставка), але в бухгалтерському обліку проводило оприбуткування отриманого товару згідно наступних бухгалтерських проводок: Д-т рах. 281 «Товари на складі» К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Д-т рах. 644.1 «Податковий кредит» К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Д-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
У вартість товарів по рах. 281 «Товари на складі» ТОВ “Зодчий Інвестгруп” включало плату за транспортування товарів та залізничний тариф отриманих від ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та ПАТ “Івано-Франківськцемент” та, відповідно, реалізуючи вищевказаний товар покупцям, вартість плати за транспортування враховувалась у складі рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів».
Однак, при проведенні документальної перевірки ТОВ “Зодчий Інвестгруп”, посадовими особами підприємства не було надано первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів: копії залізничних накладних, відомостей, розрахунків вартості плати за перевезення товарів, та інших документів, крім видаткових та податкових накладних
Таким чином, підприємство сплативши постачальнику товару за послуги з перевезення вантажу (плату за транспортування, залізничний тариф), для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспорту документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажу.
Враховуючи зазначене, в зв'язку з відсутністю первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, при обчисленні об'єкта оподаткування підприємство не має підстав враховувати такі витрати у складі витрат операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку".
Таким чином, на думку перевіряючих, ТОВ “Зодчий Інвестгруп” не правомірно віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) плату за транспортування та залізничний тариф, отриманих від ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” в сумі 1093795,00 грн. та від ПАТ “Івано-Франківськцемент” в сумі 44629,00 грн.
З аналогічних підстав перевіряючи прийшли до висновку, що позивач не мав права включати до суми податкового кредиту 205865 грн. плати за транспортування та залізничний тариф, отриманих від ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та від ПАТ “Івано-Франківськцемент” товарів.
Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
26.02.2013 року між ПАТ “Івано-Франківськцемент” (Продавець) та ТОВ “Зодчий Інвестгруп” (Покупець) укладено Договір № 120/10-13 ВП про продаж продукції, згідно умов якого, Продавець зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупцю будівельні матеріали, в подальшому «товар», а Покупець зобов'язується прийняти «товар» та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є наступний «товар»: азбестоцементні та волокнистоцементні вироби, цемент, гіпс, продукція ТМ «Полімікс», фігурні елементи мощення (ФЕМ) в асортименті.
В розділі 2 даного Договору визначено умови поставки продукції.
Так, пунктом 2.1 Договору визначено, що асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії «товару» визначає Покупець разом з Продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаження залізницею) чи видачі довіреності (при поставці на умовах «самовивозу»).
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику (п. 2.2 Договору).
Разом з тим, згідно п. 3.1 Договору № 120/10-13 ВП, ціни на товар та час їх дії будуть встановлюватись Продавцем шляхом видачі Покупцю рахунків на оплату. Здійснення оплати або подання заявки на відвантаження із вказанням номеру рахунку свідчитиме про згоду Покупця з запропонованою Продавцем ціною.
При цьому, в п. 3.3 Договору зазначено, що при відвантаженні товару залізницею всі витрати понесені Продавцем у зв'язку з завантаженням та відправкою вагона, оплачує Покупець згідно з наданими документами (рахунок-фактура, залізнична квитанція або платіжна вимога).
В свою чергу, між ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” (Продавець) та ТОВ “Зодчий Інвестгруп” (Покупець) укладались Договори купівлі продажу цементу № 109 від 01.01.2011р., № 122 від 01.01.2012р., № 103 від 01.01.2013р., згідно умов яких, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити «Цемент» (надалі - товар) в кількості, за ціною, строками та на умовах поставки згідно положень цих Договорів, заявок до них та Додатків, що є невід'ємною частиною цих Договорів.
Згідно п. 3.1 даних Договорів, Продавець зобов'язується відвантажити партію товару Покупцю протягом п'яти банківських днів з моменту отримання грошових коштів на поточний рахунок Продавця за товар і залізничний тариф та отримання належно оформленої письмової заяви Покупця на відвантаження товару.
Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару перевізнику на станції відправлення, що підтверджується датою штемпеля залізничної станції Продавця (станції відправлення) в залізничній накладній (п. 3.2 Договорів).
При цьому, пунктом 5.1 Договорів встановлено, що оплата товару та залізничного тарифу проводить Покупцем шляхом внесення попередньої оплати партії товару та залізничного тарифу на поточний рахунок Продавця.
Тобто, з істотних умов вищевказаних Договорів слідує, що контрагентами позивача ПАТ “Івано-Франківськцемент” та ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” включено в ціну товару вартість витрат пов'язаних з його відвантаженням залізницею та залізничний тариф.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
З аналізу вказаних норм слідує, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат собівартість придбаних у своїх контрагентів товарів з урахування у їх складі плати за транспортування та залізничний тариф.
Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В свою чергу, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В той же час, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Проаналізувавши дані норми стає зрозумілим, що для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити реальність отримання товару ТОВ “Зодчий Інвестгруп” та дослідити використання придбаного товару у господарській діяльності.
Як зазначено представниками позивача в рамках здійснення своєї господарської діяльності, підприємство придбало у свої контрагентів та оплатило цемент. Таким чином вказані господарські операції вплинули на майновий стан її сторін, тобто спричинили настання правових наслідків, що є підтвердженням їх здійснення.
Так, на підтвердження виконання договорів, укладених між ПАТ “Івано-Франківськцемент” та ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” (Продавцями) та ТОВ “Зодчий Інвестгруп” (Покупцем), останнім надано первинні документи, а саме прибуткові та податкові накладні, рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.
При цьому, згідно даних первинних документів, у їх складі Покупцями визначено суму транспортних послуг.
Факт оплати товару (цементу), на підставі вищевказаних договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок АТ «УкрСиббанку» по рахункам ТОВ “Зодчий Інвестгруп”.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що представниками відповідача, під час судового розгляду справи, не заперечувався факт наявності у позивача усіх вищевказаних первинних документів на момент проведення перевірки, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 72 КАС України, є обставинами, які можуть не доказуватись перед судом.
В той же час, представники відповідача під час судового розгляду справи зазначили, що на момент проведення перевірки у позивача були відсутні залізничні накладні, які підтверджують факт переміщення товару від ПАТ “Івано-Франківськцемент” та ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” на його адресу.
В даному випадку, варто зазначити, що вказані документи були надані позивачем разом із запереченнями на акт перевірки від 21.01.2015р. № 69/2202/37159575.
Відповідно до п. 44.6 ст. 46 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
В той же час, у висновку Вінницької ОДПІ № 4333/10/2202 від 14.02.2015р., наданому на письмові заперечення позивача до акту перевірки, вказано, що отримані від позивача залізничні накладні не містили усіх необхідних реквізитів, а тому не були взяті до уваги.
Однак, суд відносить критично до таких тверджень відповідача, з огляду на наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. (далі - Статут).
Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція
видає відправнику квитанцію.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 передбачено, що Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Як встановлено судом та не заперечувалось представниками відповідача, придбаний позивачем у свої контрагентів ПАТ “Івано-Франківськцемент” та ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” товар (цемент) в подальшому був реалізований іншим контрагентам, які в залізничних накладних визначені як одержувачі товару.
При цьому, відправниками товару (цементу) в залізничних накладних визначені контрагенти позивача ПАТ “Івано-Франківськцемент” та ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” (Продавцями).
З аналізу викладеного слідує, що товар (цемент) не отримувався позивачем, а був відправлений його контрагентами, у яких придбавався, безпосередньо іншим контрагентам, яким реалізовувався.
Тобто, на момент проведення перевірки та взагалі в подальшому, позивач не міг мати залізничних накладних, оскільки не був суб'єктом вказаних залізничних перевезень.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність залізничних накладних на перевезення товарів, сама по собі не свідчить про безтоварність операцій їх поставки.
Також суд звертає увагу на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 27.06.2013 р. у справі № К/9991/30198/12.
Разом з тим, суд зважає на те, що залізнична накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
З урахуванням усіх вищевказаних обставин, судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат та до суми податкового кредиту кошти за транспортування отриманих від ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” та від ПАТ “Івано-Франківськцемент” товарів та залізничний тариф, а тому податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 18.02.2015 року №№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № НОМЕР_4, яким до ТОВ “Зодчий Інвестгруп” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 2670,30 грн., то вони також підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Так, зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слідує, що штрафні (фінансові) санкції за не оприбуткування суми готівки у касовій книзі застосовані до позивача на підставі ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995р.
Відповідно до преамбули Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 (Указ № 436/95) в редакції Указу Президента України від 11.05.99 р. N 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.
Частиною 2 статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436» від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням (є елементом фінансового охоронного правовідношення), та відповідальність за нього (абзац третій статті 1 Указу № 436/95), прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.11.2012р. № К/9991/42115/11.
В контексті вищевказаного, суд приходить до висновку, що у відповідача не було достатніх законодавчих підстав для застосування податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
А тому, на думку суду, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 є протиправним та підлягає скасуванню.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 18.02.2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий Інвестгруп" 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна